Ухвала суду № 27767348, 27.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р.

справа № 2а-2054/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря – Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Відродження»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а-2054/10/1170 за позовом Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Відродження»про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и В:

Світловодська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «Фонд Відродження»суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20862, 50 грн., які застосовані за порушення Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідач має заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, які застосовано рішенням Світловодської ОДПІ №0001302300 від 29.05.2009р. Вказане рішення було предметом судового дослідження, з огляду на оскарження його ТОВ «Фонд Відродження»у судовому порядку, з наслідками розгляду справи судом зроблено висновок про правомірність застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ «Фонд Відродження» посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не застосував у спірних правовідносинах вимоги ст..58 Конституції України, яка передбачає зворотну дію нормативно-правових актів у часі у разі, якщо вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Заявник апеляційної скарги зазначає про те, що на теперішній час до Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»внесено зміни, якими або скасовано відповідальність за вчинені відповідачем порушення або зменшено розмір штрафних санкцій за такі порушення.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Світловодської ОДПІ 14.05.2009 року проведено перевірку, щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині «Віраж», який розташований за адресою: вул.Леніна, 49, м.Світловодськ та належить ТОВ «Фонд Відродження».

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2009 р. № 00111/112300/13754858., в якому зроблено висновки про порушення підприємством вимог п.п.1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції на повну суму покупки без використання зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів на суму 158 грн.; невидача споживачеві розрахунковий документ встановленої форми на повну суму придбаного товару 158 грн.; незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 4014, 50 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001302300 від 29.05.2009р., яким до ТОВ "Фонд Відродження" застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20862,50 грн.

Не сплата відповідачем застосованих штрафних санкцій у добровільному порядку, стало підставою для звернення ДПІ з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції обґрунтовано вказав на правомірність застосованих штрафних санкцій, стягнення яких є предметом спору у справі.

Такі висновки суд обґрунтував посиланням на постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року у справі № 2а-7224/10/1170 у задоволенні позову ТОВ «Фонд Відродження»до Світловодської ОДПІ про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0001302300 від 29.05.2009 року, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 року. Вказаними судовими рішеннями встановлено правомірність застосування до підприємства штрафних санкцій, які визначено рішенням №0001302300 від 29.05.2009 року.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи те, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року у справі № 2а-7224/10/1170 встановлені обставини правомірності прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, стягнення яких є предметом спору у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ДПІ про стягнення штрафних санкцій.

Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем фактично не оскаржуються. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не застосував у спірних правовідносинах вимоги ст..58 Конституції України, яка передбачає зворотну дію нормативно-правових актів у часі у разі, якщо вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Заявник апеляційної скарги зазначає про те, що на теперішній час до Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»внесено зміни, якими або скасовано відповідальність за вчинені відповідачем порушення або зменшено розмір штрафних санкцій за такі порушення.

Такі доводи апеляційної скарги не мають значення для вирішення справи, оскільки стосуються норм матеріального права (Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, які не діяли на час застосування штрафних санкцій, у зв’язку з чим, такі посилання відповідача, не можуть свідчити про неправомірність застосованих штрафних санкцій, які визначені рішенням №0001302300 від 29.05.2009 року та стягнення яких є предметом спору у цій справі.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі стосовно пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час находження позову до суду та вирішення судом питання щодо відкриття провадження у справі редакція ч.2 ст.99 КАС України діяла в наступній редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Отже, з огляду на вимоги вказаної норми права та враховуючи дату прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (29.05.2009р.), відповідач повинен був добровільно перерахувати фінансові санкції до Державного бюджету у строк до 07.06.2009р. включно.

Таким чином, право на звернення до суду з позовом про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій у податкового органу виникло 08.06.2009р. З позовом до суду ДПІ звернулася 07.06.2010р., тобто в межах строку, який визначено ч.2 ст.99 КАС України в зазначеній редакції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд Відродження»залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі №2а-2054/10/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 01.10.2012р..)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк