Ухвала суду № 27842959, 10.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р.

справа № 1170/2а-1676/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

при секретарі судового засідання: Алтуховій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інталія»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інталія»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000362360 від 14 квітня 2011 року, №0000352360 від 14 квітня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №25/23-6/32791484 від 04.04.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інталія»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період листопад - грудень 2008р., червень, серпень, жовтень, листопад 2009р. та січень 2010р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 224263 грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. - 61639 грн., за 2009р. - 158124 грн., за 1 квартал 2010р. - 4500 грн., а також п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 194723 грн., в тому числі за листопада 2008р. - 19285 грн., грудень 2008 р. - 30026 грн., березень 2009р. - 530 грн., квітень 2009р. - 5237 грн., червень 2009р. - 23415 грн., серпень 2009р. - 10688 грн., вересень 2009р. - 42423 грн., листопад 2009р. - 17194 грн., грудень 2009р. - 42325 грн., січень 2010р. - 3600 грн. (т.1 а.с.23-44).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362360 від 14.04.2011 року, яким ТОВ «Інталія»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 280329 грн., в тому числі, 224263 грн. - за основним платежем та 56066 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000352360 від 14 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 243404 грн., в тому числі, 194723 грн. - за основним платежем та 48681 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.45, 46).

05.05.2008р. між ТОВ «Авер –Тех»(Замовник) та ТОВ «Інталія»(Підрядник) укладено договір підряду №15/8, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник в межах кошторису виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами, облицювання внутрішніх стін та встановлює архітектурно - будівельні вироби з природного каміння, які передбачені проектною документацією, за адресою: м. Харків, просп. Московський, 120 (т.1 а.с.55-68).

24 квітня 2009 року позивачем, з метою виконання вищезазначеного договору, укладено з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договір субпідряду №3-09, згідно умов якого ТОВ «Інталія»(Генпідрядник) доручає, а ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(Субпідрядник) зобов'язується виконати згідно проектної документації облицювання вхідних груп та фасадної частини будівлі плитами з природного каміння, за адресою: м.Харків, просп.Московський, 120. (т.1 а.с.69-71)

09.07.2008 р. між ПП «Фаворіт Стоун»(Замовник) та ТОВ «Інталія»(Підрядник) укладено договір підряду №21/08, відповідно до якого Замовник зобов'язується виконати роботи з укладки гранітної продукції на об'єкті: житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 18, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов даного договору, (т.1 а.с.90)

Крім того, позивачем укладено з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договір підряду №25/08 від 01 жовтня 2008 року, відповідно до якого ТОВ «Інталія»(Замовник) доручає, а ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(Підрядник) зобов'язується виконати згідно проектної документації облицювання вхідних груп та фасадної частини будівлі плитами з природного каміння, за адресою: м.Київ, вул.Інститутська, 18 (житловий будинок), (т.1 а.с.92-93,96,97).

Факти отримання позивачем від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»вищезазначених робіт згідно договорів №3-09 від 24 квітня 2009 року та №25/08 від 01 жовтня 2008 року підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт (т.1 а.с.73-77, 98-100).

Крім того, факти отримання ТОВ «Авер –Тех»та ПП «Фаворіт Стоун»від ТОВ «Інталія»робіт згідно договорів №15/8 від 05.05.2008р. та №21/08 від 09.07.2008р. підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с.78-89, 101-104).

Позивач, в свою чергу, на виконання вищезазначених договорів з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, перераховано на поточний рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (т.1 а.с. 166-235).

До того ж, матеріали справи містять копії податкових та видаткових накладних, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, які підтверджують придбання та транспортування матеріалів, з яких було виконано роботи за вищевказаними договорами. Так, в даних договорах №15/8 від 05.05.2008р. та №21/08 від 09.07.2008р. міститься посилання на те, що генпідрядник (ТОВ «Інталія») зобов'язаний забезпечити субпідрядника (ТОВ «С.Дж.Р.Груп»)водою, електроенергією, необхідними основними та допоміжними матеріалами, автотранспортом.

По розрахунках з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»згідно договорів №15/8 від 05.05.2008р. та №21/08 від 09.07.2008р. позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість виконаних робіт в сумі 897053 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІУ (далі за текстом - Закон №996-Х1У) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-ХІУ встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є компенсацією за виконані роботи, а також наявність документального підтвердження виконання вищезазначеної операції, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за виконані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»роботи. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280329 грн., у тому числі, за основним платежем - 224263 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56066 грн.

При цьому, суд першої інстанції критично оцінив твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Інталія», є фіктивними правочинами в силу вимог ст.234 ЦК України. Оскільки, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, дана юридична особа була зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.2 а.с.41-42).

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними установчих документів ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

Договори №3-09 від 24 квітня 2009 року та №25/08 від 01 жовтня 2008 року укладені між ТОВ «Інталія»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Відповідач посилався на те, що позивачем протягом перевіряємого періоду завищено суму податкового кредиту на суму 179410 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 194723 грн.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм): повну або скорочену назву. зазначену у статутних документах отримувача: ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з нього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, г належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставок) зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР. а також підставою бюджетного відшкодування суми 1ІДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд першої інстанції вірно врахував, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»станом на час укладення договорів з позивачем було платником податку на додану вартість га мало право складати первинні документи відповідно до вимог Закону і 68/97-ВР.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.і п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР. право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливали на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійсненню господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»наданих робіт підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченої останнім ПДВ до податкового кредиту.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вірно звернув увагу на те ,що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є вірним

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким задоволенні позовні вимоги, порушень чи неправильного застосування норм матеріального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко