Рішення № 27862635, 05.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-26/4471-2012-67/485-2012 05.12.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Квартет" ЛТД Простягнення 315 199,92 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаРадченко Ю.О.Від відповідача Кметик-Власенко О.В., Синиця М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Квартет" (відповідач) заборгованості за надані з 01.09.2011 по 01.01.2012 послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 308 318,79 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 957,67 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 4 947,97 грн. та інфляційні витрати у розмірі 975,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період з 01.09.2011 по 01.01.2012 становила 308 318,79 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2012 у справі №5011-26/4471-2012 позовні вимоги було задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет»ЛТД на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»308 318 грн. 79 коп. основного боргу, 4 947 грн. 97 коп. пені, 957 грн. 67 коп. - 3% річних, 975 грн. 49 коп. збитків від інфляції, 6 304 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2012 було скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2012 рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2012 порушено провадження у справі №5011-26/4471-2012-67/485-2012. Розгляд справи призначено на 21.11.2012.

21.11.2012 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.12.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях по справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 03801/5-01 від 01.03.2004 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами №65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п.2.1.1 договору).

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.09.2011 по 01.01.2012, а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.4 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004.

Звертаючись з позовом позивач зазначає про те, що на виконання умов договору належним чином виконав взяти на себе зобов'язання та надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.09.2011р. по 01.01.2012 р. на загальну суму 1 411 802, 15 грн.:

за кодом 1 -374 на суму 1 107 800, 94 грн., з яких сплачено 1 037 455, 82 грн., а також сплачено 1 306,62 грн. - в рахунок погашення боргу за попередній період, а розмір заборгованості ( з урахуванням перерахунків на суму 71 290, 76 грн. ) становить 141 635, 88 грн.;

за кодом 1-1695 на суму 1 420, 28 грн., з яких сплачено 0,00 грн., а розмір заборгованості ( з урахуванням перерахунків на суму 192, 12 грн. ) становить 1 612, 40 грн.;

за кодом 1-1696 на суму 21 615, 87 грн., з яких сплачено 0,00 грн., а розмір заборгованості ( з урахуванням перерахунків на суму 664,61 грн. ) становить 22 280, 48 грн.;

за кодом 1-50374 на суму 280 965, 06 грн., з яких сплачено 160 565, 27 грн., а розмір заборгованості ( з урахуванням перерахунків на суму 22 390, 24 грн. ) становить 142 790, 03 грн. Відповідач сплатив за вказаний період лише 1 198 021, 09 грн.

Позивач також зазначає, що на день подання позивачем позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 308 318,79 грн. ( з урахуванням перерахунків на суму 94 537, 73 грн. ).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені та 3% річних суд задовольняє частково при врахуванні наступного.

Відповідно до п.2.1.4. договору кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Суд також враховує, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 142 790,03 грн., що обліковується за кодом 1-50374 (постачання питної води, що використовується для підігріву), а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування заборгованості відповідача за кодом 1-374 проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем плати за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої води по коду 1-374 в розмірі 257 861,94 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням того, що сплачена відповідачем сума за питну воду, що іде на підігрів, нарахована позивачем безпідставно згідно умов укладеного сторонами договору, проте, конкретні суми її оплати позивачем у розрахунку не вказані, неможливо встановити суму боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води та води, що іде на підігрів.

Оскільки надані позивачем розрахунки не містять необхідних елементів для обчислення та перевірки правильності нарахування заборгованості відповідача окремо за надання послуг з холодного та гарячого водопостачання, відповідно позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 141 635,88 грн., що обліковується за кодом 1-374, є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання холодної питної води.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 141 635,88 грн., який обліковується по коду 1-374, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 1-1695 на суму 1 612,40 грн. та за кодом 1-1669 на суму 22 280,48 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання, то суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку. ( п. 3.1. Правил).

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п.3.2 Правил).

Згідно до п.3.9 Правил рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.

Отже, із зазначеного вище вбачається, що водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.

При цьому вказаними нормами чинного законодавства не встановлено заборону щодо відкриття водоканалом згідно умов укладеного договору одночасно декілька кодів абоненту, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності встановлених з позивачем відповідних відносини щодо постачання води, яка обліковується за додатковими кодами споживання (1-1695, №1-1696 для обліку води „холодна вода + стоки") суд визнає нормативно необґрунтованими.

Суд також відзначає, що представник відповідача у судовому засіданні факту споживання холодної води за вказаними додатковими кодами абонента не заперечував.

Що стосується посилання відповідача на необхідність зарахування в оплату за надані послуги із водопостачання холодної води тих сум, які були зараховані за послугу із водопостачання питної води, що іде на підігрів, суд не приймає до уваги, оскільки таке зарахування суперечить нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»та Інструкції «Про безготівкові розрахунки України в національній валюті».

Суд також відзначає, що у даному випадку дії суду щодо такого зарахування є зміною призначення платежу, вказаному у платіжному документі, та виходом за межі позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 478 від 15.04.1997 р. «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», між відповідачем та КП «Головний обчислювальний центр»(КП ГІОЦ КМДА) 06.11.2003р. укладено договір № 193, на виконання робіт по розщепленню та перерахуванню комунальних платежів населення, які поступили на розподільчий рахунок КП «ГІОЦ»за надані відповідачем та підприємствами-постачальниками комунальних послуг.

Таким чином, відповідач розраховується з позивачем за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до Договору від 01.03.2004 р. № 03801/5-01, коштами, які особисто сплачують споживачі, які знаходяться в житлових будинках, що обслуговує відповідач. Ці кошти надходять щомісячно, безготівково на поточний рахунок позивача після розщеплення платежів через міський розподільчий рахунок КП ГІОЦ КМДА.

Отже, КП ГІОЦ КМДА самостійно проводить розщеплення платежів мешканців житлових будинків по послугам, відповідно до Розпоряджень КМДА. При цьому позивач не має можливості впливати на дії КП ГІОЦ КМДА по розщепленню та перерахуванню коштів

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

За таких обставин позивачем цілком правомірно, відповідно до призначення платежу, було зараховано кошти в рахунок оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.

Аналогічна правова позиція міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2012 у справі №5011-67/3006-2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2012 у справі №20/107.

Отже, з урахуванням викладеного, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 23 892,88 грн. (1 612,40 грн. -сума нарахованої вартості холодної води, що обліковується за кодом 1-1695, та 22 280,48 грн. -сума нарахованої вартості холодної води, що обліковується за кодом 1-1696), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 1 612,40 грн. (за кодом 1-1695) та 22 280,48 грн. (за кодом 1-1696) є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обов'язковість сплати річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 343,34 грн., 3% річних у сумі 66,45 грн. та інфляційних втрат 69,73 грн., нараховані позивачем на суму заборгованості за кодами 1-1695 та 1-1696 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, що стосується нарахування позивачем штрафних санкцій на суму заборгованості відповідача за послуги холодного водопостачання, що обліковується за кодом 1-374, то суд відзначає, що з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій за кодом 1-374 проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води.

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за кодом 1-374 не містять необхідних даних для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги у частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 23 892,88 грн., пені у розмірі 343,34 грн., 3% річних у розмірі 66,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 69,73 грн., в іншій частині заявлених позовних вимог - суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо звільнення його від сплати судових витрат, оскільки останній не є особою, яка згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір»входить до пільгової категорії осіб, звільнених від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет»ЛТД (03127, м. Київ, вул.. Васильківська, 53, корпус 1, ЄДРПОУ 13670073) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ЄДРПОУ 03327664) 23 892 (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн.. 88 коп. боргу за договором № 03801/5-01 від 01.03.2004, пені у розмірі 343 (триста сорок три) грн.. 34 коп., 3% річних у розмірі 66 (шістдесят шість) грн.. 45 коп., інфляційних втрат у розмірі 69 (шістдесят дев'ять) грн.. 73 коп. та 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.. 45 коп. судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано 05.12.2012