Ухвала суду № 27890265, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К-39148/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 р.

у справі № 11/270/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг-Бердянськ»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк розваг-Бердянськ» (надалі -позивач, ТОВ «Парк розваг-Бердянськ») звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі -відповідач, Бердянська ОДПІ Запорізької області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 р. у задоволенні позову ТОВ «Парк розваг-Бердянськ»відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 р. скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 р., податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 р. № 0000392350/5 про зменшення суми бюджетного відшкодування за другий квартал 2007 р. скасовано.

У касаційній скарзі Бердянська ОДПІ Запорізької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 р. та залишити в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 р.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Парк розваг-Бердянськ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за другий квартал 2007 р. за результатами якої 27.09.2007 р. складено акт № 194/23-508/33086080 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон України "Про податок на додану вартість"), а саме: завищено суму бюджетного відшкодування, згідно розрахунку бюджетного відшкодування за другий квартал 2007р., у розмірі 612 893,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 р. № 0000392350/5, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 612 893,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підприємством не здійснювалась діяльність спрямована на надання культурно-розважальних послуг та неотримувався дохід від цієї діяльності, то понесені товариством витрати на придбання основних фондів (атракціонів) необґрунтовано віднесено ним до валових витрат, та як наслідок безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що податковий кредит складається із сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не залежить від початку використання таких основних фондів в оподаткованих операціях протягом цього ж звітного періоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами апеляційного суду та вважає помилковими висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період, що перевірявся ТОВ «Парк розваг-Бердянськ»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наступними операціями:

- договір від 06.12.2004 р. № 14 з ТОВ «Сігма-Фенікс»про купівлю атракціону «Стела» (башта вільного падіння)з додатковою ілюмінацією, б/у), повна вартість угоди складає 801 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 133 500,00 грн.

- договір 06.12.2004 р. № 15 з ТОВ «Сігма-Фенікс»про купівлю атракціону «Автодром»(з додатковою ілюмінацією, б/у та 15 автомобілями до нього), повна вартість угоди складає 970 000 грн., у тому числі податок на додану вартість 161 666,67 грн.

- договір 06.12.2004 р. № 16 з ТОВ «Сігма-Фенікс»про купівлю атракціону «Американські гірки»(з додатковою ілюмінацією, б/у та 15 автомобілями до нього), повна вартість угоди складає 1 870 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 311 666,67 грн.

- договір поставки від 12.02.2007 р. № 5 з ПП «Вектор»про поставку дискоботу «Юнга» та басейну, повна вартість послуг складає 36 360,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 060,00 грн.

- договір від 22.02.2007 р. № 01-2007-it з «Sac Sartori sri Зона індустріале»про купівлю гірки висота 10 м., загальна вартість 48 317,36 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 663,53 грн.

- договір купівлі у ТОВ ВП «Електротехніка»товарів (кабелю) на загальну суму 9 814,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 635,77 грн.

- договір про надання послуг з БФ Запорізької ТПП на загальну суму 359 грн., у тому числі податок на додану вартість 59,84 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про податок на прибуток підприємств»(надалі - Закон України «Про податок на прибуток підприємств») (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4.статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Статутом ТОВ «Парк розваг-Бердянськ», затвердженим 29.07.2004 р. Зборами засновників товариства, передбачено, що предметом діяльності товариства є придбання виготовлення та оренда розважального обладнання, супутніх товарів: надання в оренду рухомого та нерухомого майна, реалізація продукції, товарів та послуг юридичним особам і громадянам, торгівельна діяльність.

Отже, з викладеного вбачається, що операції з придбання основних фондів, за вищезгаданими договорами, відносяться до господарської діяльності позивача, а відтак, понесені у зв'язку з цим витрати, товариство мало право віднести до валових витратах.

Беручи до уваги зазначені норми Законів та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо законності формування податкового кредиту ТОВ «Парк розваг-Бердянськ»у зв'язку з придбанням основних фондів з метою подальшого їх використання у господарській діяльності.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 р. №0000392350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за другий квартал 2007 р.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2009 р. у справі № 11/270/08-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.