Рішення № 27839374, 03.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р.

Справа № 5004/1151/12

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну " Військторгсервіс", м.Львів

до відповідача Державного підприємства "Любешівське лісомисливське господарство", смт. Любешів

про стягнення 4 957,76 грн.

суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з.

від відповідача: н/з.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну "Військторгсервіс" - звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Любешівське лісомисливське господарство", в якому просить стягнути з відповідача 4957,76 грн., в тому числі 3 792,66 грн. - основного боргу за виготовлення форменого одягу згідно договорів на виконання індивідуального пошиття форменого одягу від 01.09.2009р. та від 01.02.2010р., отриманого відповідачем по накладних №000863 від 23.09.2009р., №000055 від 16.02.2010р., 369,69 грн. - пені, 209,34 грн. - 3% річних, 586,07 грн. - суми індексу інфляції.

Позивач вдруге в судове засідання не з'явився, в клопотанні від 14.11.2012р. №543 просить розгляд справи відкласти, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Зазначив, що згідно наказу генерального директора Концерну "Військоторгсервіс" №92/1 від 15.10.2012р. довіреність представника скасована.

Суд розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вважає що подане клопотання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору обмежений двома місяцями. Крім того, ухвалою суду від 06.11.2012р. строк розгляду даної справи був вже продовжений на 15 днів.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №4420100846776).

В клопотанні від 05.11.2012р. №351 відповідач зазначив, що заборгованість ним повністю погашена згідно платіжних доручень №26 від 06.09.2012р. на суму 1 530,52 грн. та № 45 від 05.11.2012р. на суму 2 162,20 грн.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

01.09.2009р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування " Концерну "Військторгсервіс" (виконавець) та Державним підприємством "Любешівське лісомисливське господарство " (замовник) було укладено договір на виконання індивідуального пошиття форменого одягу.

Відповідно до п. 1.1 даного договору сторони узгодили, що згідно з попередньою домовленістю позивач зобов'язався виготовити відповідачу, згідно затверджених ескізів, а відповідач - прийняти і оплатити продукцію на загальну суму 3 530,52 грн.

01.02.2010р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування " Концерну "Військторгсервіс" (виконавець) та Державним підприємством "Любешівське лісомисливське господарство " (замовник) було укладено договір на виконання індивідуального пошиття форменого одягу.

Відповідно до п. 1.1 даного договору сторони узгодили, що згідно з попередньою домовленістю позивач зобов'язався виготовити відповідачу, згідно затверджених ескізів, а відповідач - прийняти і оплатити продукцію на загальну суму 1762,20 грн.

Згідно п. 4.2 договорів від 01.09.2009р. та від 01.02.2010р. оплата за поставлений товар здійснюється шляхом передоплати.

Позивач свої зобов'язання щодо виготовлення форменого одягу, визначеної в специфікації (п.1.2 договорів) виконав та передав відповідачу продукцію на загальну суму 5 292,72 грн., в т.ч. на суму 3 530,52 грн., що підтверджується накладною від 23.09.2009р. №000863 та на суму 1 762,20 грн., що підтверджується накладною від 16.02.2010р. №000055.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, оплатив товар на суму 1 600,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 15.09.2009р. та підтвердив позивач в позові.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори від 01.09.2009р., від 01.02.2010р. предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були (доказів суду не надано).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач безпідставно зазначає суму основного боргу - 3 530,52 грн., оскільки при підрахунку загальної суми заборгованості згідно позову - борг мав би складати 3 792,66 грн. (4957,76грн. -209,34 грн. (3 % річних) -586,07 грн. (суми індексу інфляції), 369,69 грн. - (пені)., хоча з врахуванням матеріалів справи, відпуску продукції, проплати 1600,00 грн. 16.02.2010р., борг мав би складати 3692,72 (5292,72 грн. -1600,00 грн.) грн., а не 3792,66 грн., як вказав позивач в позові.

Тому в частині безпідставно нарахованих 99,94 грн. слід відмовити як нараховано безпідставно.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивачем виготовлено формений одяг на суму 5 292,72 грн. Відповідач до подачі позову (до 12.09.2012р. - дата відтиску штемпеля поштового відділення про відправлення позовної заяви та доданих до неї додатків відповідачу) сплатив 1 530,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26 від 06.09.2012р.(а.с. 52)

В частині стягнення 1 530,52 грн. боргу слід відмовити, як нарахованого позивачем безпідставно (сплаченого відповідачем ще до подачі позовної заяви).

Всього відмовити слід в стягненні 1 630,46 грн. боргу.

Крім того, відповідач після подачі позову сплатив ще 2 162,20 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням №45 від 05.11.2012р. (а.с. 53).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що в частині 2 162,20 грн. боргу провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору (сплата боргу після подачі позову).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 369,69 грн. - пені, 209,34 грн. - 3% річних, 586,07 грн. - суми індексу інфляції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків позивачем не додано чіткого розрахунку нарахованих ним пені, 3 % річних та суми індексу інфляції, не зазначено періоду та підстав нарахувань. Суд ухвалами суду від 17.09.2012р., від 16.10.2012р., від 06.11.2012р. неодноразово зобов'язував позивача надати чіткий розрахунок пені, 3 % річних та суми індексу інфляції з зазначенням підстав та періоду нарахувань. Однак позивач безпідставно і без поважних причин вимоги ухвал суду не виконав.

Згідно п.5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик в судове засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 369,69 грн. - пені, 209,34 грн. - 3% річних, 586,07 грн. - суми індексу інфляції, - позов слід залишити без розгляду відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України.

Згідно із статтею 7 ЗУ “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

У зв’язку із переплатою судового збору (сплачено 1653,00 грн.), враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу - Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну "Військторгсервіс", м.Львів з Державного бюджету України переплачений судовий збір у розмірі 43,50 грн., сплачений Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну "Військторгсервіс", м.Львів, згідно платіжного доручення № 111 від 04.09.2012р. в сумі 1 653,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст. 80, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України , Законом України "Про судовий збір", господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення 1 630,46 грн. основного боргу - відмовити.

3. В частині стягнення 2 162,20 грн. - основного боргу провадження у справі в цій частині припинити.

4. В частині стягнення 369,69 грн. - пені, 209,34 грн. - 3% річних, 586,07 грн. - суми індексу інфляції, - позов залишити в цій частині без розгляду.

6. Повернути Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну "Військторгсервіс", м.Львів, вул.Плугова, 12а (код 33689922) з Державного бюджету 43,50 грн. надмірно сплаченого судового збору, сплаченого Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування "Концерну "Військторгсервіс", м.Львів, згідно платіжного доручення № 111 від 04.09.2012р. в сумі 1 653,00 грн. (оригінал платіжного доручення № 111 від 04.09.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

03.12.12