Ухвала суду № 27890267, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К-15262/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина»

на постанову Господарського суду Львівської області від 21.11.2007

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009

у справі № 13/298А/5015 (22-а-4373/08/9104)

за позовом Дочірнє підприємство «Нафтопереробний завод №1»(Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс -Галичина» процесуальний правонаступник ДП «Нафтопереробний завод №1»)

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Нафтопереробний завод № 1»Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина»(надалі -позивач, ВАТ «Нафтопереробний комплекс -Галичина») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (надалі -відповідач, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Львівської області від 21.11.2007 (суддя -Л.Л. Станько), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Р.М. Шавель, судді: В.М. Каралюс, О.П. Стародуб) в адміністративному позові відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої 13.04.2007 складено акт № 222/23-1/23965970 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів підпунктів 4.1.3, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), які виразилися у заниженні позивачем податку на прибуток у І кварталі 2006 року на 69 365,50 грн. та заниженні суми від'ємного значення з податку на прибуток на 702 016,00 грн.; пункту 4.1 статті 4, пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), що виразилося у заниженні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 рік на 132 617,40 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.04.2007 № 0003832301/0, яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 104 048,30 грн., у т.ч. 69 365,50 -основного платежу та 34 682,80 -штрафних (фінансових) санкцій; від 26.04.2007 № 0003842301/0, яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 198 926,10 грн., у т.ч. 132 617,40 -основного платежу та 66 308,70 -штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2006 між ДП «Нафтопереробний завод №1»(постачальник) та ВАТ «НПК-Галичина»(покупець) укладено угоду №5/1-06НПЗ-1 згідно умов якої ДП «Нафтопереробний завод №1»зобов'язалося надати у 2006 році послуги по зберіганню нафти згідно рахунків, наведених у таблиці 3 акта перевірки.

Ціна та загальна вартість зберігання визначалась щомісячними специфікаціями до згаданої угоди №5/1-06НПЗ-1.

Податковий орган встановив, що ВАТ «НПК-Галичина»та ДП «Нафтопереробний завод №1»є пов'язаними особами, оскільки частка ВАТ «НПК-Галичина»у статутному фонді ДП «Нафтопереробний завод №1» становить 100%, тобто ВАТ «НПК-Галичина»здійснює контроль над ДП «Нафтопереробний завод №1».

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

З аналізу викладеної норми вбачається, що надання послуг для ВАТ «НПК-Галичина»повинно було здійснюватися за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Перевіркою проведено заходи щодо визначення вартості витрат по зберіганню нафти за даними ж/о №10, рахунок 23/2 «Витрати товарно-транспортного цеху», та відповідно, виявлено відхилення ціни послуг зберігання від фактичних витрат та заниження суми валового доходу у результаті такої збиткової діяльності на 663 086,9 грн.

Судами встановлено, що позивач здійснював реалізацію послуг зберігання нафти для ВАТ «НПК-Галичина»за ціною 0,1 грн. за добу за 1 т, у той час, як аналогічні послуги для ДП «Євронафта-Д», ДП «Фабрика свічок»коштували 0,6 грн. за добу за 1 т.

Тобто, податковий орган дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо заниження валового доходу у 2006 році на 663 086,90 грн. внаслідок надання послуг ВАТ «НПК-Галичина»по ціні нижчій, ніж звичайна ціна.

Таке порушення, у свою чергу, потягло порушення пункту 4.1 статті 4, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 рік на 132 617,40 грн.

А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які визнали законним донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2007 № 0003832301/0.

Що стосується донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, через віднесення до валових витрат витрати пов'язаних із поліпшенням основних фондів за 2006 рік на суму 38 929,00, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що посадовими особами ДП «Нафтопереробний завод №1»були надані для перевірки копії замовлень на виконання ремонтних робіт за І півріччя 2006 року, які підтвердили правомірність віднесення на валових витрат витрати на поліпшення основних фондів на суму 38 929,00 грн.

Проте, актів виконання таких ремонтних робіт, які засвідчують фактичне виконання роботи з покращення основних фондів за І півріччя 2006 року до перевірки не надано.

У зв'язку з чим, відповідач, з доводами якого погодилися суди попередніх інстанцій, дійшов висновку, про безпідставне віднесення таких витрат до валових.

На думку податкового органу, підтвердженням реальності виконання робіт з поліпшення основних фондів є: акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3, які затверджені спільним Наказом від 21.06.2002 № 237/5 Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі доводи податкового органу та судів попередніх інстанцій помилковими, оскільки згідно абз. 4 пункту 2 вказаного Наказу визначено, що для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.

У даній справі, містяться усі необхідні первинні документи, які підтверджуються виконання позивачем поточного ремонту обладнання (насосів і засувок трубопроводів) господарським способом та законність віднесення пов'язаних з ним витрат до валових витрат, зокрема: замовлення на виконання робіт, розрахунки по матеріалах, акти прийомки-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів, акати приймання-передачі послуг.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів, які підтвердили доводи податкового органу про безпідставність віднесення до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів за 2006 рік на суму 38 929,00 грн. є необґрунтованими.

А відтак, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 № 0003832301/0 у частині донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за вказаним епізодом є частково незаконним.

Беручи до уваги викладене, суд касаційної інстанції вважає, що оскільки під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки законності віднесення до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів, а наявні матеріали справи не дають можливості суду касаційної інстанції виокремити із складу загальної суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств суму, яка пов'язана з вказаними правовідносинами, дана справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс -Галичина»задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 21.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 у справі № 13/298А/5015 (22-а-4373/08/9104) скасувати.

Справу № 13/298А/5015 (22-а-4373/08/9104) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.