Рішення № 27805371, 31.10.2012, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-0107/1477/2012

№0107/4379/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Масалигіної Н.С.

за участю секретарів - Пацера А.О., Курського І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим цивільну справу за позовом Державної установи «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 року позивач Державна установа «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» звернулась з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 28 206,91 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2007 році відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка змінила прізвище на ОСОБА_2 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.08.2010 року, уродженка м. Ялта, пмт. Сімеіз, закінчила університет і здобула повну вищу освіту за фахом «Клінічна фармація». Згідно до умов Договору між ВУЗом та студентом, університет взяв на себе обов'язок по навчанню студентки ОСОБА_2 на фармацевтичному факультеті за фахом «Клінічний провізор». Студентка в свою чергу зобов'язана була після закінчення навчання прибути по місцю напряму і відпрацювати не менше 3 років. Проте ОСОБА_2 на місце розподілу не прибула. У зв'язку з чим позивач вважає, що з боку відповідачки були порушені п. 8 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 року і умови укладеного між нею та ВУЗом Договору. Між тим, за період навчання із державного бюджету студентці була виплачена стипендія у розмірі 3457,91 грн. Згідно до калькуляції вартості навчання одного студента в Кримському державному медичному університету на бюджетній формі на підготовку студентки ОСОБА_2 із засобів державного бюджету було затрачено 24749 грн.. 02.11.2011 року ДУ «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» направлено лист відповідачці ОСОБА_2 із проханням відшкодувати суму, яка була затрачена на її навчання, через порушення нею умов договору. Але остання не відреагувала на пропозицію позивача і в добровільному порядку відмовилася відшкодувати нараховану суму, що стало підставою для звернення позивача до суду із цими вимогами.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що вона своєчасно, після отримання інтернатури прибула за пропозицією на місце працевлаштування, але їй відмовили у зв'язку із відсутністю вакансій у лікарні. Крім цього, Міністерство охорони здоров'я АРК надало їй листа про свою згоду на її самостійного працевлаштування.

Третя особа, яка залучена до участі у справі під час судового розгляду, ухвалою суду від 04.07.2012 року, будучи належними чином повідомленою про час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явилася, але повідомила суд про те, що будь-яки документи стосовно надання дозволу ОСОБА_2 на самостійне працевлаштування, в Міністерстві не збереглося (а.с.56, 67, 73, 75).

Заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення відповідача, дослідивши у судовому засіданні усі наявні докази та матеріали справи в їх сукупності, визначивши закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, у разі невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставині, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до правил ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договірних зобов'язань і регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про освіту», постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 1996 року № 992, якою затверджений Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (далі - Порядок).

Судом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що з 01.09.2002 року між позивачем Державною установою «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» та відповідачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Ялта, пмт. Сімеіз, був укладений договір «Про підготовку фахівців з вищою освітою». За умовами договору університет взяв на себе обов'язок по навчанню студентки ОСОБА_2 на фармацевтичному факультеті за фахом «Клінічна фармація» за кваліфікацією «клінічний провізор». Студентка в свою чергу зобов'язана була після закінчення навчання прибути по місцю розподілу і відпрацювати не менше 3 років. Крім цього позивач була попереджена, що у разі її відмови працювати за розподілом, вона повинна відрахувати до державного бюджету вартість за своє навчання (а.с. 4,5).

В 2007 році ОСОБА_2 закінчила університет та здобула повну вищу освіту за фахом «Клінічна фармація».

Згідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я АР Крим від 19.06.2007 року за № 1-И ОСОБА_2 направлено в розпорядження міської лікарні № 6 м. Сімферополь для працевлаштування по спеціальності після проходження інтернатури на базі КРУ «КБ ім Семашка» з 01.08.2007 по 30.06.2008 роки (а.с.104).

Відповідно до сертифікату клінічного провізора до диплому НОМЕР_2 відповідач з 03.01.2008 року по 30.06.2008 року проходила очну частину інтернатури на базі Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету зі спеціальності «клінична фармація», у зв'язку з чим їй присвоєна кваліфікація «клінічний провізор» (а.с.105).

Проте згідно до наданої пропозиції ОСОБА_2 не працевлаштувалась, що було встановлено актом № 04-30/40 від 27.05.2011 року під час проведення перевірки Контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим (а.с. 26-45).

У зв'язку із перевіркою Прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя АРК, на адресу Державної установи «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» також надійшов припис про необхідність усунення порушень вимог бюджетного законодавства України від 08.07.2011 року № 59-4233 вих/11(а.с.78-79).

Матеріали справи свідчать про те, що на ВУЗ був покладений обов'язок відшкодувати заподіяний матеріальний збиток, стягнувши суму витрачених державним бюджетом коштів, у зв'язку з чим 02.11.2011 року відповідачу ОСОБА_2 направлено листа з проханням відшкодувати втрачену суму на її навчання, але остання не відреагувала ніяким чином (а.с. 8).

Згідно довідки по нарахуванню стипендії за період навчання із коштів державного бюджету студентці виплачена стипендія у розмірі 3457,91 грн. (а.с.9).

Крім того, позивачем зроблена калькуляції вартості навчання одного студента в Кримському державному медичному університету на бюджетній формі, за якою на підготовку студентки ОСОБА_2 із коштів державного бюджету було витрачено 24 749 грн. (а.с. 10-11).

Розмір суми, яка витрачена на навчання ОСОБА_2, відповідачем не оспорюється і її розмір не викликає сумнівів у суду.

Між тим, заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилається на те, що вона своєчасно прибула по місцю розподілу, тобто до міської лікарні № 6 м. Сімферополя, але у працевлаштуванні їй було відмовлено через відсутність вакансій. Про це було повідомлено Міністерство Охорони здоров'я в АР Крим листом від 31.07.2008 року за № 561 (а.с.6).

Після чого Міністерство охорони здоров'я в АР Крим надало відповідачці довідку від 05.08.2008 року за № 205-08/2 про надання їй дозволу на самостійне працевлаштування (а.с.7).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.п.6, 8, 14 Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів, працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням, або відмови без поважної причини приступили до роботи за призначенням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі відмови замовника у прийнятті на роботу молодого фахівця, останній звертається до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. При цьому, пред'являється направлення на роботу і скріплена печаткою замовника довідка про відмову у працевлаштуванні.

За пунктом 5 Порядку державними замовниками з якими укладаються контракти є саме міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.

Отже, виходячи з наведених приписів Постанови КМУ № 992 від 22.08.1996 року, якою затверджений Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, приймаючи до уваги умови договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини, за якими саме Міністерство охорони здоров'я України в особі Державної установи «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» виступило замовником по підготовці фахівця із вищою освітою, тому саме з дозволу Міністерства охорони здоров'я України замість Міністерства ОЗ АР Крим, ОСОБА_2 повинна була отримати дозвіл на самостійне працевлаштування.

Тому доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що нею були дотримані умови договору шляхом отримання довідки Міністерства ОЗ АР Крим про надання їй права на самостійне працевлаштування - тобто від особи, яка не була стороною у договорі і відповідно не є компетентним органом для вирішення цього дозволу, є неспроможними і дії відповідача, в даному випадку не відповідають положенням пункту 21 вищенаведеного Порядку.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цім збитки.

Таким чином, з урахуванням наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд визнає позов Державної установи «Кримський державний університет імені С.І. Георгієвського» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Також суд вважає за необхідне поновити Державній установі «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» строк звернення до суду із цим позовом, оскільки причини його пропущення визнаються судом поважними.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 282,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити Державній установі «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» строк звернення до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України, на розрахунковий рахунок № 31114115700002, ОКПО 38040558, МФО 824026 Головного Управління Державної Казначейської Служби України в АР Крим, отримувачем якого є Державний бюджет м.Сімферополя код прибутку 24060300, суму матеріальної шкоди у розмірі 28 206 (двадцять вісім тисяч двісті шість) грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» (код ОКПО 02897129, код 01896719, код банку 824026; р/р 35221001000255) суму судового збору 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 07 коп..

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: