Ухвала суду № 27890266, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К-24934/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «АЗМОЛ»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 р.

по справі № 23/187/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «АЗМОЛ»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування в частині рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 р. у справі №23/187/08-АП (суддя -Садовий І.В.) позов Відкритого акціонерного товариства «АЗМОЛ»(надалі -позивач, ВАТ «АЗМОЛ») до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі -відповідач, Бердянська ОДПІ) задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Бердянської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.04.2008 р. № 0000352200/2 в частині нарахування пені в сумі 370258,82 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Мірошниченко В.М., судді -Проценко О.А., Туркіна Л.П.) скасовано Постанову Господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 р. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що при здійсненні зовнішньоекономічних імпортних операцій імпортний товар від нерезидента надходив на митну територію України з перевищенням законодавчо встановлених термінів, а тому податковим органом обґрунтовано нараховано пеню за прострочення позивачем 90-денного строку ввезення продукції з моменту здійснення авансового платежу.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 р. та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Відповідач письмові заперечення на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Бердянською ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ «АЗМОЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2007 р., за наслідками якої складений акт від 17.12.2007 р. № 249/23-208/00152365. Перевіркою встановлено, що згідно умов імпортних контрактів ВАТ «АЗМОЛ»здійснював передоплату нерезидентам за поставку імпортних товарів. Імпортний товар від нерезидента надходив на ліцензійний склад ВАТ «АЗМОЛ», однак вантажні митні декларації типу ІМ-40 оформлені не були. В порушення ст.ст. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортний товар від нерезидентів надходив з перевищенням законодавчо встановлених термінів, що призвело до нарахування пені у відповідності до ст. 4 вказаного Закону.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято рішення від 28.12.2007 р. №0000352200/0, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 508 262,41 грн. За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято рішення від 22.04.2008р. № 0000352200/2, яким позивачу було додатково донараховано пеню у розмірі 370 258,82 грн.

При постановленні рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення вантажної митної декларації (надалі -ВМД) типу ІМ-40 «Імпорт», на підставі чого уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу. В противному випадку, при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40, не зважаючи на наявність товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем», після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України з резидента стягується пеня, передбачена ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та належність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з позицією суду апеляційної інстанції, оскільки вважає її помилковою з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, всі зовнішньоекономічні контракти, укладені в охоплений перевіркою період, містять умови поставки, передбачені правилами ІНКОТЕРМС, які застосовуються відповідно до Указу Президента України від 04.10.1994 р. № 567/94. Правилами ІНКОТЕРМС обумовлюється, що документом, який засвідчує факт поставки товару, є вантажний документ. Цими ж правилами визначено, що обов'язки продавця щодо поставки товару вважаються виконаними після передачі товару в місці призначення, тобто право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі. Цей факт не ставиться в залежність від того, в який момент оформлюється ВМД типу ІМ-40. По всіх імпортних контрактах товар в повному обсязі надійшов на адресу товариства у строки, які не перевищували 90 календарних днів. Позивач є власником митного ліцензійного складу відкритого типу, а тому мав право розмістити на ньому імпортний товар, який надійшов на його адресу згідно умов контрактів. Пунктом 6.1 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31.12.1996 р. № 592, обумовлено, що розмістити товар у митний склад може лише власник товару.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі -Митний кодекс України), «переміщення товарів через митний кордон України» визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщення їх митною територією України транзитом.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «пропуск товарів через митний кордон України», що означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних підчас митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її територію товарів.

Відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 547, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

Ретельний правовий аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, а є документом (заявою), що містить відомості про товар та засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товару у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Враховуючи, що визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем, датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України товаром.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що факт поставки товару відбувся в межах граничного дев'яностоденного строку з дати здійснення позивачем авансових платежів, що свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу пені в оскаржуваній сумі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову було прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Доводи касаційної скарги наводять достатньо підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права та не взято до уваги всіх обставин справи, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «АЗМОЛ»задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 р. по справі № 23/187/08-АП скасувати.

3. Постанову Господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 р. залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.