Постанова № 27786898, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

05 листопада 2012 року Справа №2а-13537/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

за участю секретаря

судового засідання Білан В.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Київського міського центру зайнятостідо проОСОБА_2 стягнення коштів у розмірі 20921грн. 88коп.,ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр зайнятості (далі - Центр зайнятості, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2, відповідач), в якій просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної перепідготовки на загальну суму 20921грн. 88коп.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, на підставі заяви, поданої до Солом'янського районного центру зайнятості, з 02 грудня 2011 року отримав статус безробітного, у зв'язку з чим йому було призначено допомогу по безробіттю, яку він одержував у період з 02 грудня 2011 року по 30 квітня 2012 року. Разом з тим, в результаті проведеної перевірки позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Зазначене призвело до безпідставного надання останньому статусу безробітного та незаконного отримання ним допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити.

Відповідач стосовно задоволення позову Центру зайнятості заперечив, посилаючись на те, що позивач мав перевірити подані ним документи перед наданням йому статусу безробітного та здійснення відповідних виплат - допомоги по безробіттю. Посилався на те, що доходу від підприємницької діяльності тривалий час не одержує, а тому отримана ним допомога є правомірною. У судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05 листопада 2012 року о 10год. 30хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

25 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва як такий, що шукає роботу, а 02 грудня 2011 року звернувся із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III, «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-XII. В поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 02 грудня 2011 року №НТ111202, відповідно до статті 12 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року №803-XII (далі -Закон України №803), ОСОБА_2 надано статус безробітного. Крім того, відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (далі -Закон України №1533) та пункту 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (далі -Порядок №307), відповідачу призначено допомогу по безробіттю.

На підставі угоди від 15 травня 2012 року №026912051500006, укладеної між відповідачем та робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, ОСОБА_2 направлено на підвищення кваліфікації в Національний авіаційний університет за навчальною програмою «Інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення» зі строком навчання з 16 травня 2012 року по 16 липня 2012 року.

Згідно з наданою Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_2 з 28 жовтня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Так позивачем проведення перевірки виявлено, що відповідач на момент реєстрації у Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва як безробітного, зареєстрований як фізична особа-підприємець. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності відсутній.

Так, Солом'янський районний центр зайнятості міста Києва дійшов висновку, що відомості, зазначені відповідачем у заяві від 02 грудня 2011 року про надання йому статусу безробітного, на підставі яких йому виплачено допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної перепідготовки у загальному розмірі 20921грн. 88коп., не відповідають дійсності. Зазначене зумовило прийняття Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва 08 червня 2012 року наказу №НТ120608 про припинення виплати відповідачу допомоги по безробіттю у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Також Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва відповідачу було направлено повідомлення від 23 травня 2012 року №2945 та від 13 серпня 2012 року №4504 про добровільне повернення коштів у розмірі 20803грн. 05коп. та 118грн. 83коп., які ОСОБА_2 одержав особисто 28 травня 2012 року та 20 серпня 2012 року.

На час розгляду даної справи відповідачем не сплачено визначену Солом'янським районним центром зайнятості міста Києва суму.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 12 Закону України №1533 виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Таким чином, позивачем відповідно до пункту 5 частини 2 статті 12 Закону України №1533 та пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62 (далі -Порядок №60/62), здійснено відповідно перевірку, якою встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець та на момент отримання статусу безробітного у встановленому законом порядку з обліку Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знятий.

Крім того, приписами пункту «б»частини 3 статті 1 Закону України №803 визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, належать до зайнятого населення.

Статтею 25 Закону України №803 передбачено, що лише незайняті громадяни мають право на виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України №1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України №1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, з викладеного випливає, що фізичні особи-підприємці є самозайнятими особами, а отже не можуть бути визнані безробітними і отримувати допомогу по безробіттю.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року №755-ІV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, станом на дату реєстрації ОСОБА_2 в Солом'янському районному центрі зайнятості та до часу здійснення перевірки, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності останнього відсутній.

Отже, суд дійшов висновку, що перебуваючи на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного та отримуючи допомогу по безробіттю, відповідач порушив приписи чинного законодавства та безпідставно отримував таку допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, тоді як Центром зайнятості доведено обґрунтованість заявленого позову, зокрема, що отримання відповідачем допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної перепідготовки відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлені обставини, є наявним висновок про необхідність задоволення даного позову Центру зайнятості у повному обсязі.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; р/р 37179301900001 ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, код 03491091) кошти у розмірі 20921грн. 88коп. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну гривню 88коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.