Ухвала суду № 27890286, 14.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К-54374/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009

у справі № 3/136А/1550

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія»

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта Надія»(надалі позивач, ДВАТ «Шахта Надія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (надалі -відповідач, ДПІ у Сокальському районі Львівської області) про визнання недійсними засновницьких документів та припинення юридичної особи.

Постановою Господарського суду Львівської області від 13.10.2008 (суддя -Н.Є. Березяк) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -І.Я. Олендер, судді: О.Б. Заверуха, Д.М. Старунський) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 № 0001881501/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), за результатами якої 20.02.2008 складено акт № 154/150/00178175 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній формі власності із затримкою більше 90 календарних днів у сумі 429 400,01 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 № 0001881501/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 214 700,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що позивачем за період з 19.08.2005 по 11.02.2008 несвоєчасно (із затримкою 90 календарних днів) сплачено до бюджету кошти на загальну суму 429 400,01 грн., задекларованих сум з податку на прибуток згідно декларацій, при цьому податковим органом правильно змінено призначення платежу за платіжними дорученнями, якими позивачем здійснювались сплати поточних податкових зобов'язань, тому податковий орган привільно застосував штрафні санкції у розмірі 214 700,02 грн.

Однак, колегія суддів апеляційного суду визнала помилковими такі висновки суду першої інстанції, з чим погоджується і Вищий адміністративний суд України, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право на її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконувати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

А відтак, суд апеляційної інстанції дослідивши копії платіжних доручень, наданих позивачем, дійшов правильного висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним.

У зв'язку з чим, апеляційним судом законно та обґрунтовано визнано протиправним скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 № 0001881501/0.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 у справі № 3/136А/1550 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.