Ухвала суду № 27885489, 08.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2012 р. м. Київ К-23974/10

К-23974/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі № 2а-14194/09/7/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Авіакомпанії «Турецькі авіалінії Інк»в особі представництва «Турецькі авіалінії Інк»в Автономній Республіці Крим

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (АРК) від 17.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 позов задоволено: скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2009 № 0012712303. Суд першої інстанції мотивував своє рішення висновками про непропорційність суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій вчиненому порушенню норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(Закон № 265/95-ВР), а також про неможливість застосування штрафних (фінансових) санкцій до представництва іноземної компанії, оскільки норми вказаного Закону поширюються виключно на юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, застосовуючи норму пункту 4 ст.9 Закону № 265/95-ВР, виходив з того, що електронні пасажирські квитки на здійснення авіаційних перевезень містять всі реквізити як і на бланку суворої звітності, тому позивач не зобов`язаний був використовувати реєстратор розрахункових операцій (РРО) при продажу цих авіаквитків.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АРК просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права .

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24781210,00 грн. згідно з рішенням від 18.06.2009 № 0012712303, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.06.2009 № 001410/0802/01/09/23/24697075, про порушення позивачем норм пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, яке полягало у продажу з 01.01.2009 по 02.06.2009 авіаквитків в електронній форму та багажних квитанцій пасажирам на загальну суму 4956242,00 грн. без проведення через РРО та без видачі відповідного розрахункового документу.

Згідно з рішенням від 18.06.2009 № 0012712303 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, визначені частиною 2 статті 17 Закону № 265/95-ВР, як п'ятикратний розмір вартості проданих товарів (наданих послуг) у зв'язку з непроведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції).

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому статтею 1 вказаного Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Вказаними законодавчими нормами чітко визначено коло суб`єктів, на яких поширюється дія Закону № 265/95-ВР щодо використання РРО при здійсненні господарських операцій - це фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності або юридичні особи (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами). При цьому норми Закону № 265/95-ВР не передбачають поширення його дії на представництва іноземних компаній як виняток із встановленого правила щодо суб'єктного складу осіб, зобов'язаних за цим Законом до вчинення відповідних дій щодо застосування РРО.

У такому разі, суди попередніх інстанції зробили правильний висновок щодо неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону № 265/95-ВР до представництва «Турецькі авіалінії Інк»в Автономній Республіці Крим, яке не є юридичною особою.

При цьому, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку щодо можливості застосування до правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, норм пункту 4 ст.9 Закону № 265/95-ВР.

Так, згідно цього пункту (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 № 2156-III) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Отже, умовами звільнення суб`єкта господарювання від застосування РРО при продажу проїзних авіаквитків є застосування бланків суворого обліку та видача розрахункових документів при такому продажу.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»від 19.04.1993 № 283 (втратила чинність згідно з постановою КМ України від 14.05.2012 № 456) встановлено, що виготовлення документів суворого обліку здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ.

Номенклатурою бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Мінфіну, яка є додатком до постанови від 19.04.1993 № 283, квитки на проїзд у повітряному транспорті віднесені до документів суворого обліку.

У розділі 1 Методичних Рекомендацій з оформлення електронних авіаційних перевізних документів, які затверджені наказом Державіаадміністрації від 20.01.2009 № 37 встановлено, що електронне оформлення перевізних документів (Electronic Ticketing, ETKT) - це метод документування продажу перевезень (електронний квиток) та контролю перевезень, який не потребує оформлення паперового бланка перевізного документа.

Електронний пасажирський квиток та багажна квитанція являє собою документ, який використовується для підтвердження договору перевезення пасажира та багажу, в якому інформація про повітряне перевезення пасажира та багажу представлена в електронній формі, та проведення розрахунків по цьому договору.

Отже, електронний квиток використовується як підтвердження договору перевезення, однак, не може бути заміною розрахункового документу, яким є квиток на проїзд у повітряному транспорті, роздрукований на бланку суворого обліку.

Тому висновок суду апеляційної інстанції про прирівнювання електронних квитків за наявності всіх реквізитів проїзного авіаквитка до документа суворого обліку є помилковим, а отже застосування норм пункту 4 ст. 9 Закону № 265/95-ВР є неправомірним, що однак не вплинуло на правильність вирішення спору.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак