Ухвала суду № 27885496, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2012 р. м. Київ К-35770/10

К-35770/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010

у справі № 2-а-2809/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Державного оптово-роздрібного підприємства «Обласний аптечний склад»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010, позов задоволено: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.12.2009 № 0006052310.

У касаційній скарзі Харківська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДПА у Харківській області була проведена перевірка господарської одиниці позивача -аптеки, яка розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клапцова, 46, за результатами якої складений акт від 23.11.2009 № 10808/20/40/23/22654831, в якому зафіксовані порушення пунктів 1 та 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не проведено розрахункові операції з відпуску медикаментів на суму 6973,84 грн. з 01.11.2009 по 23.11.2009 через реєстратор розрахункових операцій (РРО) та не видано розрахункового документу на вказану суму.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв рішення від 11.12.2009 № 0006052310про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 34869,00 грн.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР встановлено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У судовому процесі встановлено, що позивачем за період з 01.11.2009 по 23.11.2009 відпускалися ліки безоплатно за рецептами лікарів для певних категорій населення згідно норм постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» від 17.08.1998 № 1303 (далі -Постанова № 1303).

Пунктом 1 цієї Постанови встановлено, що безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування провадиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з додатками 1 і 2.

Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071, з урахуванням змін, які вносяться Міністерством охорони здоров'я за погодженням з Міністерством фінансів.

Згідно з пунктом 2 відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

При цьому, пунктом 3 передбачено, що витрати, пов'язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок загальних асигнувань, що передбачаються відповідними бюджетами на охорону здоров'я, а також коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення в частині безоплатного забезпечення лікарськими засобами населення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи специфіку безкоштовного відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів та відсутності факту здійснення оплати споживачем цих ліків грошових коштів за них, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що безоплатне надання лікарських засобів не є розрахунковою операцією у розумінні ст.2 Закону № 265/95-ВР, що виключає обов`язок проводити таку операцію через реєстратор розрахункових операцій та видавати відповідний розрахункових документ. Отже, застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за не проведення операцій з безоплатного відпуску лікарських засобів у порядку, визначеному постановою № 1303 через РРО та не видачу відповідного розрахункового документа є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак