Рішення № 27857291, 29.11.2012, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3438/12

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Мельника А.В.,

при секретарі - Борисенко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про стягнення штрафу та безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив:

Сягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 штраф за невиконання документу на відкликання коштів у сумі 119,10 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, набуті ним без достатньої правової підстави, у сумі 7848,00 гривень.

В обґрунтування вимог зазначала, що ОСОБА_1 є потерпілою від шахрайства, вчиненого відносно неї з використанням платіжних реквізитів відповідача ОСОБА_3.

Так, 20 вересня 2012 р. приблизно о 9.00 год. ранку позивачу зателефонував чоловік, який назвався ОСОБА_6 і зазначив, що він є працівником райвідділу міліції. З його слів, сина позивача нібито було затримано працівниками міліції у неадекватному стані у зв'язку із тим, що він спричинив комусь умисне тяжке тілесне ушкодження. При цьому позивачу було запропоновано вирішити питання мирним шляхом, без порушення кримінальної справи, для чого слід сплатити грошові кошти у сумі 2 тис. доларів США на картковий рахунок, номер якого та інші реквізити позивачу повідомлять у разі її згоди. Для більшої переконливості цей псевдо-міліціонер передав слухавку, з його слів, синові позивача , хоча голос був невиразний (таке враження, що людина дуже стомлена або погано почувається). Позивач встигла розібрати лише слова: «Мамо, я у біді, допоможи», після чого зв'язок було перервано.

Згодом так званий «Анатолій» зателефонував позивачу знову, дав свій номер мобільного зв'язку (НОМЕР_1) і зазначив, що син позивача нібито перебуває у тяжкому стані, а тому, якщо позивач погодиться сплатити кошти, він особисто доставить його до додому (при цьому була чітко озвучена домашня адреса позивача). На заперечення позивача про відсутність у неї такої суми співрозмовник сказав, що погодиться і на 1,5 тис. доларів США, після чого заборонив позивачу телефонувати кому-небудь, доки гроші не будуть перераховані, під загрозою порушення щодо сина позивача кримінальної справи за ст. 121 КК України. При цьому за період з моменту розмови і аж доки позивач не сплатила кошти на вказаний мені картковий рахунок (приблизно впродовж 2-х годин) так званий «Анатолій» телефонував позивачу біля 40 разів, не даючи їй можливості зосередитись і заспокоїтись.

Грошові кошти у сумі 12000,00 грн. позивач віднесла до каси Святошинського відділення Київської регіональної філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м.Київ, вул.Федори Пушиної, 19, де касир поставила її до відома про необхідність сплатити комісію у розмірі 0,75% від суми, що зараховується на картковий рахунок. Оскільки у позивача не було з собою інших коштів, окрім 12000,00 грн. (що еквівалентно 1,5 тис.доларів США, яку від позивача вимагали злочинці), позивач сплатила за наданими їй реквізитами 11910,00 грн. та додатково банківську комісію у сумі 89,33 грн. (що власне і становить 0,75% від 11910,00 грн.).

Також касир Святошинського відділення Київської регіональної філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» роз'яснила позивачу, що власником карткового рахунку НОМЕР_2 (в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909) є ОСОБА_3, який користується пакетом послуг «Пенсійний Легкий». Згідно з п.12 Тарифів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 27 червня 2012 р., розміщених на офіційному веб-сайті цього банку комісія за зарахування готівкових надходжень на картковий рахунок через мережу відділень ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» становить 0,75% від суми, але не менше 5,00 грн. і не більше 500,00 грн. При цьому у Тарифах станом на 27 червня 2012 р. конкретизовано, що «кошти надходять на картковий рахунок протягом 2-х банківських днів» (п. 12 Тарифів).

Отже, об 11.11 год. позивачем було здійснено платіж у сумі 11910,00 грн. за вищевказаними реквізитами із призначенням «поповнення карткового рахунку ОСОБА_3 від ОСОБА_1», що підтверджується квитанцією № 13Т528605 від 20 вересня 2012 р. Додатково об 11.13 год. позивач сплатила комісію у розмірі 0,75% від суми поповнення карткового рахунку, а саме: 89,33 грн., доказом чого є квитанція № 13Т528817 від 20 вересня 2012 р.

Далі позивач повідомили особу, яка представлялась «ОСОБА_6», про факт оплати, після чого пішла, додому за адресою АДРЕСА_1. Не дочекавшись дзвінка від зловмисника, позивач почала нервувати і зателефонувала на номер мобільного телефону свого сина. Після цього з'ясувалось, що сина ніхто не затримував, а позивач стала жертвою банальної афери.

Позивач відразу звернулась із відповідною заявою до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, де їй було надано довідку № 750/2009.2012 від 20 вересня 2012 р., якою підтверджено факт її звернення з приводу шахрайського заволодіння її грошовими коштами у сумі 12000,00 грн.

Вже о 14.00 год., тобто приблизно через 2,5 год. після сплати коштів, позивач звернулася до Святошинського районного відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою про відкликання платежу у сумі 11910,00 грн., здійсненого на картковий рахунок ОСОБА_3

Як зазначено у ст.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в повній сумі. Документ на відкликання може бути як паперовим, так і електронним. Він складається ініціатором у довільній формі та засвідчується ним у встановленому порядку. Ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання. Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 відсотка суми переказу.

Таким чином, документ на відкликання коштів у повній сумі (11910,00 грн.) позивач подала до Святошинського відділення Київської регіональної філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» через 2,5 години після ініціювання нею переказу цих коштів на картковий рахунок ОСОБА_3 І це при тому, що згідно з Тарифами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 27 червня 2012 р. строк надходження коштів на картковий рахунок становить 2 банківські дні. Тобто позивач подала документ на відкликання коштів до того, як вони мали б бути зараховані на картковий рахунок отримувача ОСОБА_3

Незважаючи на це, начальник Святошинського відділення Київської регіональної філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_4 відмовила їй у поверненні її коштів у день надходження документа на їх відкликання - 20 вересня 2012 р., посилаючись на необхідність опрацювання документів, для чого потрібен деякий час.

Наступного дня - 21 вересня 2012 р. - позивачу також було відмовлено у поверненні її коштів на тій підставі, що кошти у сумі 11910,00 грн. вже зараховані на картковий рахунок ОСОБА_3, у зв'язку із чим у відповідності до ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» їх належить стягувати з отримувача виключно за рішенням суду 21 вересня 2012 р. позивач звернулася із заявою до Національного банку України, в якій просила посприяти їй в поверненні її коштів, якими заволоділи шахраї через використання карткового рахунку та спеціального платіжного засобу (пластикової картки), держателем якої є ОСОБА_3

На свою заяву позивач отримала відповідь від НБУ за № 25-115/2213 від 11 жовтня 2012 р., в якій позивачу рекомендовано для вирішення питання щодо повернення коштів, які надійшли на рахунок ОСОБА_3, звернутися до суду. Крім того, НБУ посилається на те, що згідно з чинним законодавством України банки не мають повноважень щодо блокування коштів одних клієнтів на вимогу інших.

Хоча згідно з п.6.12 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 р. № 223, емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

На численні усні звернення позивача про те, о котрій точно годині і якого дня кошти у сумі 11910,00 грн. за ініційованим нею 20 вересня 2012 р. об 11.11 год. переказом були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовляється надати відповідь, посилаючись на свій обов'язок збереження банківської таємниці.

Разом із тим, позивач вважає, що відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було неправомірно проігноровано її документ на відкликання коштів від 20 вересня 2012 р., поданий через 2,5 години після ініціювання переказу, адже він за формою та змістом повністю відповідає вимогам, встановленим ст.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Крім того, довідка органу внутрішніх справ № 750/2009.2012 від 20 вересня 2012 р. про факт звернення з приводу шахрайства з використанням карткового рахунку ОСОБА_3 дає достатні підстави для висновку про наявність обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, а отже, і про наявність у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права призупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки ОСОБА_3

Наслідком неправомірних дій з боку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що полягають у відмові призупинити операції з використанням платіжної картки ОСОБА_3 за наявності для цього достатніх підстав, має бути сплата відповідачем на користь позивача штрафу у сумі 1% суми переказу, тобто 119,10 грн., як це передбачено ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

22 вересня 2012 р. матеріал за заявою позивача про вчинені щодо неї шахрайські дії (ЖРЗПЗ № 28190/7501 від 20 вересня 2012 р.) був направлений Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві до Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві за належністю та для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.

Зазначений матеріал було зареєстровано в ЖРЗПЗ Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві за № 19649 від 24 вересня 2012 р.

Згодом Постановою старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві майора міліції ОСОБА_5 від 03 жовтня 2012 р. було порушено кримінальну справу № 08-25790 і прийнято її до свого провадження. Як зазначено у мотивувальній частині вищезгаданої постанови, підставою до порушення кримінальної справи є наявність в діях невстановленої особи ознак злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.

Викликаний працівниками міліції для дачі пояснень ОСОБА_3 заперечив свою причетність до вчиненого по відношенню до позивача шахрайства. При цьому він повідомив, що вперше бачить позивача, жодних зобов'язальних правовідносин, які б були підставою для отримання ним від неї коштів у сумі 11910,00 грн., між позиваче та ОСОБА_3 ніколи не існувало. Також ОСОБА_3 зазначив, що він є інвалідом, на картковий рахунок НОМЕР_2 (в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909) отримує пенсію, однак 24 вересня 2012 р. він втратив пластикову картку, за допомогою якої зазвичай знімав готівку з цього карткового рахунку.

Зі слів ОСОБА_3, про факт втрати ним пластикової картки він повідомив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 вересня 2012 р., і на момент такого повідомлення на його картковому рахунку залишалось біля 4 тис.грн.

Тобто зняття більшої частини перерахованих позивачем коштів (біля 8 тис.грн.) з карткового рахунку ОСОБА_3 мало місце за період з 20 вересня 2012 р. по 24 вересня 2012 р.

Відповідно до п.6.1, 6.2, 6.3, 6.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 р. № 223, користувач зобов'язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення.

Крім того, згідно з п. 1.7 Правил ведення поточних рахунків фізичних осіб та користування платіжними картками АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Додаток № 1 до Розпорядження Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 41/2РП від 25 березня 2011 р.), текст яких розміщено на офіційному веб-сайті відповідача держатель платіжної картки повинен:

- не розголошувати нікому, у тому числі членам власної родини, номер платіжної картки, ПІН, CVV2/CVC2 та кодове слово;

- не зберігати ПІН-код разом з платіжною карткою, не писати його на платіжній картці та інших паперових носіях;

- не передавати платіжну картку у використання іншим особам;

- докладати максимум зусиль зі збереження платіжної картки;

- зберігати квитанції (сліпи, чеки), що підтверджують проведені з платіжної картки операції, до моменту відображення їх у місячній виписці по картковому рахунку;

- не використовувати платіжну картку у цілях, що суперечать чинному законодавству України, Договору та Правилам, зокрема, не використовувати платіжну картку для проведення операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п.5.1 Правил ведення поточних рахунків фізичних осіб та користування платіжними картками АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Додаток № 1 до Розпорядження Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 41/2РП від 25 березня 2011 р.) у разі втрати/крадіжки платіжної картки, розголошення ПІН-коду, а також в інших випадках, пов'язаних з необхідністю заблокувати платіжну картку, держатель має одразу повідомити про це банк за телефонами Інформаційного центру банку. Банк не несе відповідальність за можливе використання платіжної картки та ПІН-коду третіми особами та спричинені держателю при цьому збитки у разі неотримання від держателя повідомлення про необхідність заблокувати пластикову картку, а також до отримання такого повідомлення.

Як зазначено у п.1.23 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (мається на увазі глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України, ст.ст.1212-1215) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, ОСОБА_3 20 вересня 2012 р. отримав від позивача без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 11910,00 грн. на його картковий рахунок НОМЕР_2 (в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909). При цьому про втрату пластикової картки від повідомив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» лише 24 вересня 2012 р., і станом на 24 вересня 2012 р. з перерахованих прозивачем коштів на картковому рахунку відповідача залишилось лише 4262,00 грн.

Позивачу не відомо, ким саме було знято з карткового рахунка кошти позивача у сумі 7648,00 грн. (11910,00 грн. - 4262,00 грн.) - особисто ОСОБА_3 чи іншою особою за його згоди або через його недбалість та ігнорування обов'язків держателя платіжної карти, встановлених п.6.1, 6.2, 6.3, 6.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 р. № 223, п.1.7 Правил ведення поточних рахунків фізичних осіб та користування платіжними картками АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Додаток № 1 до Розпорядження Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 41/2РП від 25 березня 2011 р.). У будь-якому разі чинне законодавство покладає відповідальність за використання платіжної картки та ПІН-коду на її держателя, доки він не повідомить банк про її втрату у встановленому порядку.

Відповідно до п.6.16 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 р. № 223, залишок коштів на рахунку в разі втрати спеціального платіжного засобу або закінчення терміну його дії, а також розірвання чи припинення дії договору за дорученням власника рахунку перераховується на інші рахунки або видається готівкою з дотриманням термінів, установлених правилами платіжної системи та договором.

У зв'язку із цим після повідомлення ОСОБА_3 про втрату ним 24 вересня 2012 р. пластикової картки йому було відкрито новий картковий рахунок № 4149531867314591, на який було перераховано залишок коштів із попереднього карткового рахунку у сумі 4262,00 грн.

11 жовтня 2012 р. відповідач ОСОБА_3 частково виконав свій обов'язок, передбачений ст. 1212 ЦК України, щодо повернення позивачу коштів, одержаних ним без достатньої правової підстави. Зокрема, згідно із заявою на видачу готівки № 14ZX40445 від 11 жовтня 2012 р. він отримав у касі Святошинського відділення Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти зі свого нового карткового рахунку у сумі 4262,00 грн., з яких віддав позивачу лише 4062,00 грн., про що свідчить його розписка від 11 жовтня 2012 р.

Таким чином, із 11910,00 грн. мені було повернуто відповідачем лише 4062,00 грн., а решта у сумі 7848,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача на підставі ст.1212 ЦК України.

Під час розгляду справи позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень зазначав, що позивач через касу Святошинського відділення Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Київ, вул.. Федори Пушиної, 19 перерахувала грошові кошти в сумі 11910,00 грн. одним платежем за квитанцією від 20.09.2012р. - Отримувачем цих коштів згідно квитанцій є власник карткового рахунку НОМЕР_2, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909 ОСОБА_3.

Крім того, за проведення вищевказаної операції з ОСОБА_1 відповідно до встановлених Тарифів стягнуто Банком комісію у сумі 89,33 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення штрафу за невиконання документів на відкликання коштів з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 119,10 грн. є необґрунтованими і безпідставними оскільки виходячи зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 та згідно з квитанцією від 20.09.2012р. , наданою позивачем, вищевказаний платіж Банком було проведено за банківськими реквізитами, вказаними Позивачем, а саме Рахунок отримувача: 4149531102585773 . МФО банку отримувача 300335. ЄДРПОУ отримувача: 1430909, що належить Клієнту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3

При цьому платіжні документи було заповнено Позивачем власноручно.

Відповідно до статті 20.1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі-Закон) ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Статтею 21.1 Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться, зокрема шляхом: подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.

Стаття 8.1 Закону визначає, що Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до статті 24.3 Закону при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Статтею 31 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до Витягу з рахунку грошові кошти на рахунок Отримувача - клієнта Банку ОСОБА_3 було зараховано 20.09.2012 року о 11 год. 11 хвилин.

Будь-яких претензій з боку Позивача щодо проведення касової операції по зарахуванню грошових коштів на рахунок ОСОБА_3 у позовній заяві не було.

Статтею 23.1 Закону визначено, що платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

У даному випадку, кошти було зараховано банком на картковий рахунок відповідача ОСОБА_3 до заяви позивача про відкликання платіжного документа.

Стаття 32.2 Закону визначає, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.

Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідальність Банку за відмову повернення комісії, як визначено у Позовній Заяві чинним законодавством не передбачена.

Крім того, відповідно до п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року N 174 (надалі-Інструкція), Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Пунктом 2.10 Інструкції передбачено, що Банк (філія, відділення) приймає від клієнта плату за банківські послуги за окремим касовим документом (прибутковий касовий ордер або заява на переказ готівки), оформленим банком (філією, відділенням).

Відповідно до Тарифів на операції з використанням платіжних карток на момент здійснення Позивачем операції Банком було встановлено Тариф за її проведення у розмірі 0,75% (але не більше 500 грн.)

Отже, АТ «Райффайзен Банк Аваль» діяв чітко у межах, встановлених чинним законодавством на нормативними документами Національного банку України, будь-якої вини Банк у цих обставинах, які вказано у позовній заяві, не має.

Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Виходячи зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальність за прострочення зобов'язання виникає виключно з вини особи, яка прострочила виконання зобов'язань.

При такій ситуації, позовні вимоги Позивача, щодо стягнення з АТ «Райффайзен Банк Аваль» штрафу за невиконання документів на відкликання коштів з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 119,10 грн. є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач через касу Святошинського відділення Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Київ, вул.. Федори Пушиної, 19 перерахувала грошові кошти в сумі 11910,00 грн. одним платежем за квитанцією від 20.09.2012р. - Отримувачем цих коштів згідно квитанцій є власник карткового рахунку НОМЕР_2, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909 ОСОБА_3.

Крім того, за проведення вищевказаної операції з ОСОБА_1 відповідно до встановлених Тарифів стягнуто Банком комісію у сумі 89,33 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення штрафу за невиконання документів на відкликання коштів з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 119,10 грн. є необґрунтованими і безпідставними оскільки виходячи зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 та згідно з квитанцією від 20.09.2012р. , наданою позивачем, вищевказаний платіж Банком було проведено за банківськими реквізитами, вказаними Позивачем, а саме Рахунок отримувача: 4149531102585773 . МФО банку отримувача 300335. ЄДРПОУ отримувача: 1430909, що належить Клієнту АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3.

Відповідно до статті 20.1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі-Закон) ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Статтею 21.1 Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться, зокрема шляхом: подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.

Стаття 8.1 Закону визначає, що Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до статті 24.3 Закону при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Статтею 31 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до Витягу з рахунку грошові кошти на рахунок Отримувача - клієнта Банку ОСОБА_3 було зараховано 20.09.2012 року об 11 год. 11 хвилин.

Статтею 23.1 Закону визначено, що платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

У даному випадку, кошти було зараховано банком на картковий рахунок відповідача ОСОБА_3 до заяви позивача про відкликання платіжного документа.

Стаття 32.2 Закону визначає, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.

Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідальність Банку за відмову повернення комісії, як визначено у Позовній Заяві чинним законодавством не передбачена.

Крім того, відповідно до п.2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року N 174 (надалі-Інструкція), Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Пунктом 2.10 Інструкції передбачено, що Банк (філія, відділення) приймає від клієнта плату за банківські послуги за окремим касовим документом (прибутковий касовий ордер або заява на переказ готівки), оформленим банком (філією, відділенням).

Відповідно до Тарифів на операції з використанням платіжних карток на момент здійснення Позивачем операції Банком було встановлено Тариф за її проведення у розмірі 0,75% (але не більше 500 грн.)

Отже ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» діяв чітко у межах, встановлених чинним законодавством нормативними документами Національного банку України, будь-якої вини Банк у цих обставинах, які вказано у Позовній Заяві, не має.

Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Виходячи зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальність за прострочення зобов'язання виникає виключно з вини особи, яка прострочила виконання зобов'язань.

При такій ситуації, позовні вимоги Позивача, щодо стягнення з АТ «Райффайзен Банк Аваль» штрафу за невиконання документів на відкликання коштів з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 119,10 грн. є безпідставними.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 грошових кошти, зарахованих на його рахунок у сумі 7848,00 гривень задоволенню також не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів про набуття вказаних коштів саме ОСОБА_3, а не особами , які за твердженням позивача вчинили відносно неї шахрайські дії.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 74, 76, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про стягнення штрафу та безпідставно набутих коштів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя