Постанова № 27813841, 27.11.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 2а-3343/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б

за участі:

секретаря судового засідання Кобринської Л.М.,

представника позивача Плекана Ю.В.,

представника відповідача Тропця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352200 та №0000362200 від 17.10.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" звернулося в суд із адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352200 та №0000362200 від 17.10.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Коломийська об'єднана державна податкова інспекція протиправно, в порушення положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000352200 від 17.10.2012 року, яким збільшено податкові зобов'язання ТОВ "АБО-МІКС" зі сплати податку на прибуток в розмірі 591570 грн., в тому числі 416218 грн. за основним платежем, 175352 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за №0000362200 від 17.10.2012 року, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 475895,50 грн., в тому числі 333338 грн. за основним платежем та 142557,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Додатково суду вказав на те, що в період, який підлягав перевірці ТОВ "АБО-МІКС" здійснювало господарські операції із ПП "Лакі Трак", ТОВ "Компанія Біотон", які полягали у придбанні продукції та із ІП "ММВ Інвест", які полягали у наданні транспортних послуг. Суми податкових та товарно-транспортних накладних за такими господарськими операціями позивачем включені до валових витрат, суми податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період. Твердження податкового органу про безпідставність даних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки встановлені порушення в ході перевірок контрагентів ТОВ "АБО-МІКС" не пов'язані безпосередньо з виконанням договірних зобов'язань із позивачем, а стосуються виключно їхніх прав та обов'язків як платників податків. Вважає, що податковим органом протиправно зроблено висновок про нікчемність угод із вищевказаними контрагентами, як наслідок безпідставно податковими повідомленнями-рішеннями донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заявлений позов не визнав з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача. Крім того суду пояснив, що в період який перевірявся ТОВ "АБО-МІКС" здійснювало господарські операції із ПП "Лакі Трак", ТОВ "Компанія Біотон" та ІП "ММВ Інвест". На думку податкового органу, дані операції є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Такі висновки мотивовані тим, що згідно акту Державної податкової інспекції у Біляївському районі "Про неможливість проведення перевірки ПП "Лакі Трак" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 12.04.2012 року" посадові особи ПП "Лакі Трак" відсутні за місцезнаходженням підприємства, в останнього відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, що в свою чергу свідчить про фіктивність угоди укладеної із позивачем. Крім цього, Товариство не подавало до податкових органів звітність по податку на прибуток підприємства. На адресу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції також надійшов акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Компанія Біотон" в зв'язку з відсутністю Товариства за юридичною адресою. Більше того, внаслідок аналізу "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" не можливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ "Компанія Біотон" з його контрагентами-постачальниками. Згідно з актом Вінницької оДПІ "Про неможливість проведення зустрічної звірки ІП "ММВ Інвест" документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, їх реальність та повноти відображення в обліку", таке підприємство відсутнє за юридичною адресою, а з пояснень директора ОСОБА_4 його реєстрацію вчинив за винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Вказані факти, на думку податкового органу, свідчать про фіктивність господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, як наслідок заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту. Вважає, що податковою інспекцією правомірно збільшено суму грошових зобов'язань та відповідно застосовано штрафні санкції, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" 24.07.2003 року Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області зареєстроване юридичною особою та включено до ЄДРПОУ, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ АБ №225922 від 12.10.2010 року, виданої управлінням статистики м. Коломия (т.2, а.с.35).

Крім того, позивач Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією 14.06.2005 року взятий на податковий облік. Дана інформація підтверджується копією акту перевірки від 03.10.2012 №1513/220/32465333 (т.1, а.с.17).

Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АБО-МІКС" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Лакі Трак", ТОВ "Компанія Біотон" та ІП "ММВ Інвест", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2010 року по 30.08.2011 року, за результатами якої відповідачем 03.10.2012 року складено акт за №1513/220/32465333 (т.1, а.с.15-51).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідачем 17.10.2012 року податковим повідомленням-рішенням за №0000352200 збільшено податкові зобов'язання ТОВ "АБО-МІКС" зі сплати податку на прибуток в розмірі 591570 грн., в тому числі 416218 грн. за основним платежем, 175352 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податковим повідомленням-рішенням за №0000362200 від 17.10.2012 року - визначено (збільшено) зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 475895,50 грн., в тому числі 333338 грн. за основним платежем та 142557,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.52-53).

Товариством з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися.

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період, який перевірявся, ТОВ "АБО-МІКС" придбало продукцію у ПП "Лакі Трак", щодо якого органами ДПС, на обліку в яких він знаходиться, встановлено нікчемність здійснених ним правочинів. Розрахунок за отриманий товар ТОВ "АБО-МІКС" проводився з цим контрагентом у безготівковій формі. ТОВ "АБО-МІКС" сума податку на додану вартість в розмірі 280561,60 грн. включена до податкового кредиту. Згідно акту ДПІ в Біляївському районі від 10.07.2012 року ПП "Лакі Трак", за період з 01.04.2010 року по 12.04.2012 року, встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Під час перевірки також встановлено відсутність у ПП "Лакі Трак" необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження, що в свою чергу свідчить про нікчемність правочинів із ПП "АБО-МІКС".

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Біотон" Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією зроблено висновок про фіктивність угод по придбанню продукції як таких, посилаючись при цьому на матеріали висновку ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Компанія Біотон" в зв'язку з відсутністю Товариства за юридичною адресою. Під час проведення перевірки ТОВ "Компанія Біотон" не підтверджено реальність його взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та відповідно вбачається нереальність здійснення господарських відносин із позивачем.

Крім того, податковим органом зроблено посилання, як на чергову ознаку нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ІП "ММВ Інвест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, їх реальність та повноти відображення в обліку". Так, згідно висновків податкової інспекції вбачається, що ІП "ММВ Інвест" не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, виробничі активи, транспортні засоби, офісні та складські приміщення, трудові ресурси, а укладені угоди мають ознаки нікчемності. Крім того, зі свідчень директора ОСОБА_4 реєстрацію підприємства вчинив за винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Отже, перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій вказаного підприємства.

Відповідач дійшов висновку, що вказані вище обставини свідчать про здійснення ТОВ "АБО-МІКС" діяльності, спрямованої на вчинення господарських операцій з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Таким чином, на думку податкового органу, в зв'язку з не підтвердженням у ПП "Лакі Трак", ТОВ "Компанія Біотон", ІП "ММВ Інвест" об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, то у вказаних суб'єктів господарської діяльності відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємству-покупцю ТОВ "АБО-МІКС" в розумінні ст.ст. 22, 188 Податкового кодексу України.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача та обрахунку податку на прибуток підлягає застосуванню Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період -підлягає застосуванню Закон України "Про податок на додану вартість" (що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що 04.10.2010 року ТОВ "АБО-МІКС"(Покупець) уклало договір купівлі-продажу №К-53/10 із ПП "Лакі Трак", згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю пшеницю фуражну врожаю 2009 року, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору (т.1, а.с.56-57).

На підтвердження вказаної операції позивачем представлено копії накладних а також копії контрольних ярликів зважування сировини за квітень-липень 2010 року (т.1, а.с.63-99, 102-103, 105-110).

Вказаний товар (пшениця) був доставлений позивачу в кілька етапів, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 15.04.2010 року, 17.04.2010 року, 27-28.04.2010 року, 30.04.2010 року, 05.05.2010 року, 12.05.2010 року, 18-21.05.2010 року, 25.05.2010 року, 04.06.2010 року, 07-08.06.2010, 10.06.2010 року, 23.06.2010 року, 05.07.2010 року, 07.07.2010 року, 10.07.2010 року (т.1, а.с.100-101, 104, 111-113, 164-191).

Також, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних за квітень-липень 2010 року, згідно яких постачальником виступає ПП "Лакі Трак", одержувачем відповідно ТОВ "АБО-МІКС" (а.с.122-132).

Факт здійснення операцій за вказаний період також підтверджується сформованими ПП "Лакі Трак" податковими накладними на загальні суми вартості товару включаючи податок на додану вартість (т.1, а.с.137, 139-140, 142-159).

ТОВ "АБО-МІКС" протягом всього періоду поставки здійснювався розрахунок за наданий ПП "Лакі Трак" товар (пшеницю) в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.197-219, т.2, а.с.35-57).

Між ТОВ "Компанія Біотон" (Продавець) та ТОВ "АБО-МІКС" (Покупець) 21.01.2011 року укладено договір поставки №08.21.01.11.Л, за предметом якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність жмих соняшника, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити таку продукцію. Додатком №1 від 21.01.2011 року до вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується поставити покупцю товар в кількості 40 т (+/-10%), загальною вартістю 86 000 грн. Додатком №2 від 02.02.2011 року передбачено поставка товару в кількості 25,22 т (+/-10%), загальною вартістю 54 979,60 грн. (т.1, а.с.58-62).

На підтвердження вказаної операції сформовано накладні та контрольні ярлики зважування сировини та розхідні накладні за січень-лютий 2011 року (т.1, а.с.114-121).

ТОВ "Компанія Біотон" сформовано податкові накладні на загальну суму вартості товару, включаючи податок на додану вартість (т.1, а.с.133-136).

Наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних підтверджується поставка товару (жмих соняшника) від ТОВ "Компанія Біотон" позивачу, яка відповідала періоду укладення договору самої поставки, а саме січень-лютий 2011 року (т.1, а.с.160-163).

Позивачем здійснено розрахунок згідно договору поставки товару в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.220-224, т.2, а.с.58-62).

Укладеним 01.08.2011 року договором на транспортно-експедиційне обслуговування за №000018, між ТОВ "АБО-МІКС" (Замовник) та ІП "ММВ Інвест" (Виконавець), передбачено надання Виконавцем послуг Замовнику з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом (т.1, а.с.192-194).

На виконання вказаного договору їх сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2011 року за №ОУ-0000211 та від 26.08.2011 року за №ОУ-0000222 від 26.08.2011 року (т.1,а.с.195-196). Крім того, ІП "ММВ Інвест" сформовано податкові накладні на загальну суму вартості послуг, включаючи податок на додану вартість, від 16.08.2011 року №25 та від 26.08.2011 року №36 (т.1,а.с.138, 141).

У серпні та листопаді 2011 року позивачем здійснено розрахунок за надане транспортно-експедиційне обслуговування з ІП "ММВ Інвест" у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с.225-227, т.2, а.с.63-65).

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Позивачем до податкового кредиту з цього податку включено накладні за вищевказаними господарськими операціями, сформованими контрагентами позивача.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "АБО-МІКС", формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Позивачем у жовтні 2010 року, на підставі договору купівлі-продажу, придбано у ПП "Лакі Трак" пшеницю фуражну врожаю 2009 року. В січні 2011 року між ТОВ "Компанія Біотон" та ТОВ "АБО-МІКС" укладено договір поставки, за предметом якого контрагент позивача зобов'язується поставити та передати у власність жмих соняшника, а у серпні 2011 року мало місце укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування із ІП "ММВ Інвест", яким передбачено надання позивачу послуг з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом.

Попередньо судом зазначено хронологію, умови, предмет та обставини укладення вказаних договорів між позивачем та його контрагентами.

Реальність здійснення вказаних правочинів підтверджується накладними, які сформовані на суми придбаного товару та наданих послуг.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказана інформація міститься в актах перевірок ДПІ в Біляївському районі від 10.07.2012 №765/22/35820093, Вінницької оДПІ від 29.05.2012 №967/22/363649986 та ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.08.2012 № 551/22-14/34564134 (т.2, а.с.3,15, 22).

У Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи -контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Зазначеної вище позиції притримується й Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Господарські операції ТОВ "АБО-МІКС" з його контрагентами мали реальний характер, понесені витрати за придбаний товар та виготовлену продукцію в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані із господарською діяльністю позивача, а накладні, які перевірялися працівниками відповідача під час перевірки, є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Однак, у відповідача відсутнє обґрунтування заперечень щодо відсутності за місцем знаходження контрагентів позивача станом на момент проведення перевірки, оскільки відсутність юридичних осіб - контрагентів позивача має місце після здійснення позивачем господарських операцій з цими контрагентами. На час здійснення господарських операцій органами державної податкової служби не встановлено відсутності контрагентів позивача за місцем знаходженням.

Судом встановлено, що отримана позивачем у контрагентів ПП "Лакі Трак" та ТОВ "Компанія Біотон" продукція в подальшому позивачем використана у його господарській діяльності, одним із видів яких є виробництво готових кормів для тварин, що утримується на фермах.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом реальності даних господарських операцій, з огляду на неспроможність контрагентів - ПП "Лакі Трак", ТОВ "Компанія Біотон", ІП "ММВ Інвест" виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності в останніх відповідних виробничих потужностей та необхідної кількості працівників.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки законодавством обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідних угод -відсутнє, тому дані обставини не можуть слугувати висновком про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з контрагентами ПП "Лакі Трак", ТОВ "Компанія Біотон", ІП "ММВ Інвест" суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину відповідно ст.228 Цивільного кодексу України є встановлення наявності умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, який виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, шляхом ухилення від сплати податку, зменшення бази оподаткування чи отримання безпідставної майнової вигоди тощо. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України факт наявності умислу в однієї чи обох сторін на вчинення протиправного господарського зобов'язання, яке суперечить інтересам держави та суспільства, повинен підтверджуватися належними доказами.

На думку суду, доказами наявності протиправного умислу, в даному випадку, можуть бути, зокрема, матеріали кримінальної справи або вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Згідно акту перевірки ДПІ в Біляївському районі "Про неможливість проведення перевірки ПП "Лакі Трак", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 12.04.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 12.04.2012 року" вбачається, що оскільки у ПП "Лакі Трак" відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження підприємства не встановлено, то угоди з контрагентами за період з квітня 2010 року по квітень 2012 року мають ознаки нікчемності (т.2, а.с.2-12).

Актом перевірки Вінницької оДПІ від 29.05.2012 року №967/22/36364986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ІП "ММВ Інвест", щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, їх реальність та повноти відображення в обліку" встановлено відсутність ІП "ММВ Інвест" за юридичною адресою, а також необхідних умов для ведення господарської діяльності, виробничих активів, транспортних засобів, офісних та складських приміщень, трудових ресурсів, що свідчить про нікчемність укладених Підприємством угод у серпні 2011 року (т.2, а.с.13-19).

За висновками акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.08.2012 року №551/22-14/34564134 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Компанія Біотон" (в зв'язку з відсутністю Товариства за юридичною адресою), не підтверджено реальність взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та відповідно вбачається нереальність здійснення господарських відносин із позивачем (т.2,а.с.20-32).

Проаналізувавши вказане суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Згадуючи в акті перевірки ІП «ММВ Інвест» про пояснення директора цього підприємства щодо реєстрації останнього за винагороду, а також без мети організації діяльності підприємства, податковими органами не представлено суду доказів - матеріалів кримінальної справи або вироку суду, постановленого у кримінальній справі.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та контрагентами.

Суд зазначає, що представниками відповідача -суб'єкта владних повноважень, який згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний доводити правомірність свого рішення, не доведено наявності протиправного умислу та мети при здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на те, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Слід зауважити, що обрання такого виду перевірки як документальна невиїзна перевірка унеможливила для податкового органу фактичне здійснення перевірки позивача, щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей, які були ним отримані від контрагентів. Висновки ж податкового органу щодо укладення позивачем угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, які здійснили таку перевірку та не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також до висновку про помилковість визначення відповідачем зобов'язань позивачу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість. У зв'язку з цим є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення - податкові повідомлення-рішення за № 0000352200 та № 0000362200 від 17.10.2012 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 17.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств на суму 591 570 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362200 від 17.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 475 895, 50 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 03.12.2012 року.