Постанова № 27864427, 16.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2012 р. Справа № 2a-1427/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 2553 від 20.06.2011 року

від відповідача: Кудла О.Й., представник, довіреність № 78/10/10-010/190 від 24.04.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000060171, № 0000050171 від 14.05.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Долинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00000601171 від 14.05.2012 року частково в сумі 102657, 75 грн. та № 0000050171 від 14.05.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що Долинською ОДПІ протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000060171 від 14.05.2012 року про збільшення податку на доходи фізичних осіб в сумі 111248,00 грн., № 0000050171 від 14.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 289397,00 грн. (255177,00 грн. основного платежу та 34220,00 грн. штрафних санкцій) на підставі помилкових висновків про порушення вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств ", "Про податок на додану вартість ", Податкового Кодексу України.

Вважає висновки Долинської ОДПІ про нікчемність, недійсність укладених правочинів із контрагентами протиправними, оскільки реальність здійснених господарських операцій спростовуються належним чином укладеними договорами, податковими та видатковими накладними, що повністю відповідає умовам договорів і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

На момент укладення позивачем договорів з ДП "Стратос-Захід", ТОВ "Майра" та ТОВ "Перун" правоздатність яких як юридичної особи підтверджуються їх установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для даного виду договорів.

Окрім того, у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в позиції Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000060171 від 14.05.2012 року, то позивачка дійсно допустила борг в сумі 8590, 25 грн., який погасила, тому просить скасувати дане податкове повідомлення-рішення частково в сумі 102657, 75 грн.. Податкове-повідомлення рішення № 0000050171 від 14.05.2012 року просить скасувати повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що плановою виїзною документальною перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_3 порушено ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. із змінами та доповненнями, п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 р.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р. з внесеними змінами та доповненнями в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 рік на суму 111248,00 грн. (за 2009 рік -3970,20 грн., за 2010 рік -107277,80 грн. ).

Також, СПД ОСОБА_3 в порушення пп. 7.2.3., 7.2.6, 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про. податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, п. 198 ст.198 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 255177,00 грн.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Працівниками Долинської ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки 26.04.2012 року складено акт №938/1712738316603. (а.с.14-80)

На підставі даного акту Долинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000060171 від 14.05.2012 року про збільшення податку на доходи фізичних осіб в сумі 111248,00 грн., № 0000050171 від 14.05.2012 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 289397,00 грн. (255177,00 грн. основного платежу та 34220,00 грн. штрафних санкцій). (а.с.6)

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та ДП "Стратос-Захід" № 02/04/09Д від 02.04.2009 року, ТОВ "Майра" № 1009-3 від 10.09.2010 року, та ТОВ "Перун" № 3/1 від 17.01.2011 року.(а.с.151, 152-154, 156)

В основу висновку відповідача лягли ті обставини, що ДП "Стратос-Захід" товар (цукор-пісок) не придбавало у ТзОВ «Торговий дім «Комерц»за укладеними угодами, а тому й не могло поставити на адресу покупця - ОСОБА_4, та відповідно позивач не міг його придбати та облікувати.

Не надання для перевірки ДП «Стратос-Захід»актів приймання-передачі товару, довіреностей, сертифікатів відповідностей, а також інших первинних документів, що засвідчують факт отримання та оприбуткування ДП «Стратос-Захід»товару від TOB «Торговий Дім «Комерц», а також відсутність товаросупроводжуючих документів на перевезення вантажу лягли в основу висновків щодо нікчемності укладених угод.

На думку ДПІ TзOB «Майра»також не могло здійснювати поставку цукру-піску на адресу покупця -ФОП ОСОБА_4, а той відповідно його придбати та поставити цей товар на облік, оскільки аналіз господарської діяльності TзOB «Майра»та його контрагентів свідчить, про відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу та транспортних засобів.

Факт відсутності за місцезнаходженням TOB «Перун», документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства свідчить, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

До такого висновку Долинська ОДПІ дійшла, не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги поставок вищевказаними підприємствами паралельно підтверджені відповідними податковими та видатковими накладними.

При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ДП "Стратос-Захід" був укладений договір № 02/04/09Д від 02.04.2009 року про поставку продуктів харчування (цукру-піску) (а.с.151).

На момент укладення угод ПП ДП "Стратос-Захід" зареєстровано в ЄДРПОУ, було платником податку на додану вартість.(а.с.139-141)

Виконання вказаного договору про поставку цукру-піску в кількості 22000 кг підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000117 від 19.04.2010 року (а.с.102), видатковою накладною №РН-0000160 від 21.04.2010 року (а.с.103), податковою накладною №162 від 21.04.2010 року (а.с.104), платіжним дорученням №337 від 20.04.2010 року, випискою банку.

Виконання договору № 1009-3 від 10.09.2010 року, укладеного між позивачем та ТзОВ "Майра", про поставку цукру-піску підтверджується видатковою накладною №РН-0001561 від 04.11.2010 року , податковою накладною №1720 від 04.11.2010 року, видатковою накладною №РН-0001595 від 10.11.2010 року, рахунком-фактурою №СФ-0001079 від 10.11.2010 року, податковою накладною №1768 від 10.11.2010 року , видатковою накладною №РН-0001815 від 08.12.2010 року, рахунком-фактурою №СФ-0001194 від 07.12.2010 року, податковою накладною №1990 від 08.12.2010 року, видатковою накладною №РН-0001850 від 14.12.2010 року, рахунком-фактурою №СФ-0001219 від 14.12.2010 року, податковою накладною №2023 від 14.12.2010 року (а.с.108, 110-119)

Також судом не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про безтоварність операцій за вищевказаними договорами на основі відсутності у позивача товаросупроводжуючих документів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що поставка цукру-піску здійснювалась постачальниками власним автотранспортом.

Факт виконання договору № 3/1 від 17.01.2011 року укладеного між позивачем та ТзОВ "Перун" підтверджується видатковими накладними №П-00000031 від 28.01.2011 року, №П-00000017 від 19.01.2011 року, №П-00000144 від 18.02.2011 року, №П-00000217 від 25.02.2011 року (а.с.121, 120, 122, 123), податковими накладними №32 від 26.01.2011 року , №12 від 18.01.2011 року, №88 від 25.02.2011 року, №77 від 14.02.2011 року, №10 від 06.04.2011 року (а.с.126, 124, 125, 127, 128).

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності (виробництво печива та солодощів), для якої є необхідним використання цукру-піску, з метою чого позивачем були укладені відповідні правочини, що не визнаються відповідачем. Також підприємець ОСОБА_3 володіє висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/40472 від 14.06.2010 року та сертифікатом відповідності НОМЕР_1, які необхідні для виробництва продукції такого виду.(а.с.134, 135)

Суд, аналізуючи представлені в судовому засіданні підприємецем ОСОБА_3 первинні документи приходить до переконання, що вони повністю по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства України.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Само по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Підставою нікчемності правочину могла б виступати обставина недотримання вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації правочину або його нотаріального посвідчення щодо передбачено статтями 209 та 210 Цивільного Кодексу України. Така нікчемність зазначених правочинів, наприклад, прямо передбачена статтею 220 ЦК України.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Обґрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності контрагента за його місцемзнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

До того ж, слід додати, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Далі у постанові Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Висновки Акту перевірки Долинської ОДПІ ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Господарські операції за вищезгаданими договорами були реальними, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого і фактичного господарського ефекту та наслідків.

При постановленні рішення, суд враховує, що податкове зобов'язання за основним платежем по податковому повідомленні-рішенні № 0000060171 від 14.05.2012 року в сумі 8590,25 грн. позивачкою відшкодовано, про що не заперечує представник відповідача, тому вказане податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати в частині 102657,75 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000050171 від 14.05.2012 року.

Податкове повідомлення - рішення № 0000060171 від 14.05.2012 року скасувати частково в сумі 102657,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 20.08.2012 року.