Ухвала суду № 27872316, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9073/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Фомула»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 14.02.2012 року №0000202330,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.02.2012 року №0000202330.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 25.01.2012 року по 31.01.2012 року посадовою особою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сервісна компанія «Формула»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 31.01.2012 року №38/1-23-30-36958905.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 222377,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на акт перевірки від 23.11.2011 року №73/15-2/36505175, яким не підтверджено здійснення господарських відносин та встановлено нікчемність договору поставки від 25.07.2011 року №25-07/11, укладеного між ТОВ «Сервісна компанія «Формула»та ТОВ «Зернова компанія «Агромир». У зв'язку із наведеним, на думку відповідача, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ТОВ «Зернова компанія «Агромир»в розумінні п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, тому позивач здійснював діяльність, спрямовану на отримання контрагентами податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

14 лютого 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №0000202330, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 277971,00 грн., у тому числі за основним платежем 222377,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55594,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

01 липня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Зернова компанія «Агромир»(постачальник) укладений договір №11/07, відповідно до якого останній зобов'язується передати а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, кількість, ціна, умови поставки яких зазначаються в додатках до договору та складаються на кожну окрему поставку товару, а також є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється узгодженими партіями відповідно до додатків до договору. Поставка товару здійснюється в порядку та в строки, що передбачені додатком до договору (п. 2.2 договору). Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по якості -відповідно технічним умовам та іншим нормативно - технічним актам (паспорт, сертифікат заводу виробника) та по кількості -відповідно узгодженим документам (накладна, акт прийому -передачі) на товар (п. 2.4). Покупець здійснює приймання товару по кількості відповідно до вимог «Інструкції приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496) (п. 2.5) (а.с. 59 -61).

Під час апеляційного розгляду справи, на вимогу колегії суддів, позивачем були надані додатки до зазначеного договору, а саме:

- від 02.09.2012 року №2/11, відповідно до якого позивач придбаває дизельне паливо у кількості 38000 на загальну суму 328700,00 грн., у т.ч. ПДВ 54783,33 грн.;

- від 21.09.2012 року №21/11, відповідно до якого позивач придбаває дизельне паливо у кількості 38750 на загальну суму 335187,50 грн., у т.ч. ПДВ 55864,58 грн.;

- від 28.09.2012 року №23/11, відповідно до якого позивач придбаває дизельне паливо у кількості 38750 на загальну суму 335187,50 грн., у т.ч. ПДВ 55864,58 грн.;

- від 28.09.2012 року №28/11, відповідно до якого позивач придбаває дизельне паливо у кількості 38750 на загальну суму 335187,50 грн., у т.ч. ПДВ 55864,58 грн.;

Перевіряючи реальність господарської операції позивача з ТОВ «Зернова компанія «Агромир», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердженні виконання зазначеного договору позивачем надані видаткові накладні на дизельне паливо, які були предметом перевірки, від 05 вересня 2011 року №050911 (а.с. 70), від 22 вересня 2011 року №220911 (а.с. 71), від 27 вересня 2011 року №270911 (а.с. 72), від 29 вересня 2011 року №290911 (а.с. 73), та податкові накладні від 05 вересня 2011 року №39 на загальну суму 328700,00 грн., у тому числі ПДВ 54783,33 грн. (а.с. 83), від 22.09.2011 року №188 на загальну суму 335187,50 грн., у тому числі ПДВ 55864,58 грн. (а.с. 84), від 27.09.2011 року №230 на загальну суму 335187,50 грн., у тому числі ПДВ 55864,58 грн. (а.с. 85), від 29.09.2011 року №247 на загальну суму 335187,50 грн., у тому числі ПДВ 55864,58 грн. (а.с. 86). Загальна сума податку на додану вартість за зазначеним податковими накладними складає 222377,00 грн.

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями від 05.09.2011 року №14704 (а.с. 54), від 22.09.2011 року №15943 (а.с. 55), від 27.09.2011 року №16293 (а.с. 56), від 29.09.2011 року №16440 (а.с. 57).

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496), затверджена Інструкція приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі -Інструкція №281).

Відповідно до п. 1 Інструкції 281, остання встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до пп. 5.4.1 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п. 7.5.6 Інструкції №281, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно -транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції №281.

Отже, товарно -транспортні накладні є первинним документом, який належить складати під час здійснення даної господарської операції.

Під час апеляційного розгляду, на вимогу колегії суддів, позивачем були надані товарно -транспортні накладні форми 1-ТТН (нафтопродукт), в яких обсяг дизельного палива співпадає з обсягом, що вказаний в додатках до договору постачання нафтопродуктів від 01.07.2011 року №11/07.

Також, на вимогу колегії суддів позивачем були надані сертифікат відповідності та паспорт відповідності дизельного палива ДСТУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання договору та розрахункових документів ТОВ «Зернова компанія «Агромир»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення -рішення від 14.02.2012 року №0000202330.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.