Ухвала суду № 27789537, 15.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 141101/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Мега-Оіл" до Луцької об"єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

05.09.2011 року Приватне підприємство «Мега-Оіл» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2011 року №0002702301 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1058083,75 грн., №0002692301 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 846467,50 грн., а також визнати протиправними дії Луцької ОДПІ, які полягають у викладенні в акті №6545/23-2/35213401 від 12.08.2011 року про результати планової виїзної перевірки недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про нікчемність фінансово-господарських операцій та договорів по придбанню нафтопродуктів між ПП «Мега-Оіл» та його контрагентами-постачальниками - ПП «Вікторія-2007». ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз».

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про нікчемність укладених із ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз» договорів, зроблені в ході проведення планової виїзної перевірки підприємстване відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій із придбання нафотопродутків у вказаних контрагентів- постачальників підтверджується відповідними податковими, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. В подальшому придбані нафтопродукти були реалізовані позивачем третім особам в межах його господарської діяльності, оскільки основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля паливом та інші види оптової торгівлі, посередницька діяльність. Таким чином, на думку позивачів, що системна реалізація товарів відповідним контрагентам-покупцям, про що свідчить первинна документація, повністю спростовує висновки податкового органу про відсутність у позивача ділової мети, економічної вигоди по придбанню та продажу товарів. З огляду на вказані обставини, позивач зазначає про реальність і дійсність господарських операцій, правомірність укладених договорів, які спрямовані на реальне настання наслідків, відтак відсутність підстав для визнання правочинів нікченими. При цьому посилається на те, що ПП «Мега-Оіл» не може нести відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання його контрагентами податкових зобов'язань.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 серпня 2011 року №0002702301 та №0002692301. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позиція податкового органу стосовно нікчемності правочинів, укладених позивачем із ТзОВ «Онкіс Союз» та ТзОВ «Металінвест-XXI», базується на невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року №228/253, а відтак безтоварності господарських операцій з огляду на непідтвердження позивачем факту транспортування нафтопродуктів.

Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

На підставі наказів №1927 від 18.07.2011 р., №2124 від 01.08.2011 р., №2144 від 02.08.2011 р., та направлень №002112, №002113, №002216, №002256 від 18.07.2011 р., №002301, №002302 від 01.08.2011 р., №001689 та №001690 від 02.08.2011 р. проведена планова виїзна перевірка ПП «Мега-Оіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р.

Відповідно до акту №6545/23-2/35213402 від 12.08.2011 року було встановлено порушення позивачем, зокрема,

ѕ ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦКУ), договори між ПП «Мега-Оіл» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз», ПП «Вікторія-2007» відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.218 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону;

ѕ п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 846467 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 674888 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 171579 грн.;

ѕ п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 677174 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 406556 грн., за жовтень 2010 року в сумі 239326 грн., за листопад 2010 року в сумі 31292 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002702301 від 29 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1058083,75 грн. (в тому числі: за основним платежем - 846467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 211616,75 грн.),

- №0002692301 від 29 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 846467,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 677174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169293,50 грн.).

Висновок податкового органу про завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання нафтопродуктів у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз» базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, Луцькою ОДПІ визнані нікчемними внаслідок того, що у ПП «Вікторія-2007» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у листопаді 2010 року ПП «Вікторія-2007» фінансово-господарською діяльністю не займалось, а займалось діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди, крім того, господарські операції із ТзОВ «Металінвесг-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз» не підтверджуються стосовно товарності таких операцій, реальності здійснення поставок нафтопродуктів.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2010 року між ПП «Вікторія-2007» (продавцем) та ПП «Мега-Оіл» (покупцем) було укладено договір №1108/1 купівлі-продажу нафтопродуктів (Т.1, а.с.110).

На виконання вказаного договору, ПП «Вікторія-2007» здійснило у серпні, вересні, листопаді 2010 року поставки позивачу дизельного палива, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними від 11.08.2010 року, від 27.09.2010 року, від 08.11.2010 року (Т.1, а.с.111-119), розрахунки за товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Вікторія-2007», що в свою чергу підтверджується актом звіряння розрахунків між ПП «Мега-Оіл» та ПП «Вікторія-2007» станом на 31.03.2011 року (Т.1, а.с.109). Загальна сума поставок становить 565154,95 грн., в тому числі ПДВ в сумі 94192,50 грн.

Вартість отриманих від ПП «Вікторія-2007» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2010 року в сумі 314503,12 грн. та 156459,33 грн. відповідно, а всього 470962,45 грн. Сума ПДВ включена підприємством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень та листопад 2010 року в розмірі 62900,63 грн. та 31291,87 грн. відповідно, а всього 94192,50 грн.

Разом з тим, 06.09.2010 року між ТзОВ «Онікс Союз» (продавцем) та ПП «Мега-Оіл» (покупцем) укладено договір поставки №09/09, на виконання якого ТзОВ «Онікс Союз» здійснило протягом вересня-жовтня 2010 року поставки нафтопродуктів, про що свідчать податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні від 06.09.2010 року, від 07.09.2010 року, від 08.09.2010 року, від 09.09.2010 року, від 10.09.2010 року, від 11.09.2010 року, від 14.09.2010 року, від 15.09.2010 року, від 23.09.2010 року, від 24.09.2010 року, від 27.09.2010 року, від 02.10.2010 року, від 11.10.2010 року, від 12.10.2010 року (Т.1, а.с.121- 178). Розрахунок за придбаний товар ПП «Мега-Оіл» здійснило шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, що підтверджується актом звіряння розрахунків між ПП «Мега-Оіл» та ТзОВ «Онікс Союз» станом на 31.03.2011 року (Т.1. а.с.120). Загальна сума поставок становить 2895488,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 482581,36 грн.

Вартість отриманих від ТзОВ «Онікс Союз» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2010 року в сумі 1883049,22 грн. та 529857,62 грн відповідно, а всього 2412906,84 грн. Сума ПДВ включена підприємством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2010 року та жовтень 2010 року в розмірі 243255,18 грн. та 239326,18 грн. відповідно, а всього 482581,36 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.08.2010 року, 25.08.2010 року та 01.09.2010 року ТзОВ «Металінвест-ХХІ» здійснило поставки нафтопродуктів в адресу ПП «Мега-Оіл», що підтверджується податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними за вказані дати (Т.1, а.с.180-190). Розрахунок за придбаний товар позивач здійснив шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, про що свідчить акт звіряння розрахунків між ПП «Мега-Оіл» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ» (Т.1. а.с.179). Загальна сума поставок становить 602401,87 грн., в тому числі ПДВ в сумі 100400,31 грн.

Вартість отриманих від ТзОВ «Металінвест-ХХІ» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за 3 квартал року в сумі 502001,56 грн. Сума ПДВ включена підприємством до податкового податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року в розмірі 100400,31 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обіг ( валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормативними приписами п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що обов'язковою умовою для віднесення витрат платника податку у придбанням товарів до валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

При вирішенні питання про склад валових витрат підприємства, пов'язаних з його господарською діяльністю, необхідно звернути увагу на те, що згідно із Статутом підприємства (а.с.178-185) предметом діяльності ПП «Мега-Оіл» є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля паливом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Мега-Оіл» як продавець уклав договори поставки нафтопродуктів із наступними покупцями: ТзОВ «Агроколос Л» (договір ДГ №-000020 від 01.09.2010 року), ТзОВ «Радивилів Агро» (договір №2 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Волинь Край»(договір №1/30894 від 30.08.2010 року), СКАТП «Луцькспецкомунтранс»(договір №0107/10-1 від 01.07.2010 року), ВАТ «Волиньобленерго» Горохівська філія (договір №1812/09-1 від 18.12.2009 року), ТзОВ «Біо Лан» (договір №1/30853 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Горинь Агро» (договір №02/08-10 від 02.08.2010 року), ПАФ «Селекціонер» (договір №0709/10-2 від 07.09.2010 року), СТзОВ «Дружба» (договір №1309/10-1 від 13.09.2010 року), ТзОВ «Вижва Ліс» (договір №0209/10-1 від 02.09.2010 року), ТзОВ «Галактика Авто» (договір №0109/10-6 від 01.09.2010 року), ТзОВ «Софія» (договір №0109/10-2 від 01.09.2010 року), підприємцем ОСОБА_1О.(договір №3108/10-1 від 31.08.2010 року), ДП «Лопатинський спиртовий завод» (договір №3008/10-1 від 30.08.10 року), ТзОВ «Волинь Агро» (договір №23 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Веселе Агро» (договір №26 від 30.08.2010 року) (Т.1, а.с.204-219).

ПП «Мега-Оіл» протягом вересня-листопада 2010 року здійснювало нафтопродуктів кінцевим споживачам як згідно укладених договорів, так і відповідно усних домовленостей, що підтверджується податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними (Т.1, а.с.220-250, Т.2, а.с.1-250).

Оборотно-сальдові відомості по рахунку: 361 позивача за серпень-листопад 2010 року свідчать про здійсненні взаєморозрахунки із контрагентами-покупцями придбаних нафтопродуктів (Т.3, а.с. 111-176). Асортимент нафтопродуктів, що поставлявся кінцевим споживачам, ідентичний асортименту нафтопродуктів, придбаних позивачем у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз» та «Металінвест-ХХІ».

Таким чином, факт понесених витрат позивача у зв'язку з придбанням товарів у «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз», ТзОВ «Металінвест-ХХІ» та правомірність віднесення таких витрат до валових витрат підприємства підтверджений придбанням подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також проведеними розрахунками за придбаний товар.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від контрагентів та Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім цього сам факт здійснення господарських операцій між Приватного підприємства "Мега-Оіл" та його контрагентами підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, платіжними дорученнями, накладними.

Таким чином, позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаними контрагентами подано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Тобто, факт отримання підприємством податкової накладної за результатами придбання товару дає підприємству право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство, не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо проблемних питань застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, зокрема, зазначається, що порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Апелянт в обґрунтуванні своїх вимог також вказує на те, що податковий кредит був сформований позивачем безпідставно за нікчемним правочином, зокрема, таким правочином, що порушує публічний порядок, що спричинило втрату доходної частини Державного бюджету України.

Зокрема, податковий орган зазначає, що перевіркою встановлено укладення порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК нікчемних правочинів, оскільки договори були укладені без мети настання реальних наслідків за відсутності умов для результатів відповідної господарської діяльності контрагентів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така точка зору висловлена, зокрема, в Постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10, який зазначив, що «чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту»

Аналогічна правова позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо проблемних питань застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, зокрема, зазначається, що порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Дана правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Більш того, відповідачем не надано, а судом не встановлено, жодних доказів порушення порядку декларування податкових зобов'язань та сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача, хоча відповідач має змогу без особливих зусиль отримати таку інформацію в електронній базі.

Саме тому колегія суддів стверджує, що це свідчить про дотримання цими контрагентами податкового законодавства при операціях з позивачем, а тому будь - які інші вказівки на недотримання ними законодавства (відсутність за юридичною адресою, недостатність трудових ресурсів тощо) позбавлені сенсу.

Викладені обставини, на думку колегії суддів свідчать про те, що Луцькою ОДПІ не доведено правомірності прийняття податкових повідомленнь- рішеннь №0002702301 від 29 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1058083,75 грн. (в тому числі: за основним платежем - 846467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 211616,75 грн.), та №0002692301 від 29 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 846467,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 677174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169293,50 грн.), а тому вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомленнь- рішеннь задоволено правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача щодо визнання протиправними дій Луцької ОДПІ, які покладають у викладені в Акті №6545/23-2/35213402 про результати планової виїзної перевірки від 12.08.2011 р. недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про нікчемність фінансово-господарських операцій та договорів по придбанню нафтопродуктів між позивачем та його контрагентами, з наступних міркувань.

Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки додержання вимог за здійсненням розрахункових операцій у сфері безготівкового обігу підприємства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання перевірку якого проведено породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту. Між тим, маючи інформативний характер, акт являється, одним з важливих документів, що підтверджують проведення перевірки і як вказано в п. 1.3. Порядку оформлення результатів не виїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, затвердженого наказом ДНАУ від 10.08.2005 р. № 327 є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Дії податкового органу із складання акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь- рішеннь, то визнання протиправними дій по викладенню в акті перевірки тих чи інших відомостей не є належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, і з огляду на це, в цій частині позовних вимог відмовлено правомірно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 р. по справі № 2а-2476/11/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 20.11.2012 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.Я. Макарик

І.М. Обрізко