Ухвала суду № 27815327, 27.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Київ К-12593/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 рокуу справі№ 7/49 (22-а-12564/08)за позовомПриватного підприємства «Техно-Трейд Плюс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2007 року у справі № 7/49 (22-а-12564/08), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 року, позовні задоволено повністю. Визнано податкові повідомлення-рішення № 0006702303/0 від 28.08.2006 року, №0006702303/1 від 07.11.2006 року та № 0006702303/3 від 16.04.2007 року недійсними.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, постановити нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. 67 Конституції України, ст. ст. 91, 609 Цивільного кодексу України, пп. пп. 1.22.1, 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Техно-Трейд Плюс»вимог податкового, іншого законодавства та валютного законодавства в період з 02.06.2004 року по 03.03.2006 року складено акт від 09.08.2006 року № 370/23-3/32980319,

28.08.2006 відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00067002303/0, яким позивачу за порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та у відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 787 351,00 грн. та суму штрафних санкцій -560 886,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.11.2006 року № 0006702303/1, від 16.04.2007 року № 0006702303/3, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 787 351,00 грн. та суму штрафних санкцій -560 886,00 грн.

Позивач просив визнати прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва податкові повідомлення-рішення від 28.08.2006 року № 00067002303/0, від 07.11.2006 року № 0006702303/1, від 16.04.2007 року № 0006702303/3 недійсними.

ПП «ТехноТрейд Плюс»є правонаступником ПП «Провіта».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкове зобов'язання з податку на прибуток визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями зокрема за невключення до валового доходу суми фінансової допомоги в сумі 389 620,00 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду.

19.10.2005 року між фізичною особою ОСОБА_4 (позикодавець) та ПП «Провіта»(позичальник) укладено договір № 1 безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах зазначеного договору передав позичальнику грошові кошти в розмірі 289 620,00 грн. шляхом внесення відповідних коштів до каси позичальника, а позичальник зобов'язався використати за цільовим призначенням і повернути позику позикодавцеві до 31.12.2005 року.

05.12.2005 року між фізичною особою ОСОБА_4 (позикодавець) та ПП «Провіта»(позичальник) укладено договір № 2 безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах зазначеного договору передав позичальнику грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн. шляхом внесення відповідних коштів до каси позичальника, а позичальник зобов'язався використати за цільовим призначенням і повернути позику позикодавцеві до 31.12.2005 року

Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 20.10.2005 року, позивачем прийнято від ОСОБА_4 289 620,00 грн. на підставі договору №1 від 19.10.2005 року, а згідно прибуткового касового ордеру № 2 від 05.12.2005 року на підставі договору № 2 від 05.12.2005 року -100 000,00 грн.

Судами встановлено, що відповідно до видаткового касового ордеру № 3 від 30.12.2005 року, позивачем повернуто ОСОБА_4 по договорами позики № 1 та № 2 від 389 620,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Пунктом 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями) передбачалося, що податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що оскільки сума отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги в розмірі 389 620,00 грн. по вказаним договорам повернута позивачем (позичальником) позикодавцю саме на кінець звітного періоду 4 квартал 2005 року, що підтверджується наявними у справі доказами, тому висновок податкового органу про наявність підстав для включення до валового доходу в 4 кварталі 2005 року суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. є необґрунтованим.

Підставою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями зокрема стало, зокрема невключення до валового доходу в І кварталі 2006 року дохід у вигляді умовних відсотків в сумі 2 060 787,85 грн., які підлягають нарахуванню на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що підпадає під визначення «безповоротна фінансова допомога»відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

17.10.2005 року між ПП «Техно-Трейд Плюс»(комісіонером) та ПП «Стелм-Ю»(комітентом) укладено договір комісії № 17, відповідно до умов якого комітент доручив, а комісіонер зобов'язався за винагороду від свого імені здійснити одну або декілька міжнародних угод по закупівлі побутової техніки, асортимент, кількість та якість якої вказуються у специфікаціях.

Актом перевірки від 09.08.2006 року № 370/23-3/32980319, встановлено, що загальна ціна договору № 17 від 17.10.2005 року склала 1 000 109 331,76 грн. і для виконання умов договору ПП «Стелм-Ю»перерахувало 20.10.2005 року позивачу грошові кошти у вказаному розмірі.

З метою часткового погашення заборгованості за вказаним договором, позивачем емітовано векселі на загальну суму 98 972 048, 49 грн. та передано згідно акта приймання передачі векселів від 11.01.2006 року № 3 ПП «Стелм-Ю»наступні векселі: № 30024913564 на суму 20 000 000,00 грн., емітований 11.01.2006 року з датою погашення: за пред'явленням; № 30024913565 на суму 20 000 000,00 грн., емітований 11.01.2006 року з датою погашення: за пред'явленням; № 30024913566 на суму 20 000 000,00 грн., емітований 11.01.2006 року з датою погашення: за пред'явленням; № 30024913567 на суму 20 000 000,00 грн., емітований 11.01.2006 року з датою погашення: за пред'явленням; № 30024913568 на суму 18 972 048,49 грн., емітований 11.01.2006 року з датою погашення: за пред'явленням.

Податковим органом сума вищезазначених векселів визначена, як поворотна фінансова допомога, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, на яку підлягають нарахуванню умовні відсотки.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Стаття 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»визначає, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що на момент розгляду справи, емітовані позивачем вищенаведені векселі є чинними.

Оскільки, позивачу не надавалась ПП «Стелм-Ю»у користування на визначений строк відповідно до будь-яких договорів сума коштів, на яку підлягають нарахуванню умовні відсотки, доказів їх укладення та виконання відповідачем не надано, а враховуючи те, що видачею вищезазначених векселів позивач лише посвідчив лише своє безумовне грошове зобов'язання перед ПП «Стелм-Ю», а отже відносин з приводу надання коштів у користування між позивачем і ПП «Стелм-Ю»не виникало, тому колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за невключення до валового доходу в І кварталі 2006 року доход у вигляді умовних відсотків в сумі 2 060 787,85 грн.

Податкове зобов'язання з податку на прибуток визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема за невключення до валового доходу в І кварталі 2006 дохід в сумі 698 994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг», що не підлягає оплаті у зв'язку із банкрутством контрагента.

Згідно з актом перевірки від 09.08.2006 року № 370/23-3/32980319, станом на 11.01.2006 року в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед ПП «Ніяр Консалтинг»в сумі 698 994,00 грн. за договором від 05.01.2006 року № 15, яку позивачем погашено шляхом передачі 11.01.2006 року ПП «Ніяр Консалтинг»простих векселів на загальну суму 698 994,00 грн., а саме: № 3002491561 на суму 698 994,00 грн., емітований позивачем 11.01.2006 року з терміном погашення: за пред'явленням; № 3002491562 на суму 494,00 грн., емітований позивачем 11.01.2006 року з терміном погашення: за пред'явленням.

Відповідач визначає факт банкрутства ПП «Ніяр Консалтинг»як підставу визначення суми заборгованості за емітованими векселями : № 3002491561 на суму 698 994,00 грн. та № 3002491561 на суму 698 400,00 грн. (держателя яких визнано банкрутом), як суму безповоротної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2006 року за заявою ПП «Ніяр Консалтинг»затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 31.03.2006 року та ліквідовано банкрута ПП «Ніяр Консалтинг», як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

З посиланням на пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган в акті перевірки зазначив, що сума заборгованості за векселями, отримувача якого визнано банкрутом, включається до валового доходу відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, як безповоротна фінансова допомога, що залишилась нестягнутою після спливу строку позовної давності.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України не сплив, а тому підстави для включення позивачем до валового доходу в І кварталі 2006 дохід в сумі 698 994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг»відсутні.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, при проведенні перевірки і складанні акту перевірки від 09.08.2006 року № 370/23-3/3298031, відповідачем не взято до уваги посилання позивача на те, що емітовані ним векселі могли бути передані ПП «Ніяр Консалтинг»шляхом індосаменту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 року у справі № 7/49 (22-а-12564/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак