Постанова № 27872320, 13.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4896/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бестком ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бестком ЛТД»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Дарницького району м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2012 року №0000502240/1164, №0000512240/1165, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бестком ЛТД»(далі -Позивач, ТОВ «Бестком ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -Відповідач, ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2012 року №0000512240/1164 та №0000512240/1165.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено правомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплаченої за результатами господарської діяльності з ПП «Фірма «Володар». Крім того, суд підкреслив той факт, що контрагент Позивача мав ознаки фіктивності, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність господарських правовідносин ТОВ «Бестком ЛТД»з ПП «Фірма «Володар».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Повноважний представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2012 року посадовими особами ДПІ в Дарницькому районі було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Бестком ЛТД» з питань фінансово-господарських відносин з приватним підприємством «Фірма «Володар»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результатів чого ТОВ «Бестком ЛТД»було занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 1 440 126,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 105 816,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 06 березня 2012 року №111/2240/30866437. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 28 березня 2012 року №0000502240/1164, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 623 940,25 грн. (у тому числі за основним платежем -1 440 126,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -183 814,25 грн.), та №0000512240/1165, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 213 148,00 грн. (у тому числі за основним платежем -1 105 816,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -124 332,00 грн.).

Судом першої інстанції було також встановлено, що правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Позивач не скористався.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між ТОВ «Бестком ЛТД»та ПП «Фірма «Володар»правочинів, а також на підставі системного аналізу приписів ст. ст. 202, 203, 207, 215, 228 ЦК України та ст. ст. 207, 208 ГК України зазначив про нікчемність укладених між контрагентами договорів. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 139 ПК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 ПК України, прийшов до висновку, що формування валових витрат підприємства та податкового кредиту за нікчемними право чинами за правилами податкового законодавства відбуватися не може, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ПП «Фірма «Володар»договорів, суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ «Бестком ЛТД»та ПП «Фірма «Володар»були укладені договори будівельного підряду №2/16 від 29 жовтня 2010 року (далі -Договір №2/16) та №2/17 від 01 грудня 2010 року (далі -Договір №2/17).

Згідно з пп. 1.1 Договору №2/16 підрядник (ПП «Фірма «Володар») зобов'язується виконати комплекс робіт з будівництва розподільчого холодильника на об'єкті «Распределительный холодильник»в м. Києві по вул. Миру, 19 у відповідності до проектної документації. Договірна вартість робіт згідно пп. 2.1 Договору №2/16 складає 5 428 000,00 грн. Пунктом 5 Договору №2/16 передбачено, що Замовник (ТОВ «Бестком ЛТД») здійснює оплату вартості виконаних робіт безготівковим платежем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом трьох банківських днів з моменту підписання довідки про вартість всього обсягу виконаних робіт за договором (форма КБ-З) та акта приймання-передачі робіт за договором (форма КБ-2в).

Виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними обома контрагентами довідками про вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 22, 32, 38, 45, 50, 58), актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 23 -26, 33 -34, 39 -42, 46 -47, 51 -53, 59 -62), підсумковими відомостями ресурсів (витратами по факту) (т. 1 а.с. 27 -31, 35 -37, 43 -45, 54 -57, 63 -65), а також податковими накладними (т. 1 а.с. 66 -73).

При цьому судом враховується, що укладення Позивачем вищевказаного правочину було зумовлено необхідністю виконання останнім господарських зобов'язань з договором №1/11 на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Розподільничий холодильник»у м. Києві по вул. Миру 19, укладеного з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», за яким ТОВ «Бестком ЛТД»виступає Генпідрядником.

Відповідно до пп. 1.1 Договору №2/17 підрядник (ПП «Фірма «Володар») зобов'язується виконати комплекс робіт з будівництва розподільчого холодильника на об'єкті «Распределительный холодильник»в м. Харкові по просп. 50-річчя СРСР, 2/3 у відповідності до проектної документації. Договірна вартість робіт згідно пп. 2.1 Договору №2/17 складає 4 730 000,00 грн. Пунктом 5 Договору №2/17 передбачено, що Замовник (ТОВ «Бестком ЛТД») здійснює оплату вартості виконаних робіт безготівковим платежем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом трьох банківських днів з моменту підписання довідки про вартість всього обсягу виконаних робіт за договором (форма КБ-З) та акта приймання-передачі робіт за договором (форма КБ-2в).

Виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними обома контрагентами довідками про вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 76, 84, 89, 100, 111, 123, 130, 137), актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 77 -79, 85, 90 -96, 101 -106, 112 -117, 124 -126, 131 -136, 138 -142), підсумковими відомостями ресурсів (витратами по факту) (т. 1 а.с. 80 -83, 86 -88, 97 -99, 107 -110, 118 -122, 127 -129, 143 -145), а також податковими накладними (т. 1 а.с. 146 -153).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між ТОВ «Бестком ЛТД»між ПП «Фірма «Володар»мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. З огляду на викладене, помилковим, на думку колегії суддів, є твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про нікчемність правочину, засноване виключно на матеріалах розслідування кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ПП «Фірма «Володар».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (далі -Закон про ОПП), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням тощо.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують по-перше, реальність виконання Договору №2/16 та Договору №2/17, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження суду першої інстанції щодо нікчемності укладених між контрагентами договорів та неправомірності формування Позивачем валових витрат, а тому приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2012 року №0000502240/1164.

Щодо висновків суду першої інстанції про неправомірність формування Позивачем податкового кредиту за результатами правовідносин з ПП «Фірма «Володар», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Фірма «Володар»було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000512240/1165 від 28 березня 2012 року у Відповідача не було.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що перевірка Позивача проводилася на підставі наказу від 22 лютого 2012 року №233-П, постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О. від 10 січня 2012 року про призначення документальної перевірки.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було подано доказів того, що існує таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким встановлено певне порушення податкового законодавства. Крім того, не було вказане питання досліджено і судом першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом без передбачених законом умов, що, у свою чергу, є безумовною підставою для їх скасування.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Бестком ЛТД», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне їх скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду -скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приписи ч. 6 ст. 94 КАС України визначають, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бестком ЛТД»3 219,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бестком ЛТД»- задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бестком ЛТД»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Дарницького району м. Києва, про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2012 року №0000502240/1164, №0000512240/1165 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2012 року №0000502240/1164, №0000512240/1165, винесені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бестком ЛТД»3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.