Рішення № 27792229, 28.11.2012, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 420/2728/12

Провадження № 2/420/915/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 листопада 2012 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бондарчука Г. Д.

при секретарі Ференц Я. З.,

- за участю позивача ОСОБА_1

- представника позивача ОСОБА_2

- представника відповідача Котенко О.С.

розглянувши в відкритому судовому за сіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з названою позовною заявою в суд, в якій зазначила, що 18.08.2005 року державним нотаріусом Першої Криворізької держаної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину, після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в вигляді права на земельну ділянку, площею 8,8792 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Валівської сільської ради Криворізького район кадастровий номер 122118800500-02-001-0159.

03.02.2006 року нею був отриманий Державний акт про право власності на вищезазначену земельну ділянку серії ЯА № 345249 кадастровий номер 122118800500-02-001-0159.

Їй було відомо, що земельну ділянку обробляло ТОВ «Агрофірма «Христофорівське», але ніяких підтверджуючих документів вона не бачила.

Після отримання Державного акту про право власності на земельну ділянку ТОВ «Агрофірма» Христофорівське» продовжувало нею користуватись, сплачувати за користування нею плату, а тому не ставила питання про використання земельної ділянки особисто.

В 2011 році вона вирішила остаточно, що буде особисто обробляти земельну ділянку і звернулась до головного бухгалтера товариства для організації зустрічі з директором. Але головний бухгалтер їй відмовила і запропонувала укласти договір оренди земельної ділянки з 2007 року.

На її замовлення уповноваженими особами були виготовлені та встановлені межові знаки на належну їй земельну ділянку, копію акту - передачі межових знаків вона направила відповідачу поштою, яку він отримав 15.11.2011 року. Будь-яких заперечень з боку ТОВ «Агрофірма» Христофорівське» не надходило.

Навесні 2012 року вона помітила, що межові знаки зруйновані і земля заборонована. Знаки вона відновила за допомогою свого чоловіка, який після спілкування з директором Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма «Христофорівське», зрозумів, що відповідач взагалі не збирається повертати їй земельну ділянку.

Оскільки відповідач відмовився добровільно повернути земельну ділянку вона звернулась до органу міліції, прокурора, держадміністрації для захисту порушених прав, але кожен з них своїми відповідями рекомендували їй звернутись до суду.

26.04.2012 року вона звернулась з письмовою заявою до ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» з проханням не обробляти належну їй земельну ділянку на що директор товариства їй повідомив про те, що 20.01.2001 року між її покійним батьком ОСОБА_4, матір'ю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабусею ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 був укладений договір оренди земельного паю строком на п'ять років. Паї дружини та бабусі успадкував батько.

Договір оренди земельного паю між батьком та товариством в 2003 році був перерваний укладенням договору оренду земельного паю з СПД ОСОБА_7 стром на 1 рік. Тобто договір оренди укладений між батьком та відповідачем 20.10.2001 року втратив силу в 2003 році.

Вважає, що відповідно до діючого законодавства договір оренди земельного паю між її покійним батьком та відповідачем не є дійсним оскільки з моменту отримання нею державного акту про право власності на земельну ділянку зобов'язання сторін припиняються: вона стала власником земельної ділянки і змінився предмет оренди.

Оскільки відповідач незаконно користується її земельною ділянкою то відповідно до вимог діючого законодавства вона має права вимагати від нього відшкодування збитків, заподіяних їй як власнику земельної ділянки. Відповідно до Методики визначення розміру відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок …. затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07. 2007 року № 963 шкода завдана їй відповідачем складає 25921 грн. 17 коп.

Крім того, під час тимчасового користування відповідачем її земельною ділянкою і невикористання цієї земельної ділянки нею особисто їй діями відповідача спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, який позбавив її можливості користуватись власною земельною ділянкою, обробляти її, отримувати врожай, неодноразовому руйнуванні межових знаків, постійних заяв про неможливість повернення земельної ділянки. Всі ці дії негативно вплинули на стан її здоров'я і потребує значних зусиль для нормалізації свого життя. Тому просить стягнути на її користь з відповідача розмір нормативно грошової оцінки її земельної ділянки, що складає 152789,37 гривень.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та на полягали на їх задоволені.

Представник відповідача позов не визнала і пояснила, що дійсно 20 жовтня 2001 року ОСОБА_4, покійний батько позивача, уклав договори оренди земельної частки (паю) від імені свого та від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на п'ять років. Але в 3 лютого 2003 року ОСОБА_4 без розірвання договору з ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» в встановленому законом порядку уклав договір оренди земельного паю в розмірі 9,12 в умовних кадастрових гектарах з СПД ОСОБА_7. Після ліквідації СПД ОСОБА_7 ОСОБА_4 визнав, що раніше укладений договір від 20.10.2001 року продовжує діяти, земельний пай знаходився в оренді ТОВ «Агрофірма «Христофорівське».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, його родичі отримали відповідне горошкове відшкодування і орендну плату в повному обсязі. Восени 2005 року позивач надала свідоцтво про право на спадщину, чим підтвердила чинність договору оренди. Після закінчення терміну оренди в 2006 році позивач не зверталась з письмовими вимогами про розірвання договору, тому договір оренди продовжував діяти на тих же умовах, що і раніше. Як стало відомо пізніше ОСОБА_1 отримала державний акт на землю, але про переукладення договору не зверталась, продовжувала отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою на умовах договору оренди земельного паю від 20.10.2001 року. Після повторного закінчення строку договору оренди в жовтні 2011 року позивач до ТОВ «Агрофірма « Христофорівське» з повідомленням по намір розірвати договір оренди земельного паю не зверталась. 12 листопада 2011 року ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» від позивача отримало акт прийому-передачі межових знаків на зберігання з описом, але без будь - яких пояснень. Акт складався без присутності представника ТОВ « Агрофірма «Христофорівське» тому він не має ніякої юридичної сили. Оскільки договір оренди земельного паю продовжує діяти, він не розірваний за згодою сторін або за рішенням суду, то вважає, що вимоги позивача є безпідставними і в їх задоволенні просить відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові матеріали справи дійшов до наступного.

Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 року запроваджено обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формі.

В судовому засіданні встановлено і підтверджено доказами, що 20 жовтня 2001 року на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 року між ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» та ОСОБА_4 були укладені договори оренди земельних паїв його паю та паїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 5 років (а.с. 33-35).

Відповідно до розділу 3 пунктів 3.2 та 3.3 договору оренди земельного паю, сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. Договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін. В разі переходу права власності на земельний пай до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

3 лютого 2003 року ОСОБА_4, отримавши у спадщину земельні паї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не розірвавши договір оренди земельного паю з ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» уклав договір оренди земельного паю розміром 9,12 га в умовних кадастрових гектарах з СПД ОСОБА_7 строком на 1 рік (а.с. 10).

Укладення вищезазначеного договору ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» в судовому порядку не оскаржувала.

Але після спливу терміну договору укладеного з СПД ОСОБА_7 ОСОБА_4, отримавши права на земельні частки (паї) ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оформив та отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 8,7892 га, за згодою ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» продовжив виконувати умови договорів оренди земельних паїв укладених 20 жовтня 2001 року, отримував орендну плату на визначених в договорі умовах, про наявність Державного акту відповідача не повідомив.

Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємець ОСОБА_1 (а.с. 12), позивач по справі 18 серпня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадкове майно в вигляді права на земельну ділянку, площею 8,8792 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 13).

В лютому 2006 року ОСОБА_1 відповідно до виданого свідоцтва про право на спадщину від 18 серпня 2005 року отримала державний акт серії ЯА № 234452 про право власності на земельну ділянку, площею 8,8792 га з кадастровим номером 122118800500-02-001-0159 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14).

Проте вона з повідомленням по намір переукласти договір оренди в зв'язку зі зміною предмету оренди та статусу орендодавця до ТОВ «Агрофірма « Христофорівське» не зверталась, сторони продовжувати виконувати умови договору оренди земельних паїв від 20 жовтня 2001 року, про що свідчить ксерокопії відомостей за періоди з 2005 року по 2011 рік (а.с. 39-66).

09.11.2011 року ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» цінним листом отримало акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який був складний інженером - землевпорядником ППВН «Земсервіс» Проскура А.О. за участю власника ОСОБА_1, голови Валівської ради та суміжних землекористувачів (а.с. 72 - 73).

Будь - яких письмових повідомлень про намір розірвати договір оренди від 20.10.2001 року, який діяв на час складення акту від ОСОБА_1 до ТОВ « Агрофірма «Христофорівське» не надходило. Наданий акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не є доказом наміру ОСОБА_1 повернути земельну ділянку для особистого використання.

Позивач посилається на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04. 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», який вказує на те, що суди повинні враховувати, що згідно в пунктом Типового договору оренду земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 (0101-00) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання держаного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою держаного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Проте в судовому засіданні встановлено, що позивач повідомила відповідача про те, що вона отримала в порядку спадкування свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме право на земельну ділянку, площею 8,8792 га, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 031817 виданого Криворізькою районною держаною адміністрацією 23 вересня 2004 року, вартість якого складає 68226 грн. 27 коп., але не повідомила про свій намір розірвати договір оренди, або його переукласти (а.с. 21).

Відповідно до частини шостої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року із змінами та доповненнями, в разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновлені договору оренди землі такий договір вважається поновленим та той же самий строк і на тих умовах, які були передбачені договором. В цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з власником земельної ділянки.

Виходячи з вищенаведеного встановлено, що з моменту укладення договорів оренди земельних паїв, укладених ОСОБА_4, а саме з 20.10.2001 року сторони продовжували виконувати умови саме цих договорів і ні одна із сторін до 26.04.2012 року (а.с. 18) не заявила про свій намір його розірвати або переукласти з урахуванням зміни предмета оренди і статусу орендодавця.

Отже договір оренди земельного паю, який укладений між ТОВ «Агрофірма « Христофорівське» та ОСОБА_4 двічі був пролонгований автоматично на ті ж строки, що й перший раз за відсутності волі сторін, його розірвати і ненадання позивачем документа, який підтверджує зміну предмета оренди і статус орендодавця.

Наявність Державного акта про право власності на земельну ділянку не припиняє зобов'язання сторін оскільки заінтересована сторона, власник земельної ділянки не повідомив про його наявність іншу сторону, тому вимоги позивача в частині того, що відповідач створює їй перешкоди в користуванні власністю-земельною ділянкою не є правомірними, а тому суд в цій частині її вимог вважає за потрібне відмовити.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення збитків за час тимчасового використання земельної ділянки відповідачем та відшкодування моральної шкоди оскільки позивач на надала доказів заподіяння таких збитків та моральної шкоди. Твердження позивача в частині того, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку і використовував її тимчасово не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи. Суд не приймає до уваги посилання позивача на спричинення їй діями відповідача моральних страждань, фактично визнала, що не могла самостійно обробляти земельну ділянку через скрутний майновий стан, не скористалась можливістю звернення до суду про розірвання договору оренди і звільнення земельної ділянки. Встановленням самовільно межових знаків позивачем без участі орендатора і намагання позивача забезпечити в такий спосіб своє право в користуванні власністю - земельною ділянкою, що негативно вплинуло на її спосіб життя не є підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутня вина відповідача.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача по відшкодуванню судових витрат оскільки позивачу в позову відмовлено, а відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд присуджує з другої сторони документально підтверджені судові витрати в випадку, якщо ухвалено рішення на її користь.

На підставі ст. ст. 202, 203, 205, 770 ЦК України, Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Христофорівське» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: