Ухвала суду № 27885598, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/6624/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" (далі -ТОВ "Українські Промислові Ресурси") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька (далі -ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року позов ТОВ "Українські Промислові Ресурси" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Українські Промислові Ресурси".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька в період з 15.07.2010 року по 11.08.2010 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Українські Промислові Ресурси" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.08.2010 року за №2466/23-411/30415558, яким зафіксовані виявлені порушення п.1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 133107,00 грн. за травень 2010 року У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем було укладено нікчемний правочин з ПП "Фудстаф" за №106 від 29.05.2009 року, який не спричинив реального настання правових наслідків, він не відповідає вимогам закону, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010 року, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 133107,00 грн.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що між позивачем та ПП "Фудстаф" укладено договір про постачання товару (мильної стружки) за №106 від 29.05.2009 року та специфікації №6 та №7 від 18.02.2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (далі - Закон України «Про ПДВ»).

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товар (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що у позивачі наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Щодо порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України, то судами попередніх інстанцій вірно зазначили, що позивачем було доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України, а саме виготовлення з придбаної продукції (мильної стружки) мила, що в подальшому реалізовувалось контрагентам в межах господарської діяльності.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем доведений факт придбання у ПП "Фудстаф" та подальшого використання в межах своєї господарської діяльності продукції згідно договору поставки товарів за №106 від 29.05.2009 року, та спростовані зафіксовані актом перевірки доводи щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП "Фудстаф".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров