Ухвала суду № 27823319, 28.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4912/12 28.11.2012 28.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 Ц- 1490/3233/2012 р. Головуюча першої інстанції: Семенова Л.М.

Категорія -05 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

.

У Х В А Л А

Іменем України

2012 р., листопада місяця, 28 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем: Шпонарською О.Ю.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

представників - ОСОБА_4, ОСОБА_5

прокурора - Пашкевич О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09. 10.2012 р., у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та виконавчого комітету Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування розпоряджень селищної ради, визнання ордеру недійсним та вселення, усунення перешкод в користування житловим приміщенням шляхом виселення та за

зустрічним позовом

ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області (далі - виконком Первомайської селищної ради) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, стягнення коштів на ремонт житла та зобов'язання надати інше впорядковане житло,

встановила:

21.09.2011 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та виконкому Первомайської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому селищної ради, визнання ордеру недійсним та вселення, усунення перешкод в користування житловим приміщенням шляхом виселення

Позивач зазначав що 20.02. 2004 р. він був зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_1, а 18.03.2004 р. отримав свідоцтво про право власності на зазначену кімнату у порядку приватизації.

В той же час, рішенням виконкому Первомайської селищної ради №22 від 23.03.2010 р. видано ордер на вселення до цієї житлової кімнати ОСОБА_6 разом з членами сім'ї ОСОБА_7 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Рішення виконкому є незаконним, а ордер, виданий ОСОБА_6,- недійсним, оскільки вони порушують його право власності на спірну житлову кімнату.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про виселення відповідачів з наданням іншого жилого приміщення та визнання рішення виконкому незаконним і його скасування, а ордера недійсним.

Він також просив поновити його житлові права шляхом вселення його та членів його сім'ї до спірної кімнати.

28.11.2011 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та виконкому Первомайської селищної ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, або стягнення коштів на ремонт житла та зобов'язання надати інше впорядковане житло.

При цьому вони посилалися на те, що ОСОБА_3 незаконно приватизував кімнату у гуртожитку.

12.03.2012 р.( а. с.- 112) відповідачі доповнили зустрічний позов вимогою про відшкодування їм витрат у розмірі 50 тис. грн.., понесених на ремонт та улаштування сантехнічного обладнання у спірній кімнаті, у разі якщо не буде встановлено підстав для визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09. 10.2012 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Цим же рішенням постановлено про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, видане 18.03.2004 р. на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Вирішено також питання про відшкодування ОСОБА_6 витрат на судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення його позову, вважаючи, що суд не врахував всіх доказів і обставин, які свідчать про законність приватизації та відсутність підстав для визнання свідоцтва на право власності на кімнату недійсним.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст.. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому законом порядку жилого приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду.

Вони також мають право на приватизацію квартир ( будинків) державного житлового фонду..

Порядок та умови приватизації державного житлового фонду визначалися Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482- XII) (в редакції Закону України від 22.02.1994 р. №3981-XII)

Пунктом 2 ст. 2 цього закону була встановлена заборона щодо приватизації кімнат у гуртожитках незалежно від відомчої приналежності.

Зазначена заборона була скасована Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 р. № 500-XII шляхом внесення змін до пункту 1 ст. 2 Закону № 2482- XII щодо віднесення до об'єктів приватизації також і кімнат у гуртожитках.

При цьому, зазначений закон залишив незмінними загальні умови набуття права на приватизацію житла.

Зокрема, за змістом положень ст. ст. 4, 8 Закону № 2482- XII таке право набувають особи, які постійно проживають, тобто правомірно користуються жилими приміщеннями, чи зберігають право користування цими жилими приміщеннями відповідно до закону.

Порядок надання громадянам жилих приміщень у гуртожитках визначено главою 4 ЖК України та Примірним Положенням про гуртожитки. ( далі - Положення)

Відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЖК та п. 9 Положення жила площа у гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи чи організації та відповідного профспілкового органу. На підставі цього рішення особі має бути видано спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення. З матеріалів справи вбачається, що видача позивачу свідоцтва про право власності відбулася з порушенням зазначених вимог закону, а саме ні Первомайська селищна рада ні її виконавчий комітет, як орган, що відповідно до повноважень визначених ст. 16, 51 ЖК України здійснює державний контроль за схоронністю та використанням належного житлового фонду, не приймали рішень про виділення кімнати у гуртожитку позивачу та відповідно не надавали ордер на вселення.

Таким чином, позивач не набув права користування цим житлом, а тому не мав права на його приватизацію, як за відсутністю підстав користування житлом у гуртожитку так і за відсутності законних підстав для приватизації цього жилого приміщення, оскільки на час видачі органом приватизації свідоцтва про право власності, приміщення у гуртожитках не підлягали приватизації.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та з дотриманням вимог матеріального і процесуального права прийшов правильного висновку про недійсність свідоцтва про право власності на житло, оскільки зазначений правовстановлюючий документ видано ОСОБА_3. І з порушенням закону.

З врахуванням цього висновку та доказів, які свідчать про правомірність видачі ордеру відповідачам на спірне житло у відповідності до вимог житлового законодавства, судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та постановлено про визнання виданого йому свідоцтва про право власності недійсним.

Доводи його апеляційної скарги про те, що він проживав у спірній кімнаті не мають правового значення у цьому спорі, оскільки підстави набуття права на приватизацію житла у гуртожитку пов'язані не з фактичним проживанням, а з сукупністю таких юридичних фактів, як правомірність надання кімнати у гуртожитку, вселення до нього та користування цим приміщенням на час скасування заборони щодо приватизації кімнат у гуртожитках.

Посилання на те, що ордер відповідачам видано не на вільне жиле приміщення також не заслуговують на увагу, оскільки за змістом закону вільним є приміщення, на яке не мають законного права користування чи володіння інші особи.

В судовому порядку визнано, що свідоцтво на право власності на житло є недійсним.

Відповідно до положень ч. 1ст. 236 ЦК воно є недійсним з моменту вчинення.

З урахуванням цих положень закону та обставин справи суд правильно виходив з того, що ордер, згідно з рішенням виконкому №22 від 23.03.2010 р. виданий відповідачам на юридично вільне житлове приміщення.

Посилання апелянта на те, що його не було визнано у судовому порядку особою, яка втратила право користування спірною кімнатою, також слід вважати безпідставними, оскільки він не набув такого права відповідно до вимог житлового законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09. 10.2012 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.С. Довжук

В.В.Коломієць