Ухвала суду № 27883649, 22.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

22 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12082/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю представників представників позивача представника відповідача Єфанової О.В. Легкої Ю.Г. Бойко В.О., Шевченко М.І. Димарьової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Орбіта» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в пункті 3 Акту №2553/225/30540020 від 30.08.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Орбіта», код за ЄДРПОУ 30540020, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року» висновків про заниження податку на додану вартість в сумі 41417,00 грн.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що зазначені висновки акту не відповідать фактичним обставинам, висновки податкової служби про нікчемність правочину грунтуютться на посиланні на недотримання ч.5. ст.203 ЦК України як на неспрямовані на реальне настання наслідків, що обумовленні ними. В той самий час як невиконання правочину не означає, що укладено фіктивівний правочин, в даному випадку на виконання правочину передано майно, то такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Орбіта», оформленого актом №2553/225/30540020 від 30.08.2012 року, жодних рішень не приймалось, інформації щодо коригування показників платника до електронних баз податкових органів не вносилось, що також представником позивача не заперечується.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні просив закрити провадження по справі на підставі ч.1 ст.157 КАС України.

Вирішуючи позовні вимоги суд встановив, що відповідно до акту №2553/225/30540020 від 30.08.2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року" при перевірці використано вирок Індустріального районного суду від.12.08.11р. у справі №0417/1-298/2011р., висновок почеркознавчої експертизи №79/4 вих.33сч від 03.03.2012р, акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ;4527/23-2/30540020 від 19.05.10р. «Про результати планової виїзної перевірки ЗАТ НВО «Орбіта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07р по 31.12.2009р., висновок судово-економічної експертизи від 08.08.2012р №2443/2444-12 по кримінальній справі №99116318.

Фактично перевірка проводилась за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 рік.

Будь-яких первинних документів щодо правочинів з контрагентом ТОВ «Карат», на підставі яких декларувався податок на додану вартість у розмірі 41417 грн. за липень та червень 2009 року, перевіряючими не досліджувалися, та в акті про це не зазначено.

Проте згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772.

Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки.

Отже висновки посадових осіб ДПІ щодо заниження податку на додану вартість у сумі 41417 грн. (за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Карат») у 2009 році не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів, а тому не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.

Проте суд, виходячи з норм Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч.1 ст.2 якого завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, вважає про необхідність закриття провадження у справі.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №2-зп від 23.06.1997 року, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обовязковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади, шляхом встановлення його прав і обовязків.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Крім того, згідно п.3 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вивчивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний акт перевірки є документом, який носить інформаційний характер, не містить у собі будь-яких владних управлінських приписів, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, внаслідок чого предмет даного спору не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Орбіта» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби про вчинення певних дій.

Керуючись ст.ст. 157, 160 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі 2а/0470/12082/12 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії.

Копії ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 23.11.2012 року.

Суддя О.В. Єфанова