Ухвала суду № 27890287, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К-55737/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 р.

у справі № 2а-20266/09/1270

за позовом Страхової компанії Товариства з додатковою відповідальністю «Олві»

до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 р. по справі № 2а-20266/09/1270 (суддя -Качуріна Л.С.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Гаврищук Т.Г., судді: Білак С.В., Сухарьок М.Г.), позов Страхової компанії Товариства з додатковою відповідальністю «Олві»(надалі -позивач, СК ТДВ «Олві») до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (надалі -відповідач, ДПІ у м. Лисичанську) задоволено: визнано недійсним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську від 31.03.2009 р. № 0001512301/2 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 18 052,90 грн., у тому числі: основний платіж -12 057,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5 995,90 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в позові.

Представником позивача були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт від 15.12.08 р. № 93/23-20187383 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.08 р. № 0001512301/0, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 052,90 грн., у тому числі: основний платіж -12057,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5 995,90 грн. за порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.3.2, 8.3.4 п. 8.3 ст. 8, п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР«Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем складені податкові-повідомлення рішення від 16.01.2009 р. № 0001512301/1 та від 31.03.2009р. № 0001512301/2.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та належність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій про задоволення позову з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив, що позивач є власником частки п'ятиповерхового будинку з підвальним приміщенням. Вказане приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу. В періоді, що перевірявся, частка п'ятиповерхового будинку з підвальним приміщенням за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 349, перебувала в стадії реконструкції, не була введена в експлуатацію, в оренду не здавалась. Податок на землю, нарахований на зазначену земельну ділянку та сплачений у встановленому законом порядку, позивач відносив до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів від діяльності іншої, ніж страхова, в повному обсязі. Крім того, у власності позивача перебувають інші приміщення. Під вказані приміщення не виділена земельна ділянка, та позивач не нараховував та не сплачував податок на таку земельну ділянку. Частка цих приміщень надається в оренду іншим юридичним особам (за договорами оренди). Факт отримання доходів від діяльності, іншої ніж страхова, у вигляді орендних платежів, позивачем підтверджено.

Порядок оподаткування доходів від страхової діяльності визначений п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, за приписами пп.7.2.1 якого дохід від страхової діяльності юридичних осіб-резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Нормою підпункту 7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону встановлено, якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). Тобто, наведеною нормою встановлено обмеження щодо формування валових витрат, пов'язаних з одержанням доходів із джерел інших, ніж від страхової діяльності, яке полягає у забороні включення до складу валових витрат - витрат, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). В іншому залишається загальний порядок формування валових витрат.

Підпунктом 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України від 25.06.1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування».

Проаналізувавши зміст приписів, визначених пп. 5.2.5 п.5.2 ст.5 та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності включення позивачем сплаченого земельного податку до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходу від діяльності іншої, ніж страхова, у тому числі від надання в оренду приміщень.

Стосовно висновку податкового органу про те, що в порушення вимог пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.3.2, 8.3.4 п. 8.3 ст. 8, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2003 р. № 146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2003 р. за № 280/7601, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31 березня 2003 р. № 06-10/240 , позивачем була завищена частка амортизаційних відрахувань за період з 2006 року по I півріччя 2008 року на суму 45 180грн., необхідно зазначити наступне.

Відповідно до розділу 3 зазначеного вище Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, при заповненні рядка 7 «Частка амортизаційних відрахувань»складається розрахунок амортизаційних відрахувань (відомості Р2), в якому вказуються амортизаційні відрахування за основними фондами та нематеріальними активами, що використовуються при провадженні діяльності, не пов'язаної зі страхуванням (перестрахуванням). Розмір суми амортизаційних відрахувань (частка) за такими основними фондами та нематеріальними активами визначається у порядку, передбаченому для розрахунку валових витрат страховика, а саме: в порядку, який визначений при заповненні рядка 4 КЗ Додатка К1 до рядка 13 декларації наступним чином: у разі заповнення цього рядка складається розрахунок витрат (відомості КЗ), в якому вказуються валові витрати, пов'язані з отриманням доходів з джерел інших, ніж сума валових внесків. Платник податку веде окремий облік таких витрат.

У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір витрат, пов'язаних з отриманням доходів від страхової діяльності та окремо з інших джерел, такий розмір (частка) визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), у загальній сумі валового доходу страховика. В такому разі підлягають застосуванню формули, визначені у наведеному Порядку.

На підставі того, що облік валових витрат СК ТДВ «Олві»відповідно до вимог законодавства веде окремо для страхової і нестрахової діяльності, суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку тому факту, що позивач має можливість визначити прямим підрахуванням частку валових витрат та амортизаційних відрахувань, не пов'язаних з отриманням доходів від страхової діяльності, а саме: шляхом розрахунку орендної плати із амортизаційними відрахуваннями з одного орендатора, якщо орендаторів декілька. Згідно матеріалів справи у позивача орендують приміщення під офіси декілька компаній на підставі договорів оренди, розрахунок орендної плати за якими поновлюється кожний квартал у вигляді додаткової угоди до діючих договорів. Тобто, кожний квартал при розрахунку орендної плати загальна балансова вартість приміщень позивача ділиться на загальну площу приміщень для отримання балансової вартості одного квадратного метра приміщень. Визначена таким чином балансова вартість одного квадратного метра приміщень помножується на 1,25 % (норму амортизації для об'єкту першої групи на податковий квартал) і ділиться на три (число місяців у кварталі), в результаті отримується орендна плата за один місяць за один квадратний метр приміщень, що орендуються, з урахуванням амортизації. Послідовність вказаних дій і є прямим підрахунком частини валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 р. та залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.