Постанова № 27785434, 21.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3702/2012

21 листопада 2012 року 16год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Красько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач-Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дії щодо вчасного вручення акту перевірки від 20.07.2012 року №144/1745/НОМЕР_1 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2012 року №0002181745.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено абз. 2 п.86.4 ст.86 ПК України, в якому зазначено, що акт документальної(невиїзної) перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним предстникам. З актом перевірки від 20.07.2012 року №144/1745/НОМЕР_1 позивача не ознайомлено, лише на його заяву від 19.09.2012 року надано вищезазначений акт. Зазначає, що дії податкового органу, пов"язані з несвоєчасним врученням акту перевірки та позбавлення позивача права на подання письмових заперечень, є неправомірними. Додатково вказує, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про безтоварність господарської операції з контрагентом ПП«ВЕГА-ДК» є безпідставним, оскільки для перевірки надані всі первинні бухгалтерські документи:договір на поставку вугільної продукції, податкові накладні, платіжні документи, акти прийому-передачі товару та документи на транспортування товару. Вважає, що податковим органом в акті перевірки не встановлено факту відсутності придбання товарів та послуг. Придбання товарів та послуг мало місце і воно підтверджене первинними бухгалтерськими документами, однак цей факт не досліджувався відповідачем під час проведення перевірки. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення, відповідно до яких зазначає наступне.

Акт перевірки №144/1745/НОМЕР_1 від 20.07.2012 року був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, однак він повернутий поштовою службою по закінченню терміну зберігання.

Зазначає, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Отже, податковий орган діяв правомірно та твердження позивача щодо неправомірних дій ДПІ у м.Рівному є безпідставними. По суті порушень вказує, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 за жовтень 2011 року до податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 10493,07грн. по розрахунках з контрагентом ПП«ВЕГА-ДК». ДПІ у м. Рівному з Лівобережної ДПІ у м.Дніпропетровська отримано акт №504/23-3/32608629 від 03.02.2012 року з питання правильності формування ПП «ВЕГА-ДК» податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2011 року. Актом документальної перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська встановлено: фактично у ПП "ВЕГА-ДК" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з довідки ЄДРПОУ. В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних контрагентів - постачальників та їх подальшої реалізації на адресу вищевказаних контрагентів - покупців, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у визначних обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Також вказує, що СПД ОСОБА_4 не надав підтверджуючих документів на транспортування товару від продавця до покупця, а саме в наданій до перевірки копії залізничної накладної №36598464 -вагон №66604117 від 06.10.2011 року у графі «Відправник» вказано ДП «Львіввугілля» ВП «Вуглезбут»(м. Сокаль, Львівської області), в копії залізничної накладної №50408178-вагон №65882870 від 22.10.2011 року у графі «Відправник» вказано-ООО ЦОФ Пролетарская(м. Макеевка, Донецька область). Враховуючи зазначене, вважає, що ПП «ВЕГА-ДК» провело з СПД ОСОБА_4 безтоварні операції у жовтні 2011 року. Отже, взаємовідносини ПП «ВЕГА-ДК» з СПД ОСОБА_4 здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. А тому, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту жовтня 2011 року - ПДВ в сумі 10493,07 грн.(ПН №100410 від 04.10.2011р. та ПН №102510 від 25.10.2011р.) по безтоварних операціях ПП «ВЕГА-ДК», з цих підстав просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_4 зареєстрований у Виконавчому комітеті Рівненської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.02.1993 року за НОМЕР_6. Взято на податковий облік в органах податкової служби 03.06.1997 року за №6077, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_7, виданого ДПІ у м. Рівному, зареєстрований платником ПДВ з 12.09.1997 року.

Як вбачається із матеріалів справи, з 18.07.2012р. по 20.07.2012р. ДПІ у м. Рівному Рівненськоїї області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «ВЕГА-ДК» за жовтень 2011 року. За результатами перевірки складено акт №144/1745/НОМЕР_1 від 20.07.2012 року, в якому встановлено:

- в порушення п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами СПД ОСОБА_4 безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 10493,07 грн. за жовтень 2011 року по безтоварних операціях ПП «ВЕГА-ДК».

На підставі акту перевірки №144/1745/НОМЕР_1 від 20.07.2012 року ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0002181745 від 06.09.2012р., яким СПД ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13116,34 грн., у тому числі основний платіж 10493,07 грн., штрафна (фінансова)санкція у сумі 2623,27 грн.

Висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_4 та ПП «ВЕГА-ДК» зроблено податковим органом на підставі даних, отриманих з акту Лівобережної ДПІ у м.Дніпропетровська №504/23-3/32608629 від 03.02.2012 року з питання правильності формування ПП «ВЕГА-ДК» податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2011 року. Перевіркою зазначеного підприємства встановлено відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань. Тому, згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України такі угоди є нікчемними.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених СПД ОСОБА_4 з ПП «ВЕГА-ДК», код ЄДРПОУ 32608629, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002181745 від 06.09.2012р. прийняте ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, СПД ОСОБА_4 укладений договір постачання товару (№300911 від 30.09.2011року) із ПП «ВЕГА-ДК», згідно якого ПП «ВЕГА-ДК» є постачальником вугільної продукції для ОСОБА_4

Відповідно до Специфікації № 1 від 30.09.2011р. (що є додатком до Договору № 300911), поставлено вугілля марки ГР (0-200) у кількості 69 тон вартістю 24 150,28 грн. Специфікацією передбачено, що постачання проводиться на умовах поставки FCA, відповідно до яких продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем - даному випадку це залізниця.

Відповідно до Специфікації № 2 від 20.10.2011р. (що є додатком до Договору № 300911), поставлено вугілля марки ДГР (0-200) у кількості 58 тон вартістю 27 549,77 грн. Специфікацією передбачено, що постачання проводиться на тих же умовах поставки FCA, відповідно до яких продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем - даному випадку це також залізниця.

Постачальником ПП «ВЕГА-ДК» надано:

видаткову накладну № 100410 від 04.10.2010р. на суму 26 943,88 грн., податкову накладну від 04.10.2011р. № 100410 на суму 26 943,88 грн., Акт № 1 здачі-приймання товару від 04.10.2011р. на суму 26 943,88 грн. (з врахуванням залізничного тарифу, який склав суму 2 328,00 грн.);

видаткову накладну № 102510 від 25.10.2010р. на суму 36 014,57 грн., податкову накладну від 25.10.2011р. № 102510 на суму 36 014,57 грн., Акт № 2 здачі-приймання товару від 25.10.2011р. на суму 36 014,57 грн. (з врахуванням залізничного тарифу, який склав суму 7 054,00 грн.)

ФОП ОСОБА_4 подав до ДПІ м. Рівне податкові декларації за жовтень, листопад, грудень 2011 року з зазначенням як перелічених, так і інших господарських операцій.

З Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір № 506-10 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 29 березня 2010р., дія якого була продовжена додатковою угодою № 1 від 21.09.2011р., додатком до даного договору є Протокол узгоджених ставок зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів на ДТГО «Львівська залізниця».

З відокремленим підрозділом «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір № л/мч/Львів/11/237/м/п від 05.10.2011р. про здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт на станції Рівне.

Відповідно до накладної Львівської залізниці 03.10.2011р. відвантажено вугілля вагою 69 тон, вантаж прибув 06.10.2011р., відомість № 06100003 плати за користування вагонами містить відомості про те, що вагон прибув 06.10.2012. та був у той самий день розвантажений, що підтверджено актом виконаних робіт № 496 від 06.10.2011р., сума оплати склала 1595,14 грн. та Львівською залізницею надана податкова накладна від 06.10.2011р. № 72/006.

Відповідно до накладної Львівської залізниці 22.10.2011р. відвантажено вугілля вагою 58 тон, вантаж прибув 27.10.2011р., відомість № 27100004 плати за користування вагонами містить відомості про те, що вагон прибув 27.10.2012р. та був у той самий день розвантажений, при розвантаженні було допущено запізнення та на ФОП ОСОБА_4 залізницею накладено штрафні санкції за затримку розвантаження, навантаження та розвантаження підтверджено актом виконаних робіт № 555 від 27.10.2011р., сума оплати склала 1349,48 грн. та Львівською залізницею надана податкова накладна від 27.10.2011р. №412/006.

Відповідно до договору № л/мч/Львів/11/238/м/п від 05.10.2011р. з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 були оплачені послуги за інформування про підхід вантажу відповідно до акту № 568 від 31.10.2011р., вартість інформування обумовлена в додатку до договору Протоколом погодження договірної ціни від 05.10.2011р., ДТГО «Львівська залізниця» надана податкова накладна від 31.10.2011р. № 468/006.

Посилання представника відповідача, що містяться у запереченнях на позовну заяву, стосовно невідповідності вантажовідправника та сторони за договором № 300911 від 30.09.2011року на постачання вугільної продукції, спростовуються умовами договору.

Відповідно до умов договору постачальником є приватне підприємство «ВЕГА- ДК», а вантажовідправником може бути інша особа.

Зокрема, пунктом 3.5 цього Договору передбачено, що «Вантажовідправником» товару може бути Постачальник або третя особа. Реквізити Вантажовідправників і Вантажоодержувачів на кожну партію товару можуть вказуватись у відповідних специфікаціях.

У Специфікації № 1 від 30.09.2011р. вказано реквізити за якими проводиться відвантаження вугілля покупцю.

Пунктом 3.6. Договору № 300911 передбачено, що Постачальник (ПП «ВЕГА-ДК») зобов'язується протягом однієї доби з моменту відвантаження чергової партії товару повідомити Покупця (ФОП ОСОБА_4) про здійснене відвантаження за допомогою факсимільного або телефонного зв'язку. У повідомленні повинні бути вказані: найменування та кількість товару, дата та спосіб відвантаження, а при відвантаженні залізничним транспортом - номер вагону, номер залізничної накладної, дані Вантажовідправника.

Тобто, відповідно до Договору № 300911 постачальником було ПП «ВЕГА-ДК», вантажовідправником - могла бути інша особа. Договір обумовлював лише обов'язок постачальника повідомити покупця (ФОП ОСОБА_4) про дані вантажовідправника.

Також представником позивача були надані документи, що підтверджують кінцеву реалізацію вугільної продукції, придбаної за договором № 300911 від 30.09.2011року у ПП «ВЕГА-ДК» та яка використана позивачем в його господарській діяльності.

Так, з публічним акціонерним товариством «Рівненський домобудівний комбінат» позивачем укладено договір № 30/03 від 27.01.2011р. на постачання вугілля, за яким було відвантажено вугілля, що підтверджується довіреністю від 01.10.2011р. № 474, довіреністю від 22.12.2011р. № 653, накладною № 125 від 31.10.2011р., накладною від 28.12.2011р. № 136, накладною від 06.10.2011р. № 114, накладною від 13.10.2011р. № 117, накладною від 12.10.2011р. № 116, накладною від 11.10.2011р. № 115, накладною від 21.10.2011р. № 120, накладною від 18.10.2011р. № 119, накладною від 28.10.2011р. № 124, накладною від 25.10.2011р. № 122, ФОП ОСОБА_4 ПАТ «Рівненський домобудівний комбінат» надані податкові накладні від 28.12.2011р. № 136, від 31.10.2011р. № 125, від 28.10.2011р. № 124, від 25.10.2011р. № 122, від 21.10.2011р. № 120, від 18.10.2011р. № 119, від 13.10.2011р. № 117, від 12.10.2011р. № 116, від 11.10.2011р. № 115, від 06.10.2011р. №114.

Перевезення вугілля ФОП ОСОБА_4 здійснює власними автомобілями ЗИЛ ММЗ 554 М д/н НОМЕР_5; ЗИЛ ММЗ 554 М НОМЕР_8 причіп ГКБ 819 д/н НОМЕР_3; ЗИЛ 130 Г д/н НОМЕР_4, які належать йому на праві приватної власності, що підтверджується відповідними технічними паспортами, копії яких додані до матеріалів справи.

Послуги водіїв ФОП ОСОБА_4 надавала фірма «Батлер» за Договором № 01 про надання експлуатаційних послуг від 4 січня 2011 року, предметом якого є надання робіт, послуг з керування автомобілями та причепами, проведення капітального та поточного ремонту автомобілів.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору оренди від 02.12.2010 року № 041058300284 Рівненською міською Радою фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 в оренду надана земельна ділянка площею 1 972 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для реконструкції складу, та на цій земельний ділянці розташований майданчик для зберігання вугілля.

Грошові розрахунки по операціях з постачання вугілля ПАТ «Рівненський домобудівний комбінат» підтверджуються виписками з особового рахунку у Львівській філії ПАТ «Індустріалбанк» за 10.10.2011р. на суму 18 872,00 грн.; від 25.10.2011р. на суму 39 816,00 грн.; від 31.10.2011р. на суму 18 620,00 грн.; від 03.11.2011р. на суму 4 676,00 грн.; від 29.12.2011р. на суму 17 598,00 грн.

Вищеописані операції відображені в бухгалтерському обліку позивача в повній мірі.

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування податкового кредиту за жовтень 2011 року, відповідач стверджує, що виявлене порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту.

З такими твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником товарів (робіт, послуг) -ПП «ВЕГА-ДК» були виписані позивачу податкові накладні, які містять всі, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), реквізити та відповідають вимогам наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за № 1401/18696, що був чинним до 16.12.2011 року.

На момент виписування податкових накладних контрагент позивача -ПП «ВЕГА-ДК» був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП «ВЕГА-ДК» є підтвердженим.

Згідно з п. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. № 755-ІV (зі змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ПП «ВЕГА-ДК» набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру.

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ПП «ВЕГА-ДК» не було спроможним здійснити господарські операції з поставки товарів.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускають його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника податку на додану вартість до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції»(пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється прийняте відповідачем -суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_4 та ПП «ВЕГА-ДК» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємство було належним чином зареєстроване як суб'єкти господарської діяльності та як платник податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст.198 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.09.2012 року №000218174513 є протиправним та підлягає скасуванню

Щодо позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача по несвоєчасному врученню акту перевірки від 20.07.2012 року №144/1745/НОМЕР_1.

Суд зазначає наступне, акт перевірки №144/1745/НОМЕР_1 від 20.07.2012 року був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, однак він повернутий поштовою службою по закінченню терміну зберігання, що підтверджується копією поштового конверту, який доданий до матеріалів справи

Зазначає, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Отже, податковий орган діяв правомірно та твердження позивача щодо неправомірних дій ДПІ у м. Рівному є безпідставними, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до ст.94 КАС України присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 06.09.2012 року №0002181745.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65,58грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.