Ухвала суду № 27843975, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18797/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В. Білицького Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ТОВ «Мануфактура»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0002692307/0, від 28.09.2010 № 0002692307/1 і від 15.12.2010 № 0002692307/2 в частині нарахування основного платежу в розмірі 3 310 225,00 грн. та штрафних санкцій -1 655 785,00 грн. та податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0002702307/0, від 28.09.2010 № 0002702307/1 та від 15.12.2010 № 0002702307/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 22.07.2010 № 0002692307/0, від 28.09.2010 № 0002692307/1 та від 15.12.2010 № 0002692307/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 966 010,50 грн., в тому числі за основним платежем -3 310 225,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями -1 655 785,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 22.07.2010 № 0002702307/0, від 28.09.2010 № 0002702307/1 та від 15.12.2010 № 0002702307/2.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 30.04.2010 по 18.06.2010 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мануфактура»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення валових витрат за півріччя 2009 року на суму 6 906 098,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем в складі валових витрат враховано списання пакувальної тари по акту списання від 31 березня 2009 року № ЦБ-0000050, що не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та наявність яких доводить зв'язок зазначених витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

З огляду на вищевикладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у І кварталі 2009 року на 1 087 380,00 грн.

Зазначені порушення вплинули на формування податкового кредиту та стали підставою для висновку про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 3 092 749,00 грн., в тому числі за квітень 2009 року - 971 273,00 грн., за травень 2009 року - 731 559,00 грн., липень 2009 року - 23 251,00 грн. та серпень 2009 року - 666 667,00 грн. та завищення податкового кредиту за березень 2009 року на суму 217 476,00 грн.

Згідно розрахунку наданого представником відповідача, за даними епізодами порушення позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 966010,50 грн., в тому числі за основним платежем 3 310 225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 655 785,50 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт перевірки від 05.07.2010 № 9547/23-07/31513808 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мануфактура»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0002692307/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 014 907,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 342 823,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 672 084,00 грн. та від 22.07.2010 № 0002702307, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 996 738,00 грн., в тому числі за основним платежем 1 998 369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 998 369,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2010 року № 0002692307/1, № 0002702307/1 та від 15 грудня 2010 року № 0002692307/2, № 0002702307/2 аналогічного змісту.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, 27 лютого 2009 року ТОВ «Мануфактура»(покупець) укладено з ТОВ «Укртекстильгруп»(продавець) договір постачання від № 27/02/09 ТК-01, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (текстильні вироби: бязь набивна, сатин набивний, рушник махровий).

На виконання умов договору ТОВ «Укртекстильгруп»виписано видаткові накладні від 8 квітня 2009 року № РН-4, від 16 квітня 2009 року № РН-6, від 28 квітня 2009 року № РН-12, від 7 травня 2009 року № РН-18, від 21 травня 2009 року № РН-20 та від 26 травня 2009 року № РН-25, № РН-26, № РН-29 та податкові накладні від 8 квітня 2009 року № 8, від 16 квітня 2009 року № 12, від 28 квітня 2009 року № 17, від 7 травня 2009 року № 18, від 21травня 2009 року № 21 та від 26 травня 2009 року № 25, № 26, № 29 на загальну суму 7 329 929,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 221 654,92 грн.

Розрахунки за поставлений товар проведено грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ «Укртекстильгруп».

25 лютого 2009 року ТОВ «Мануфактура»(покупець) укладено з ТОВ «Бліц-Текстиль»(продавець) договір постачання від №2 5/02/09 ТК-01, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (текстильні вироби тканини).

На виконання умов договору ТОВ «Бліц-Текстиль»виписано видаткові накладні від 2 квітня 2009 року № РН-17 та № РН-19, від 5 травня 2009 року № РН-0000017 та податкові накладні від 2 квітня 2009 року № 1 та № 2, від 5 травня 2009 року № 31 на загальну суму 2 887 060,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 481 176,66 грн.

Розрахунки за поставлений товар проведено грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ «Бліц-Текстиль».

18 липня 2009 року ТОВ «Мануфактура»(покупець) укладено з ТОВ «ВКФ «Азон»(продавець) договір постачання від № 29/02/09 ТК-01, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (пакувальні матеріали, каталоги продукції).

На виконання умов договору ТОВ «ВКФ «Азон» виписало видаткові накладні від 18 липня 2009 року № РН-А-1807, від 20 липня 2009 року № РН-А-2007, від 21 липня 2009 року № РН-А-2107, від 26 липня 2009 року № РН-А-2607, від 3 серпня 2009 року № 0308, від 5 серпня 2009 року № РН-А-0508, від 20 серпня 2009 року № РН-А-2008 та податкові накладні від 18 липня 2009 року № 1807, від 20 липня 2009 року № 2007, від 21 липня 2009 року № 2107, від 26 липня 2009 року № 2607, від 3 серпня 2009 року № 0308, від 5 серпня 2009 року № 0508, від 20 серпня 2009 року № 2008 на загальну суму 8 339 506,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 389 917,67 грн.

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися у вексельній формі, а саме: ТОВ «Мануфактура»передав ТОВ «ВКФ «Азон»згідно акту прийому-передачі від 31 серпня 2009 року прості векселі в кількості 18 штук на суму 4 339 506,00 грн. та згідно акту прийому-передачі від 31серпня 2009 року прості векселі в кількості 16 штук на суму 4 000 000,00 грн.

На підтвердження використання придбаних товарів у межах своєї господарської діяльності та реальності господарських операцій матеріали справи містять копії видаткових, товарних та товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, що свідчать про реалізацію придбаних у ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон»текстильних виробів низці суб'єктів господарювання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон»по купівлі-продажу текстильних товарів та пакувальної тари є реальними та здійснені в межах звичайної господарської діяльності цих підприємств, підтверджуються необхідними документами, а товар, що придбавався позивачем у ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон», придбавався з метою використання та був використаний у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За твердженням відповідача, підставою нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Мануфактура»та ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон»є пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»ТОВ «ВКФ «Азон»та висновок спеціаліста від 14 червня 2010 року № 147 сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ, в якому встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, підписи від імені ОСОБА_8 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

У відповідності до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 208 Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Матеріали справи не містять ні копій постанови про порушення кримінальної справи, ні вироку суду, який би набрав законної сили, а відтак, відповідачем не спростоване укладення і фактичне виконання господарських договорів між позивачем та ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон», як і не надано суду жодних належних доказів визнання їх нікчемними чи недійсними.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що порушення позивачем положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним.

Обговорюючи питання щодо врахування ТОВ «Мануфактура»у складі валових витрат списання пакувальної тари по акту списання від 31 березня 2009 року № ЦБ-0000050, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мануфактура»списано коробки картонні в кількості 54 000 штук на суму 810 900,00 грн., плівку пакувальну в кількості 3 600 штук на суму 276 480,00 грн. та скотч у кількості 8 120 штук на суму 31 075,20 грн., всього на суму 1 118 455,20 грн.

Відповідно до п. 5.1 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Враховуючи, що поставка товару (текстильних виробів) передбачає певним чином упакований товар, колегія суддів погоджується з висновком суду, що списана пакувальна тара була використана в межах господарської діяльності позивача. Крім цього, одноразову тару повторно не може бути використано за вимогами технології, а саме: етикетки з найменуванням торгових марок, вкладиші-вставки, шнури, плівка пакувальна, плівка рукав, пакет-струна, пакети для КПБ тощо. Також, враховуючи факт відсутності в чинному законодавстві спеціального порядку списання такої тари позивач правомірно застосував загальні правила списання, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Мануфактура»було виконано всі умови списання одноразової тари та з дотриманням необхідної форми документів, а отже, віднесення позивачем до складу валових витрат вартості списаної пакувальної тари є правомірним.

Що стосується визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Мануфактура»в податкових деклараціях з податку на додану вартість квітень, травень, липень та серпень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон»та сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товару.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Так, на момент складання податкових накладних ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, даних про анулювання чи скасування свідоцтва платників ПДВ ТОВ «Укртекстильгруп», ТОВ «Бліц-Текстиль»та ТОВ «ВКФ «Азон»під час перевірки встановлено не було. Відтак, наявними в матеріалах справи доказами було підтверджено наявність у зазначених підприємств права видавати податкові накладні.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Мануфактура»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за періоди: квітень, травень, липень та серпень 2009 року, а відтак, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 22 липня 2010 року № 0002692307/0, від 28 вересня 2010 року № 0002692307/1 та від 15 грудня 2010 року № 0002692307/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 966 010,50 грн., в тому числі за основним платежем 3 310 225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 655 785,50 грн., а податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2010 року № 0002702307/0, від 28 вересня 2010 року № 0002702307/1 та від 15 грудня 2010 року № 0002702307/2 в повному обсязі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.