Ухвала суду № 27767350, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.

справа № 2а-0870/9538/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря – Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі №2а-0870/9538/11 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Приватне акціонерне товариство «Запорізький завод залізобетонних шпал»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя від 02.06.2011 р. №0000490803, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Юкун»та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку СДПІ, свідчать про нереальність укладеного правочину, за наслідками якого позивачем відносились спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що в період з 13 по 17 травня 2011 року повноважними особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя проведено невиїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Юкун»за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт 57/08-03/32407952 від 18.05.2011 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ч.2 ст.205, ч.2,3,5,6 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ч.1 ст.216 ЦК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 137400,00грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що 11.01.2011 р. між ЗАТ «Запорізький завод залізобетонних шпал»(Покупець) та ТОВ «Юкун»(Постачальник) укладено договір постачання №1, згідно якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, визначений у Специфікації (анкер закладний). До Договору постачання сторонами також підписано дві Специфікації: № 1 від 11.01.2011р. на 50000шт. на суму 1549800,00грн. та № 2 від 24.02.2011р. на 450000шт. на суму 15973200,00грн.

Вказаний Договір визнано СДПІ таким, що не спричиняє настання реальних наслідків, внаслідок наступного. ТОВ "Юкун" відповідно до податкової інформації знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, має ознаки "транзитера". Основний вид діяльності - оптова торгівля паливом. Зазначено, що оскільки у підприємства-постачальника ТОВ "Юкун", яке є ймовірним "транзитером" та/або "податковою ямою" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств - "транзитерів", з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. ТОВ «Юкун»мало взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, не звітують до ДПІ, не мають трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Крім того, наявні суми розбіжностей в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, наслідком чого є відсутність сплати податку на додану вартість до бюджету.

Крім цього, на стор.11 Акту перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв’язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документального підтвердження, а саме актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

З цих підстав, з посиланням на ст..ст.203, 215, 216 ЦК України, СДПІ зроблено висновок про те, що укладений Договір між ЗАТ «Запорізький завод залізобетонних шпал»та ТОВ «Юкун»не спричиняє реального настання правових наслідків, внаслідок чого ЗАТ «Запорізький завод залізобетонних шпал»занижено податку на додану вартість на загальну суму 137400,0грн.

На підставі акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011р. №0000490803, яким нараховано суму податку на додану вартість у розмірі 137400грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним податковим законодавством. Такі висновки суду обґрунтувані тим, що правочини між позивачем та ТОВ "Юкун" відповідає вимогам чинного законодавства України, при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов; предметом правочину є товар, що не обмежений в цивільному обороті України; правочин реально сторонами виконувався - товар передано, грошові кошти сплачуються. В Акті не наведено жодного належного доказу протилежного. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, як доказ нереальності правочину, посилання відповідача на ту обставину, що троє контрагентів в ланцюгу постачання до ТОВ «Юкун»не мають достатніх трудових і матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень тощо для здійснення господарської діяльності, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції правильно вказав на необґрунтованість висновків СДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юкун».

Так, виконання договору та здійснення господарських операцій підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними від 02.02.2011 № 40, 41, 42, прибутковими ордерами № 25, 26, 27, 28 від 02.02.2011, видатковими накладними від 02.02.2011 № 40, 41, 42, 43, товарно-транспортними накладними 02 АБА №791905, 02 АБА № 791904, 02 АБА № 791906 від 02.02.2011, видатковою накладною від 02.02.2011 № 43, товарно-транспортною накладною 02 АБА № 791905 від 02.02.2011; податковою накладною від 10.02.2011 № 59, прибутковим ордером № 37 від 10.02.2011, видатковою накладною від 10.02.2011 № 59, товарно-транспортною накладною 02 АБА № 791906 від 10.02.2011; податковою накладною від 24.02.2011 № 87, прибутковим ордером № 45 від 24.02.2011, видатковою накладною від 24.02.2011 № 87, товарно-транспортною накладною 02 АБА № 791907 від 24.02.2011.

Крім цього, на поставлений товар (анкери) ТОВ «Юкун»виписані паспорти якості за №№141, 142, 143, 144, 145, 146.

Вказані первинні документи та паспорти якості надані позивачем до перевірки та відображені в Акті перевірки, при цьому будь-яких зауважень щодо відповідності наданих документів вимогам ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»перевіряючими особами висловлено не було.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що працівниками СДПІ було здійснено огляд товару (анкерів), що були фактично поставлені позивачу. При цьому, такий огляд було здійснено на території підприємства позивача.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юкун», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами та встановленими обставинами справи.

Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов’язань. Посилання ДПІ на ті обставини, що контрагент позивача (ТОВ «Юкун») формував податковий кредит від підприємств, які мають ознаки фіктивності, не подають до ДПІ звітності, не мають трудових та технічних можливостей для здійснення господарської діяльності, не є законодавчо визначеними підставами для визначення податкових зобов’язань саме ПАТ «Запорізький завод залізобетонних шпал».

Аналізуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, як доказ нереальності правочину, посилання відповідача на ту обставину, що троє контрагентів в ланцюгу постачання до ТОВ «Юкун»не мають достатніх трудових і матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень тощо для здійснення господарської діяльності. При цьому суд зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такі висновки суду першої інстанції є правомірними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника, на віднесення ПДВ до складу податкового кредиту, в залежність від дотримання контрагентами його постачальника вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій, які не мають відношення до господарської діяльності такого платника і які не можуть вплинути на визначення платником податкових зобов’язань.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи те, що укладений між позивачем та ТОВ «Юкун»договір не спричиняє правових наслідків, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Юкун», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Юкун»укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, наслідки такого правочину податковий орган пов’язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі №2а-0870/9538/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 28.09.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк