Ухвала суду № 27819287, 28.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/4619/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Джерело»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 13.05.2011 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Джерело»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агро ресурс-Південь»та ПП «Південь-Агросервіс» за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №821/23/25934519 від 13.05.2011 року, на підставі якого ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000662301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у сумі 320248,00 грн., в тому числі 249798 грн. за основним платежем та 62450 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки, на його думку, воно не ґрунтується на нормах права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати нечинним спірне податкове повідомлення-рішення та скасувати його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову пояснивши, що спірне рішення прийнято правомірно, з дотриманням норм права, у зв'язку з чим воно не може вважатися нечинним. З зазначених підстав представник вважав позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року позов ТОВ «Джерело»задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 30.05.2011 року №0000662301 про збільшення ТОВ «Джерело» суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 249 798 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 62450 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою на постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ «Джерело»повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено, ТОВ «Джерело»зареєстроване 14.12.2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків на додану вартість. 13.05.2011 року ДПІ була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Агроресурс- Південь»та ПП «Південь-Агросервіс»за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №821/23/25934519 від 13.05.2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження ПДВ на 249 798 грн., в тому числі за вересень 2010 року на 51 181 грн., жовтень 2010 року на 65 484 грн., листопада 2010 року на 133133 грн., завищено від'ємне значення звітного періоду ряд. 22.2, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 34803 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 6259 грн., за жовтень 2010 року на 13687 грн., за листопад 1010 року в сумі 14857 грн., завищено значення рядка 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на загальну суму 101085 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 14960 грн., за жовтень 2010 року в сумі 31219 грн., за листопад 2010 року в сумі 44906 грн.

Вказані висновки були обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Агроресурс-Південь»на загальну суму 106230 грн. та від ПП «Південь-Агросервіс»на загальну суму 279 456 грн. Разом з тим, в ході проведення перевірок вказаних підприємств було встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим, згідно з ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, пп. 1, 2 ст. 215 ЦК України, п. 1 ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами-покупцями, постачальниками є нікчемними, а тому ТОВ не мало право відносити ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту у періоді, що перевірявся. На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000662301, яким ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ| в сумі 320248 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 249798 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 62450 грн.

Вважаючи, що викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення неправомірним, ТОВ «Джерело»звернулось з даним позовом до суду про визнання нечинним та скасування цього податкового повідомлення-рішення.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як було встановлено, між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс»були укладені договори купівлі-продажу від 12.09.2010 року та від 12.10.2010 року, відповідно до яких ПП «Південь-Агросервіс»зобов'язувалось продати позивачу товар, а останній, в свою чергу, здійснити оплату за цей товар.

Разом з цим, між ТОВ «Джерело»та ПП «Агроресур-Південь»був укладений договір купівлі-продажу від 22.11.2010 року, відповідно до якого ПП «Агроресур-Південь»зобов'язувалось продати позивачу товар, а ТОВ «Джерело»зобов'язувалось здійснити оплату за товар.

Суд першої інстанції, проаналізувавши положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дійшов вірного висновку про те, що з моменту здійснення оплати за товар та отримання податкових накладних від ПП «Південь-Агросервіс»та ПП «Агроресур-Південь»у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що зазначені угоди були укладені без наміру створення реальних наслідків і визнані нікчемними, в результаті чого ДПІ дійшло висновку про протиправність включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування податку з бюджету. Будь-які первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість судам необхідно встановлювати також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Окрім належно оформлених документів та сплати позивачем вартості товару в матеріалах справи наявні також податкові накладні, товарно-транспортні накладні, документи щодо наявності у ТОВ «Джерело»основних засобів, банківські виписки, копія журналу обліку розрахунків з постачальниками та інші документи, які підтверджують правомірність включення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту по зазначеним операціям.

Тобто, в матеріалами справи спростовуються посилання ДПІ на те, що зазначені угоди були укладені без наміру створення реальних наслідків і є нікчемними. Відповідачем не було представлено доказів щодо визнання угод між ТОВ «Джерело» та ПП «Агроресурс-Південь»і ПП «Південь-Агросервіс»встановленому порядку недійсними. При цьому, посилання ДПІ на акти перевірок ПП «Південь-Агросервіс»та ПП «Агроресур-Південь», на постанову про порушення кримінальної справи за фактом створення ПП «Південь-Агросервіс», протокол допиту свідка та висновок почеркознавчої експертизи не можуть вважатися належними доказами безтоварності операцій позивача зі вказаними контрагентами та не спростовуються висновку стосовно правомірності укладених між ними правочинів.

Разом з цим, суд першої інстанції вірно визначив необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Джерело», оскільки ухвалення рішення щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000662301 з підстав його неправомірності є достатнім для поновлення прав позивача у повному обсязі.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.11.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький