Постанова № 27843759, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14335/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В. Ларіонової О.О. Марченка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ЗАТ «Фірма «Лейпціг»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282320 від 11.03.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000282320 від 11.03.2011.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, з 10.02.2011 по 16.02.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Фірма «Лейпціг»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2008 року, лютий-квітень 2009 року по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 72 971 грн., в т.ч. за серпень 2008 року на суму 23 695 грн., за вересень 2008 року -305 грн., за лютий 2009 року -14 080 грн., за березень 2009 року -27 810 грн., за квітень 2009 року -7 081 грн.

Так, під час проведення перевірки ЗАТ «Фірма «Лейпціг»виявлено фінансову операцію з ознаками сумнівності при здійсненні послуг ремонтно-оздоблювальних робіт нежилих приміщень та наданню юридичних послуг по відповідним договорам на виконання робіт та надання послуг в яких позивач виступав в якості Замовника, а ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- Виконавця та Підрядника.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 98/1-23-20-21648030 від 23.02.2011 на підставі якого, відповідачем 11.03.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282320, яким ЗАТ «Фірма «Лейпціг»визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72 971 грн. за основним платежем та 18 243 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, скарги позивача залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів визнання договорів укладених між ЗАТ «Фірма «Лейпціг»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»недійсними в судовому порядку.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, податкові накладні, розрахунки-фактури, платіжні доручення, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, оскільки містять відомості про господарські операції позивача та підтверджують їх здійснення.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, відповідно до договору № 010808-9 від 01.08.2008 ТОВ «С.Дж.Р.Груп»надано юридичні послуги ЗАТ «Фірма «Лейпціг», яким включено до податкового кредиту за серпень 2008 року суму 24 000 грн.

Відповідно до договору № 020209-02 від 02.02.2009 ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за замовленням ЗАТ «Фірма «Лейпціг»проведено ремонтно-оздоблювальні роботи та по податковим накладним, виданим ТОВ «С.Дж.Р.Груп»включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий 2009 року на сумі 14 080 грн., за березень 2009 року -27 891 грн., за квітень 2009 року -7 000 грн. Зазначені суми ПДВ включено до складу податкового кредиту і відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

В ході аналізу податкової звітності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні трудові ресурси.

Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток, в рядку 7 «амортизаційні нарахування»відсутні будь-які нарахування.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 порушено кримінальну справу № 69-107 відносно ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході провадження досудового слідства по вказаній кримінальній справі встановлено, що в період 2007-2008 рр. на території м. Києва невстановлені слідством особи з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, ці особи не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створеного підприємства.

Так, допитаний у справі ОСОБА_1 надав пояснення, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Вказані обставини дають підстави стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини ЗАТ «Фірма «Лейпціг»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення їх учасників не відповідало їх внутрішній волі, а самі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто, відсутні обов'язкові умови чинності правочинів передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України. Тобто, правочини, укладені між ЗАТ «Фірма «Лейпціг»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»носять характер недійсних та фіктивних.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, в результаті недійсної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи те, що контрагентом позивача є фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп», засноване ОСОБА_1, який водночас є його директором та надав пояснення, що не має жодного відношення до діяльності підприємства, а документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, він не підписував, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує свій податковий кредит з ПДВ, підписані неуповноваженою та невстановленою особою, а відтак, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Разом з тим, між ЗАТ «Фірма «Лейпціг»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір надання юридичних послуг від 01.08.2008 № 010808.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»здійснює такі види діяльності:

- будівництво будівель;

- оптова торгівля будівельними матеріалами;

- інші спеціалізовані будівельні роботи;

- діяльність у сфері інжинірингу;

- будівництво інших споруд;

- електромонтажні роботи.

Відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2011 Виконавцем (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») здійснювалось надання правової допомоги у проведенні претензійно-позовної роботи по невиконанню умов договорів, представлення інтересів у судах, інших державних органах та установах. При цьому, такий вид діяльності як надання юридичних послуг у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутній.

Згідно п. 2.4.7 договору від 01.08.2008 № 010808-9 Замовник зобов'язується видавати працівникам Виконавця довіреність на право представлення інтересів замовника. Для представлення інтересів у судах, інших державних органах та установах Виконавцю мала бути видана довіреність. Однак, копії журналу реєстрації довіреностей, де б зазначалася видана довіреність на представника ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та копій рішень суду де б зазначалося прізвище представника ТОВ «С.Дж.Р.Груп», який здійснював представництво інтересів позивача в судах, про яке свідчить акт виконаних робіт від 31.08.2011 позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення ЗАТ «Фірма «Лейпціг»положень пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є правомірними, а позовні вимоги ЗАТ «Фірма «Лейпціг»- безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282320 від 11.03.2011 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.