Ухвала суду № 27846051, 14.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р.Справа № 2а-5341/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-5341/12/2070

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державна податкова служба

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про стягнення коштів з рахунків у банках,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, в якому після уточнення позовних вимог просила стягнути з рахунків відповідача податковий борг у сумі 88163,02 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно облікових даних відповідач має заборгованість зі сплати плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення в розмірі 44830,56 грн., збору за спеціальне використання води в розмірі 26452,55 грн., надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в розмірі 409,42 грн., надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в розмірі 4167,02 грн., надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в розмірі 12303,47 грн. Всього, загальний розмір заборгованості відповідача складає 88163,02 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.12 року адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення коштів з рахунків у банках задоволено.

Стягнуто з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 11, код 24673063, р/р №№ 37124007003237, 35448008003237, 35447010003237, 35447009003237, 37128003003237, 35440006003237, 35433002003237, відкриті відповідачем в ГУДКУ у Харківський області, МФО 851011; р/р №№ 26054060351764, 26004060384996, відкриті відповідачем в Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Харків, МФО 351533; р/р №№ 26046010082419, 26002010082419, відкриті відповідачем в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", МФО 351931; р/р № 260273011487 відкритий відповідачем в Філії Харківського обласного АТ ОЩАДБАНК М.ХАРКІВ, МФО 351823) на користь Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 88163,02 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят три грн. 02 коп.), з яких:

- на р/р № 33116366700012, код платежу 13030100, одержувач платежу - Ізюмське УДКСУ, код одержувача - 37283992, найменування установи банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011 суму боргу із сплати плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення в розмірі 44830,56 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять грн. 56 коп.);

- на р/р № 33112359700012, код платежу 13020401, одержувач платежу - Ізюмське УДКСУ, код одержувача - 37283992, найменування установи банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011 суму боргу із сплати збору за спеціальне використання води в розмірі 26452,55 грн. (двадцять шість тисяч чотириста п'ятдесят дві грн. 55 коп.);

- на р/р № 33118764700012, код платежу 19010301, одержувач платежу - Ізюмське УДКСУ, код одержувача - 37283992, найменування установи банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011 суму боргу із сплати надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в розмірі 409,42 грн. (чотириста дев'ять грн. 42 коп.);

- на р/р № 33110362700012, код платежу 190; 0101, одержувач платежу - Ізюмське УДКСУ, код одержувача - 37283992, найменування установи банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011 суму боргу із сплати надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в розмірі 4167,02 грн. (чотири тисячі сто шістдесят сім грн. 02 коп.);

- на р/р № 33119363700012, код платежу 190 0201, одержувач платежу - Ізюмське УДКСУ, код одержувача - 37283992, найменування установи банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011 суму боргу із сплати надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в розмірі 12303,47 грн. (дванадцять тисяч триста три грн. 47 коп.)

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ІКВ ВКП зареєстровано в якості юридичної особи 16.04.1997 року, в якості платника податків відповідача зареєстровано в Ізюмській ОДПІ 07.05.1997 року.

Так, відповідно до облікових даних, відповідач має заборгованість зі сплати плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення в розмірі 44830,56 грн., збору за спеціальне використання води в розмірі 26452,55 грн., надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в розмірі 409,42 грн., надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в розмірі 4167,02 грн., надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в розмірі 12303,47 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача складає 88163,02 грн.

Відповідачем до Ізюмської ОДПІ були самостійно подані податкові розрахунки та податкові декларації 17.01.2012 року № 9013443137 з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та № 9013443135 із зборів різних видів, 15.01.2012 року № 9013349343 з екологічного податку, в яких ним було визначено суми до сплати: плату за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення в розмірі 44830,56 грн., збору за спеціальне використання води в розмірі 26157,46 грн., надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в розмірі 409,42 грн., надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в розмірі 4167,02 грн., надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в розмірі 12303,47 грн.

Із урахуванням відомостей, які зазначені на зворотному боці облікової картки платника, станом на 20.03.2012 року відповідач, по вказаним вище розрахункам та деклараціям, має заборгованість зі сплати: плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення в розмірі 44830,56 грн., збору за спеціальне використання води в розмірі 26452,55 грн. (з яких 295,09 грн. - сума пені), надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в розмірі 409,42 грн., надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в розмірі 4167,02 грн., надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в розмірі 12303,47 грн., яка утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань та пені.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачено суму заборгованості і не наведено доказів, що спростовують це твердження, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 54.1 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 4.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог підпункту 6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ Ізюмською ОДПІ було направлено відповідачу податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року про сплату податкового боргу, які були отримані відповідачем 25.10.2011 року та 27.11.2011 року.

Згідно із Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31496488 від 23.05.2011 року активи відповідача згідно акту опису від 20.05.2011 року № 1/24673063 знаходяться у податковій заставі.

Відповідно до податкових декларацій та розрахунків від 15.01.2012 року та від 17.01.2012 року, та облікової картки платника від 20.03.2012 року, які містяться у матеріалах справи, позивачем було належним чином визначено дату та підстави виникнення податкового боргу у відповідача.

Стосовно заперечень відповідача про те, що податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року не мають відношення до податкового боргу, який є предметом розгляду по справі, колегія суддів зазначає, що у підпункті 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Щодо тверджень відповідача про долучення декларацій до матеріалів справи всупереч ст.ст. 69, 70 КАС України, колегія суддів зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Податкові декларації та розрахунки, які містяться у матеріалах справи, містять інформацію щодо підстав виникнення суми податкового боргу у відповідача та отримані позивачем в законному порядку, про що свідчить відмітка про одержання на деклараціях та розрахунках.

У додаткових запереченнях відповідач також вказав, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство не є належним відповідачем по справі з огляду на те, що воно є комунальним підприємством, яке знаходиться у власності Ізюмської територіальної громади, від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області

Колегія суддів зазначає, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство є належним відповідачем по справі з огляду на те, що воно є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку та є платником податків у розумінні ст. 15 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим зобов'язане сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було дотримано вимоги ст. 96 Податкового кодексу України та було направлено Голові Ізюмської міської ради подання від 18.05.2011 року, від 25.07.2011 року, від 07.02.2012 року про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу.

Згідно з п.20.1.28 п.п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, визначена в деклараціях та розрахунках, а також сума пені у загальному розмірі 88163,02 грн. сплачена відповідачем не була.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту сплати заборгованості та не надано доказів на підтвердження звільнення від обов'язку сплати податкового зобов'язання, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і, на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 31.07.12 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-5341/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.