Постанова № 27795985, 27.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3739/12

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Собчук І.Е.

за участі:

представника позивача - Гончаренка О.В.

представників відповідача - Коновала С.М., Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" до Вінницького районного відділення Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в ході судового засідання апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Вінницького відділення Вінницької ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Птахофабрика Поділля" з питань достовірності обчислення податку на додану вартість за взаєморозрахунками з ТОВ «СМПК» за період березень, квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №33/15/34143431 від 10.04.2012 р.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті перевірки порушення позивачем вимог ст.ст. 200, 209 Податкового кодексу України, шляхом завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 253893 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «СМПК», та порушення ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання даних норм при вчиненні правочинів із вказаним контрагентом.

На підставі висновків, викладених в акті №33/15/34143431 від 10.04.2012 р., податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0001621500 від 03 квітня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 253893грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №0001621500 від 03 квітня 2012 року, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Однак, рішеннями ДПС у Вінницький області № 7932/10/10-009 від 22.05.2012 р. та ДПА України № 10682/6/10-2115 від 22 червня 2012 р. скарги ТОВ "Птахофабрика Поділля" залишено без задоволення, а вказане рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Птахофабрика Поділля", суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду факт здійснення господарської операції з ТОВ «СМПК» не підтвердився, а отже прийняте Вінницькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Птахофабрика Поділля" та ТОВ «СМПК» підтверджують наступні первинні документи: договір поставки №17/01-2/170202 від 17 січня 2011 року; товарно-транспортні накладні; видаткові накладні; податкові накладні; банківські виписки; журнали ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей; звіти про приймання та залишок сировини на складі; довідка про наявність необхідних посад в штатному розкладі; договори оренди складів та комбікормового цеху; договори поставки аналогічного товару з іншими контрагентами в другі часові проміжки; протоколи випробувань; внутрішні накладні на переміщення товару; звіти про використання сировини; договір ТОВ «СМПК» про оренду транспортних засобів, якими здійснювалось постачання товару на ТОВ "Птахофабрика Поділля".

Висновку про відсутність факту поставки товарів податковий орган дійшов виходячи з інформації із акту перевірки №1257/1520/36514153 від 14.11.2011 р. про відсутність зареєстрованих за ТОВ «СМПК» транспортних засобів, при цьому не врахувавши договір оренди транспортних засобів, якими ТОВ «СМПК» здійснював постачання товару покупцю - ТОВ "Птахофабрика Поділля". Тобто, доставка товарів до ТОВ "Птахофабрика Поділля" здійснювалась перевізниками на підставі договорів із ТОВ «СМПК», що підтверджується матеріалами справи.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що правочини ТОВ "Птахофабрика Поділля" та ТОВ «СМПК» не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі їх учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Окрім того, відповідач зазначив, що діяльність ТОВ «СМПК» має протиправний характер, оскільки спрямована лише для досягнення незаконної податкової вигоди для його контрагентів. Колегія суддів критично оцінює дані доводи з огляду на наступне.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Рішення Європейського суду з прав людини, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцію (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.

Крім того, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Докази, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ "Птахофабрика Поділля".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" до Вінницького районного відділення Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001621500 від 10 квітня 2012 року.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" судові витрати у розмірі 3219 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "04" грудня 2012 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.