Ухвала суду № 27842899, 27.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р.

справа № 1170/2а-1233/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

при секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «Етал»до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення –рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2011 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000042330/0від 21 березня 2011 року, винесене Олександрійською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області, яким Приватному акціонерному товариству «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 97 321,32 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального, процесуального, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за жовтень 2009 р., травень 2010 р. та червень 2010 р., став висновок Олександрійської ОДШ, викладений в акті № 98/23-30/05814256 від 21.03.2010 р., а саме - непідтвердження факту віднесення контрагентами постачальників позивача, а також особами, що здійснювали господарські операції з постачальниками позивача до складу податкового зобов'язання з ПДВ суми податку на додану вартість в зв'язку з відсутністю таких осіб за місцем державної реєстрації, скасуванням державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на час виникнення у позивача права на податковий кредит) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Законі «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що всі податкові накладні підтверджені платіжними дорученнями, що засвідчують перерахування коштів ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ»в оплату вартості товарів, а також видатковими накладними на отримання товару та товарно-транспортними накладними і подорожніми листами на його перевезення.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому контрагентами за договорами за період, в який було проведено перевірку: судом встановлено, що спір щодо порядку складення та правильності оформлення податкових накладних, між сторонами відсутній.

Розрахунки ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ»з контрагентами проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів. Оплата за товар (роботи, послуги) здійснена згідно рахунків (а.с.45, 49, 53, 57, 61, 65) та рахунків-фактур (а.с.81, 88, 92). Дані обставини також було встановлено під час проведення перевірки Олександрійської ОДПІ.

Є вірними висновки суду першої інстанції, що обставини вказані Олександрійською ОДПІ, в якості підстави для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується, за даних обставин саме позивача і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом першої інстанції встановлено, що всі контрагенти ПАТ «Науково-виробниче об’єднання «ЕТАЛ»за період, в який було проведено перевірку, тобто коли ними були виписані податкові накладні, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були юридичними особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення описаних вище господарських операцій, а тому відповідно до вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Більш того, покупець не може нести відповідальність не тільки за несплату податків продавцями своїх постачальників, а й за несплату податків продавцями своїх постачальників і за можливу недостовірність відомостей про таких продавців, включених до Єдиного державного реєстру.

Суд першої інстанції вірно врахував також те, що посилання Олександрійської ОДПІ на неможливість підтвердити факт сплати такими особами зобов'язань до бюджету, а не на відсутність такої сплати взагалі, що з огляду на строки зберігання інформації щодо платників податків та повноважень відповідача щодо дослідження і виявлення фактів сплати податків або відсутності такої сплати не може заслуговувати на увагу.

Більш того, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку в другій ланці ланцюга господарських операцій права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Реальність господарських операцій, за результатами яких у позивача виникло право на податковий кредит, перевірена відповідачем та знайшла підтвердження в ході розгляду справи, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким задоволенні позовні вимоги, порушень чи неправильного застосування норм матеріального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко