Ухвала суду № 27885564, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К-51491/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря за участю представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Євсєєв П. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополяна постанову та ухвалу Господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 рокуу справі№ 5020-7/003за позовомПриватного підприємства «Соріус»до третя особа за участюДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головне управління Державного казначейства України в м. Севастополі Прокуратури м. Севастополяпрочасткове визнання протиправним і часткове скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 року у справі № 5020-7/003, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 000038235/0 від 27.12.2007 року в частині зменшення Приватному підприємству «Соріус»суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 376 537,42 грн., у тому числі: за вересень 2007 року у сумі 132 219,82 грн., за жовтень 2007 року у розмірі 244 317,60 грн.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Севастополі висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Соріус»у розмірі 376 537,42 грн., у тому числі: вересень 2007 у сумі 132 219,82 грн., за жовтень 2007 року у розмірі 244 317,60 грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 6,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач має право на бюджетне відшкодування за вересень та жовтень 2007 року, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 000038235/0 від 27.12.2007 року є протиправним в частині зменшення бюджетного відшкодування на вказану суму.

Колегія суддів погоджується з висновком судів щодо скасування спірного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Соріус»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2007 року, складено акт № 174/23-5/22285658/25183/10 від 14.12.2007 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000038235/0 від 27.12.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 454 972,00 грн., у тому числі: 191 788,00 грн. за вересень 2007 року та 263 184,00 грн. за жовтень 2007 року.

Позивачем як комітентом за укладеними з ДП ДК ГХЗТП «Спецтехноекспорт»(комісіонер) договорами комісії: від 09.10.2006 року, від 14.09.2006 року, від 09.04.2007 року, від 16.03.2007 року, від 22.03.2007, від 14.09.2006 року здійснені поставки корабельних запчастин для Об'єднаного штабу Міністерства Оборони (ВМС) Індії. Факт проходження товару підтверджений вантажними митними деклараціями, виданими Київською регіональною митницею.

Відповідно до умов договорів у серпні 2007 року ДП ДК ГХЗТП «Спецтехноекспорт»як комісіонером надані позивачу (комітенту) звіти комісіонера, перерахована частина коштів, визначені суми комісійної винагороди за кожним конкретним договором, з урахуванням ПДВ, надані відповідні податкові накладні, які виписані ДП ДК ГХЗТП «Спецтехноекспорт»на адресу позивача і правомірно відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у серпні, вересні 2007 року та у складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2007 року.

Остаточні розрахунки між комісіонером та комітентом відбулися у вересні та жовтні 2007 року.

Податковий орган вважає що Приватним підприємством «Соріус»безпідставно включені суми податку на додану вартість по податковим накладним за вересень 2007 року в сумі 132 219,82 грн. та за жовтень 2007 року в розмірі 244 317,60 грн. як фактично сплачені, оскільки по даним рахунків бухгалтерського обліку у позивача відсутні операції, які підтверджують оплату комісійної винагороди на адресу ДП ДК ГХЗТП «Спецтехноекспорт»за вищезазначеними договорами комісії, у зв'язку з чим не підтверджено факту сплати податкового кредиту у сумах ПДВ 132 219,82грн. за вересень 2007 року і 244 317,60грн. за жовтень 2007 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на вказані суми.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що при виконанні умов договору комісії, комітент не обов'язково повинен здійснювати фактичну передачу грошових коштів комісіонерові, оскільки останній з урахуванням умов такого договору може самостійно відрахувати належні йому кошти - суми комісійної винагороди. У даному випадку фактичною сплатою є саме таке відрахування, що повністю узгоджується з вимогами статі 1020 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія погоджується з висновком судів проте, що позивач має право на бюджетне відшкодування на рахунок: 132 219,82 грн. за вересень 2007 року і 244 317,60 грн. за жовтень 2007 року, а отже податкове повідомлення-рішення № 000038235/0 від 27.12.2007 в частині зменшення бюджетного відшкодування на зазначену суму підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладених висновків не спростовують.

Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Севастополі висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач доказів про надання органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не надав.

Колегія суддів такий висновок вважає хибним, оскільки така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ, а в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Виходячи з наведеного, висновки судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Севастополі висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача є необґрунтованими.

Оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Севастополі висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача слід закрити.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року у справі № 5020-7/003 в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Севастополі висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Соріус»у розмірі 376 537,42 грн., у тому числі: вересень 2007 у сумі 132 219,82 грн., за жовтень 2007 року у розмірі 244 317,60 грн. скасувати.

В цій частині провадження у справі закрити.

В решті постанову Господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року у справі № 5020-7/003 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак