Постанова № 27785961, 28.11.2012, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р. Справа № 2a-1870/8558/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,

представника позивача - Цуканова В.В.,

представника відповідача - Васильченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-1870/8558/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитекс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профитекс" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач) про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0003231503/6444.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для збільшення сум податкових зобов'язань став факт визнання посадовими особами ДПІ в місті Сумах нікчемним правочину від 19.05.2010 року № 19/05-10, що укладений позивачем з TOB «Калігор Інвест», а це, в свою чергу, стало підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно висновків акту перевірки від 20.03.2012 № 1669/15-319/33814156 встановлено, що позивач порушив п. 1.7 ст. 1. п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.7.7 ст.7, п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого збільшується сума ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 157 232, 00 грн.

Позивач вважає висновки вищезазначеного акту перевірки про заниження підприємством податку на додану вартість у серпні 2009 року безпідставними, а податкове повідомлення-рішення протиправним. Також, вважає, що висновки перевіряючих не підтверджені відповідними доказами, і є такими, що базуються виключно на припущеннях, враховуючи наступне.

На сторінці 5 акту відповідач дійшов висновку щодо підтвердження факту неможливості здійснення TOB «Калігор Інвест» поставки товарів зазначених в наданих на перевірку документах, у зв'язку із відсутністю у TOB «Калігор Інвест» власних транспортних засобів, власних або орендованих складських приміщень, необхідних для ведення господарської діяльності, а тому відповідач вважає, що операції між позивачем та TOB «Калігор Інвест» носять безтоварний характер.

Проте, позивач вважає, що наявність виданої йому постачальником товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. При цьому порушення продавцем податкової дисципліни не тягне за собою недійсність складених ним податкових накладних та не позбавляє платника права на отримання податкової вигоди.

Податкова накладна оформлена належним чином, тому з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні не виявлено під час проведення перевірки.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених платником податків за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

За змістом пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити вичерпний перелік яких визначений в пунктах "а" - "и" цієї статті. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону).

Пунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Під час перевірки позивач надав податкову накладну контрагента TOB «Калігор Інвест», які містять всі реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону та включені до реєстру отриманих податкових накладних.

Будь-які обставини, які б за змістом Закону могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість відсутні. Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

Отже, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав, викладених у запереченнях (а.с. 43-48).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профитекс" (ідентифікаційний код 33714156) зареєстроване як юридична особа 04.10.2005 виконавчим комітетом Сумської міської ради, що підтверджується копією довікди з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 77-78.)

Посадовими особами відповідача 20.03.2012 була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитекс" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з Товариством з обмеженою відповідальністю "Калігор Інвест", про що складено акт № 1669/15-319/33814156 від 20.03.2012 (а.с. 54-57).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1. п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого збільшується сума ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 157 232, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки № 1669/15-319/33814156 від 20.03.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0003231503/6444, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 196 540, 00 грн., в т.ч. 157 232, 00 грн. за основним платежем та 39 308, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою збільшення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість став факт визнання посадовими особами ДПІ в місті Сумах нікчемним правочину, що укладений позивачем з TOB «Калігор Інвест».

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень представника позивача між позивачем та TOB «Калігор Інвест» було укладено усну угоду про купівлю-продаж спецодягу: костюмів літніх зі змішаної тканини для патрульної служби та рукавиць.

На підтвердження виконання договору між позивачем та TOB «Калігор Інвест» надано видаткову накладну від 03.08.2009 № 0308/4 на суму 976 697, 90 грн., в т.ч. ПДВ - 162 782, 98 грн. (а.с. 21).

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь TOB «Калігор Інвест». Оплата за товар, отриманий згідно вищезазначеної накладної, підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-39).

TOB «Калігор Інвест» було виписано податкову накладну від 03.08.2009 № 16 на суму 976 697, 90 грн., в т.ч. ПДВ - 162 782, 98 грн. (а.с. 22).

Судом встановлено, що позивач використовував придбані товари у власній господарській діяльності та реалізовував товари іншим суб'єктам господарювання: ТОВ «СПНПКФ «Спецмонтажпроект», ТОВ «ВО «Харків». Копії видаткових та податкових накладних, банківських виписок наявні у матеріалах справи (а.с. 23-25, 27-30, 32-39).

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи податкової накладної та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках щодо відсутності декларування зобов'язань по господарських операціях із позивачем.

Проте, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкову накладну, яка саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначена накладна оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 20.04.2012 № 0003231503/6444, прийняте з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та недійсним.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профитекс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 20.04.2012 № 0003231503/6444, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Профитекс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 196 540, 00 грн., в т.ч. 157 232, 00 грн. за основним платежем та 39 308, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Постанову складено у повному обсязі та підписано 3 грудня 2012 року.