Ухвала суду № 27769843, 09.10.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/953/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Глубоченко С.М.

Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Поступайло Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Поступайло Н.І.,

суддів Драного О.П.,Кабанової В.В.

при секретарі Ковальовій Н.Д.

за участю прокурора Коваленка О.І., потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого адвоката ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5, захисника-адвоката ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мала Виска Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України, покладено на засудженого обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 21.06.2009 року на 666 км автодороги Стрий -Кіровоград-Знам'янка на території Маловисквського району Кіровоградської області о 19 год. 30 хв. керуючи автомобілем ВАЗ 21154 , порушуючи п.1.1. та 1.7 ПДР України не вжив заходів для безпечного проїзду через перехрестя , проявив власну необережність та недбалість , грубо порушив вимоги п.п. 1.5; 1.1; 1.7; 1.10 ПДР , здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги на узбіччя та допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ 21074 під керуванням ОСОБА_3, який знаходився на узбіччі зустрічної смуги руху, в результаті чого пасажир автомобіля засудженого, малолітній ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у результаті яких настала смерть потерпілого, а потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_11 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок районного суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що судом не врахована тяжкість вчиненого та наслідки, які настали від злочину, а також та обставина, що ОСОБА_5 не відшкодована шкода потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_11 Вважає, що мета виправлення та попередження нових злочинів у зв'язку із призначенням м'якого покарання, досягнута бути не може.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку суду та постановлення нового вироку, потерпілого ОСОБА_3 про залишення вироку суду без зміни, засудженого ОСОБА_5, який просив вирок суду залишити без зміни, його захисника-адвоката ОСОБА_6, що просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Допитаний в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що вчинив злочин за обставин, викладених в обвинуваченні.

Вина засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім повного визнання вини як на досудовому слідстві так і вході судового слідства, в повному обсязі доведена матеріалами справи, а тому колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій засудженого і вважає, що дії останнього за ст.286 ч.2 КК України кваліфіковано правильно, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання суд першої інстанції, згідно ст.65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, частково відшкодував завдану шкоду, відсутність обтяжуючих обставин, молодий вік. Місцевий суд обґрунтовано визнав за можливе виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов'язаний вказати обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивуючи своє рішення у разі звільнення засудженого від покарання з випробуванням. Згідно з ч.1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав, виклав у вироку суду та обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

У апеляції прокурора не наведені переконливі та обґрунтовані доводи щодо необхідності призначення більш суворого покарання ОСОБА_5, вказані доводи не заслуговують на увагу та не можуть служити підставою для призначення більш суворого покарання оскільки судом при призначенні покарання враховані. При цьому судова колегія бере до уваги думку усіх потерпілих, які не бажають, щоб до ОСОБА_5 було застосоване позбавлення волі, оскільки, як пояснив у судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_3 , він відшкодовує їм заподіяну шкоду, а при взятті його під варту він буде позбавлений такої можливості. На думку колегії суддів, із врахуванням конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, який позитивно характери зується, влаштувався на роботу, добровільно відшкодовує шкоду потерпілим, злочин вчинив з необережності, будучи особою молодого віку, з часу вчинення злочину пройшов значний проміжок часу, суд першої інстанції прийняв обгрунтоване та законне рішення щодо виду покарання засудженого на визначений вироком суду термін, із застосуванням ст. 75 КК України, тобто виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з покладенням на нього обов'язків , передбачених ст. 76 КК України.

Перевіряючи справу у повному обсязі відповідно до вимог ст.365 КПК України, колегія суддів вважає , що судом першої інстанції цивільний позов щодо "Страхової компанії "Провідна" розглянуто поверхово, та необґрунтовано і немотивовано стягнено шкоду , без оцінки наданих доказів. За вказаної неповноти і необґрунтованості , вирок суду у частині вирішення цивільного позову та стягнення шкоди з ЗАТ "СК"Провідна" підлягає скасуванню.

Крім того, як убачається з вироку суду, суд стягнув із засудженого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1500грн. та на правову допомогу ОСОБА_11 1500грн. , які вони потратили на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статей 91,93 КПК України в рамках кримінального провадження у справі відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг адвоката- захисника підсудного. Витрати , понесені потерпілим на оплату послуг адвоката, не відносяться до судових витрат; це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає із роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат".

Наведене дає підстави вважати, що суд неправильно відніс до матеріальної шкоди витрати, понесені потерпілим на оплату послуг адвоката, і водночас із порушенням правил підсудності стягнув ці витрати із засудженого. Тому вирок суду у цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.362, 365,366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

В поядку ст.. 365 КПК України вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_5 - змінити.

Вирок суду у частині цивільного позову щодо "Страхової компанії "Провідна" та у частині стягнення із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 1500 грн. та на користь ОСОБА_11 1500грн. витрат на оплату юридичної допомоги адвоката скасувати та справу у цій частині повернути на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства у той же суд у новому складі суду.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Судді: