Ухвала суду № 27885516, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/51934/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Пушкарьов І. О. Воловельська Т. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 рокуу справі№ 2а-747/12/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз»доОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової службипроcкасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі № 2а-747/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Червонозаводського району м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000662320 від 26.12.2011 року, № 0000682320 від 26.12.2011 року, № 0000652320 від 26.12.2011 року на суму 1 566 572,75 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.12.2008 року по 30.06.2011 року, складено акт № 6223/232/36224035 від 17.11.2011 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з п. 138.2 ст. 138 до п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 443 413,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 30 491,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, які призвели до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 11 741,00 грн., за грудень 2010 року -160 081,00 грн., за лютий 2011 року -24 393,00 грн., за квітень 2011 року -54 555,00 грн., за травень 2011 року -231 426,00 грн., у зв'язку з чим був зменшений залишок від'ємного значення (рядок 26) декларації по ПДВ за жовтень 2009 року на суму 2 584,00 грн., за листопад 2009 року на суму 2 584,0 грн., за грудень 2009 р. на суму 2 584,0 грн., за січень 2010 року на суму 2 584,00 грн., за лютий 2010 р. на суму 2 584,00 грн., за березень 2010 року на суму 7 584,0 грн., за січень 2011 року на суму 24 393,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000662320 від 26.12.2011 року, № 0000682320 від 26.12.2011 року, № 0000652320 від 26.12.2011 року на суму 1 566 572,75 грн.

На думку відповідача, виявлені порушення пов'язані з безпідставним віднесенням до валових витрат та податкового кредиту вартості товару та ПДВ, сплаченого в ціні товару, придбаного позивачем у ТОВ «ТРК «Нива», оскільки свідоцтво платника ПДВ цього контрагента анульовано 30.08.2011 року і з цієї ж дати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про відсутність за місцем знаходження. Крім того, у зв'язку з відсутністю цієї особи за податковою адресою не можливо провести зустрічну звірку.

Також в акті перевірки вказано про відсутність транспортних та супроводжувальних документів, актів прийому-передачі товарів, транспортної документації для перевезення вантажів, накладних з відмітками про передачу та отримання товару, що за висновками податкового органу свідчить про відсутність доказів фактичного отримання позивачем товару від постачальника.

З посиланням на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 138.1, ч. 2 пп. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 п. 198.3 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги, оскільки відповідачем не доведені викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, враховуючи наступне.

Між позивачем та ТОВ «ТРК «Нива», здійснені господарські операції, предметом яких є поставка скрапленого газу на об'єкти позивача (18 автогазозаправних пунктів, 3 газонаповнювальні пункти та 3 газонаповнювальні станції: 1) Безлюдівська ГНС, вул. Безлюдівська, 1, потужністю - 990 тон; 2) Лозівська ГНС, вул. Дикого, 17, потужністю -390 тон; 3) Куп'янська ГНС, вул. Дзержинського, 65, потужністю 190 тон.).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що поставка скрапленого газу на об'єкти позивача у зазначений у акті перевірки період здійснювалась автомобільними цистернами зі скрапленим газом на умовах DDP -склад покупця за відповідними договорами.

Приймання товару по якості здійснювалось на підставі паспортів якості, виданих заводом-виробником скрапленого газу, а приймання по кількості здійснювалось на підставі відповідних накладних, акта приймання-передачі скрапленого газу згідно з договором поставки № 09 ГСН від 18.11.2010 року, відповідних накладних.

Отримання товару здійснювалося на підставі оформлених довіреностей на отримання кожної партії скрапленого газу від ТОВ «ТРК «Нива».

Позивачу надавались оформлені належним чином податкові накладні.

По контрагенту ТОВ «ТРК «Нива»у товариства наявні товарно-транспортні документи на перевезення скрапленого газу автомобільним транспортом перевізниками, платіжні документи про оплату за скраплений газ, банківські виписки, що свідчать про повний розрахунок за поставлений для реалізації скраплений газ.

Також судами встановлено, що позивач в подальшому використав придбаний у ТОВ «ТРК «Нива»скраплений газ для його подальшої реалізації в роздріб через власну мережу АГЗП та малим оптом.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч. 2 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки на підставі дослідження наявних у справі доказів, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання договорів підтверджується відповідними первинними документами, господарські операції між позивачем і контрагентом мали реальний характер, відповідачем не доведено невідповідності змісту договорів діючому законодавству України, колегія суддів вважає, що підприємство позивача правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними (у відповідності до п. 201.4 ст. 201, п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг).

Вищенаведене спростовує висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3 пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки право товариства на включення до валових витрат витрати пов'язаних з придбанням скрапленого газу від ТОВ ТРК «Нива»та право на податковий кредит підтверджено наявними у справі доказами.

Доводи відповідача про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТРК «Нива»підлягають відхиленню, оскільки судами встановлено, що анулювання свідоцтва платника ПДВ відбулося 30.08.2011 року, тобто після проведення всіх операцій позивача з даним контрагентом, а тому виписані ним податкові накладні повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Донарахування податкових зобов'язань позивачу також пов'язано з виявленими розбіжностями при опрацюванні даних автоматизованої системи співставлення розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентам ТОВ «Вістком»за вересень 2009 року, ТОВ «48»за березень та квітень 2010 року, що призвело до завищення податкового кредиту на 11 741,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, про те, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України в аналогічних спорах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства відповідачем не надано, доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки, встановлених судами обставин, що відповідності до ст. 220 кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року у справі № 2а-747/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак