Постанова № 27763683, 27.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012р. Справа № 5023/2945/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Гурдісовій Н.В.,

за участю представників:

позивача -не з'явився

1-го відповідача -не з'явився

2-го відповідача -Карабут М.В., дов. №17/9541 від 04.07.2011р.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області, (вх. №3167 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2012р. у справі №5023/2945/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., суддя Аюпова Р.М., суддя Шатерніков М.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м.Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС,ЛТД", м.Харків,

2. Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області

про визнання недійсними пунктів договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариств з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, та, з урахуванням змін та доповнень до позову, просив визнати недійсними п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4., договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 р., що укладений між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь" з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2012р. у справі №5023/2945/12 позов задоволено частково. Визнано недійсними пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ПАТ "Енергомашспецсталь", з моменту укладення. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1073,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків судовий збір у розмірі 580,00грн., сплачений за квитанцією №ПН100000 від 26.06.2012р. В позові щодо товариства з обмеженою відповідальністю фірми "КОНЕКС, ЛТД", м. Харків відмовлено.

Другий відповідач -ПАТ "Енергомашспецсталь" з рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2012р. у справі №5023/2945/12 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р. протирічать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства»та є для позивача свідомо збитковими. Також скаржник вважає, що судом не були взяті до уваги доводи відповідача про те, що законність спірних пунктів договору вже раніше була предметом розгляду господарських судів.

Позивач та перший відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали.

19.11.2012р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому позивач зазначає, що проти доводів апеляційної скарги заперечує, надати письмових заперечень та особистих пояснень не може у зв'язку із знаходженням 20.11.2012р. в судовому засіданні у м. Києві, у зв'язку з чим розгляд справи просив відкласти на інший день.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів приходить до висновку про залишення його без задоволення з наступних підстав.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача, оскільки про дату, час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи, а позивач не був обмежений у праві надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що у позивача був час для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення клопотання позивача без задоволення.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та перший відповідач не скористались своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України щодо участі в судовому засіданні та враховуючи, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення у зв'язку з чим вважає за можливе, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника 2-го відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.06.2008р. між ВАТ "Енергомашспецсталь" (правонаступником якого є ПАТ "Енергомашспецсталь") (покупець) та ТОВ "Інтертранслогістик" (продавець) було укладено договір №15/1018 купівлі -продажу (далі -Договір, а.с. 13-17, т.1).

Пунктом 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стіл 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, які були у застосуванні, виробництва Ульянівський завод важких та унікальних станків 1 шт., за ціною, що вказана у Специфікації № 1 , а також виконати наступні роботи: дефектації станка та складання Специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинами станка, узгодженої зі спеціалістами покупця; монтаж та пуско - наладку станка; перевірку станка на технологічну точність, здачу за силовими показниками; ревізію вузлів та агрегатів станка; поновлення вузлів та агрегатів станка до їх робочого стану.(а.с. 18 т.1)

Відповідно до п.2.1 продавець зобов'язався прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2. договору та доданої до договору специфікації № 1, сторони врегулювали загальну суму договору 1400000,00грн., у тому числі ПДВ 233333,33грн.

Також п.п.2.3., 2.4. договору, сторони встановили, що зміна ціни можлива виключно за згодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди, після перерахування попередньої оплати ціна зміні не підлягає. Оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України наступним чином: 80% вартості за договором попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку фактури; 20% вартості за договором на протязі 10 банківських днів зі дня підписання Акту виконаних робіт (п.п. 12.1, 12.2 договору).

У розділі 7 договору №15/1018 від 18.06.2008р. сторони погодили гарантії та у п.7.1 передбачили, що продавець (позивач у даній справі) гарантує, що товар, який передається, знаходиться у робочому стані.

Згідно пункту 7.2. договору продавець зобов'язаний усунути недоліки постановленого товару та послуг на протязі 40 днів після отримання акту, складеного у встановленого порядку.

За п. 7.3 договору купівлі-продажу у разі затримання усунення недоліків продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,05% від суми даної одиниці товару або послуг за кожен день прострочки понад встановлені п. 7.3. строки.

Відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором №15/1018 від 18.06.2008р. передбачена у розділі 13 договору.

Зокрема, згідно пункту 13.1. договору у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що в разі здачі станку після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станку, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару.

Згідно пункту 13.3. договору у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних.

Згідно з пунктом 13.4. договору у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

У червні 2012р. позивач -ТОВ «Інтертранслогістік»звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «КОНЕКС, ЛТД»та до ПАТ «Енергомашспецсталь»про визнання зміненим правовідношення сторін за договором купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р., укладеним між ТОВ «Інтертранслогістік»та ПАТ «Енергомашспецсталь», на підставі вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України та про зменшення розміру належної до сплати ТОВ «Інтертранслогістік»неустойки за вказаним договором. (а.с. 4-7, т.1)

17.07.2012р. позивач уточнив свої вимоги та просив господарський суд Харківської області визнати зміненим правовідношення сторін за договором купівлі продажу №15/1018 від 18.06.2008р., укладеним між ТОВ «Інтертранслогістік»та ПАТ «Енергомашспецсталь»в частині п.п. 13.1., 13.2, 13.3, 13.4 на підставі вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України та просив зменшити розмір належної до сплати ТОВ «Інтертранслогістік»неустойки за п.п. 13.1., 13.2, 13.3, 13.4 зазначеного договору. (а.с. 36, т.1) Уточнення позовних вимог були прийняті місцевим господарським судом до розгляду. (а.с. 56-57, т.1)

20.08.2012р. позивач надав доповнення до позовних вимог в яких навів додаткове правове обґрунтування своїх позовних вимог. (а.с. 102-106, т.1)

23.08.2012р. позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсними п.п. 13.1., 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р., що укладений між ТОВ «Інтертранслогістік»та ПАТ «Енергомашспецсталь»з моменту його укладення. (а.с. 139, т.1) Змінені позовні вимоги були прийняті судом першої інстанції до розгляду (144-145, т.1)

Правове обґрунтування змінених позовних вимог з зазначенням підстав позову були викладені позивачем у доповненні правових підстав позову від 10.09.2012р. та долучені до матеріалів справи 10.09.2012р. (а.с.36-41, т.1)

24.09.2012р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, яким частково задоволено позовні вимоги та визнано недійсними пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між ТОВ «Інтертранслогістик»та ПАТ «Енергомашспецсталь», з моменту укладення. (а.с. 85-100, т.2)

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про позбавленість підприємницького сенсу та економічну недоцільність договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року внаслідок вміщення до його положень пунктів 13.1.-13.4., що є позастатутними та не відповідають вимогам ст. 79 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства».

Укладення оспорюваного договору в цій частині суд першої інстанції розцінив як дію, що суперечить статутним цілям діяльності позивача, у зв'язку з чим договір №15/1018 від 18.06.2008 року в частині пунктів 13.1.-13.4. місцевим господарським судом визнано недійсним, як такий, що укладений з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача та не відповідає його статутним цілям діяльності.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду Харківської області з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, позивач, з урахуванням зміни позовних вимог, які були прийняті судом першої інстанції, просить суд визнати недійсними пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між ТОВ «Інтертранслогістик»та ПАТ «Енергомашспецсталь», з моменту укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а ч.ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

Підставою позовних вимог у даній справі є підписання позивачем п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору № 15/1018 від 18.06.2008 року в порушення ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»із перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача, оскільки вони не відповідають його статутним цілям діяльності. Зазначені пункти договору, на думку позивача, позбавлені економічного сенсу та економічної доцільності.

Колегія суддів зазначає, що поняття підприємницької діяльності визначено у ст. 42 Господарського кодексу України відповідно до якої, підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності, що визначені у ст. 44 Господарського кодексу України, є власний комерційний ризик.

Згідно вимог статті 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Згідно ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Стаття 1 Закону України «Про господарські товариства», зокрема, встановлює, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що акціонерні товариства, товариства з обмеженою і товариства з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Матеріали справи свідчать, що позивач є господарським товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Статутом ТОВ «Інтертранслогістик»визначені загальні положення про товариство, його діяльність, майно, керівництво та самоврядування, про порядок реорганізації та ліквідації. (а.с. 122-130, т.1)

Так, згідно п. 2.1 Статуту ТОВ «Інтертранслогістик», товариство створено з метою насичення ринку продукцією, товарами та послугами в умовах вільної конкуренції. Предмет діяльності перелічено у п. 2.2. Статуту.

У п. 4.1 Статуту визначено, що узагальнюючим показником фінансових результатів господарчої діяльності товариства позивача є його прибуток.

Пунктом 4.5. Статуту визначено, що товариство реалізує свою продукцію, роботи, послуги, виробничі відходи за цінами та тарифами, які встановлює самостійно або на підставі угод, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов'язань є угода.

У відповідності зі ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У п. 4.4 Статуту ТОВ «Інтертранслогістик»також закріплено, що стосунки товариства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарчої діяльності будується на підставі угод.

Товариство є вільним у виборі предмету угоди, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарчих взаємостосунків, що не суперечить діючому законодавству.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди по всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку узгодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що 18.06.2008р. між ВАТ «Енергомашспецсталь» (правонаступником якого є ПАТ «Енергомашспецсталь») (покупець) та ТОВ «Інтертранслогістик»(продавець) було укладено договір №15/1018 купівлі -продажу обладнання, визначеного у п. 1.1 умов договору.

Відповідно до п.2.1 продавець зобов'язався прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2. договору та доданої до договору специфікації № 1, сторони визначили ціну договору та погодили загальну суму договору - 1400000,00грн., у тому числі ПДВ 233333,33грн.

У пунктах 16.2, 16.3 сторони визначили, що строк дії договору - до 31.06.2009р., а у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань договір вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У договорі купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р. сторони узгодили відповідальність за порушення умов договору, а саме:

-п. 13.1 договору у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості, не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення;

- п.13.2. договору в разі здачі станку після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станку, продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару;

- п. 13.3. договору у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в п. 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у п. 8.4. договору, продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних;

- 13.4. договору у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, продавець сплачує покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

Крім того, у п. 13.5 договору визначено відповідальність покупця та вказано, що у разі прострочення оплати покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,05%

Колегія суддів зазначає, що позивач підписав договір купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р. без зауважень та заперечень.

Отже, позивач, укладаючи договір купівлі-продажу обладнання мав на меті отримання прибутку від продажу обладнання. Однак, отримання прибутку від реалізації господарського договору його стороною також залежить і від наявності певних ризиків ( в даному випадку -належного виконання стороною взятих на себе обов'язків). Позивач погодився з умовами договору, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, а також наслідки, які спричинить для підприємства у подальшому таке невиконання.

Колегія суддів також вказує, що санкції, передбачені спірними пунктами 13.1-13.4 договору №15/1018 від 18.06.2008р., застосовуються до контрагента тільки лише у разі невиконання та / або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за Договором і право учасників господарських відносин встановлювати такі штрафні санкції прямо передбачена положеннями ст.ст. 6, 549, 536 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі №14/80-09-2056.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі №5023/3763/11 позов ПАТ «Енергомашспецсталь»до ТОВ «Інтертранслогістик»було задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Інтертранслогістик»на користь ПАТ «Енергомашспецсталь»1120000,00 грн. попередньої оплати за договором № 15/1018 від 18.06.2008р., 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080 000,00 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. 3% річних, 240 грн. інфляційних.

Зазначене рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі № 5023/3763/11 було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2012р. та набрало законної сили.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі № 5023/3763/11 встановлено, що ТОВ «Інтертранслогістик»(позивач у даній спораві) неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 15/1018 від 18.06.2008г., у зв'язку з чим, ПАТ «Енергомашспецсталь»звернулось до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з ТОВ «Інтертранслогістик»попередньої оплати, штрафних санкцій, інфляційних та річних.

За таких обставин, не отримання прибутку позивачем у даній справі від укладення договору № 15/1018 від 18.06.2008р. було викликано не явною його збитковістю у зв'язку з включенням до умов договору спірних пунктів 13.1-13.4, а лише неналежним виконанням ним своїх зобов'язань за договором.

Інших доказів, що обґрунтовують збитковість договору у зв'язку з включенням до його умов спірних пунктів позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсними п.п. 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору № 15/1018 від 18.06.2008 р., як таких, що укладені в порушення ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»із перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача, оскільки вони не відповідають його статутним цілям діяльності.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідність пунктів 13.1, 13.2,.13.3, 13.4 договору № 15/1018 від 18.06.2008р. вимогам чинного законодавства вже було предметом дослідження господарським судом.

Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. по справі №5023/8975/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2012р., встановлено, що підпункти 13.1, 13.2,.13.3, 13.4 договору № 15/1018 від 18.06.2008р. не суперечать приписам ст.ст. 550, 655, 656, 662, 664, 673, 678, 679, 680 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 207, 231 ГК України у зв'язку з чим, правові підстави для визнання спірних пунктів договору недійсними -відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно та безпідставно частково задовольнив позовні вимоги та визнав недійсними пункти 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 р.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо не пропущення позивачем позовної давності.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність) статтею 257 ЦК України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму ВСУ від 05.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Договір № 15/1018 було підписано 18.06.2008 року. Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що рішення суду про стягнення з ТОВ «Інтертранслогістик»сум за договором № 15/1018 та, відповідно, настання негативних для позивача у даній справі наслідків, які полягають у виплаті 2-му відповідачу штрафних санкцій, що по суті і посприяло поданню даного позову, було проголошене 08.08.2011р. Даний позов подано до суду 27.06.2012р.

Тобто, позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Щодо позовних вимог до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КОНЕКС, ЛТД», то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно та обґрунтовано відмовив в позові в цій частині, оскільки предметом даного позову є визнання недійсними окремих пунктів договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р. Однак, ТОВ фірма «КОНЕКС, ЛТД»не є стороною договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ «Інтертранслогістик»та ПАТ «Енергомашспецсталь», а є поручителем за договором поруки б/н від 19.06.2008р., який укладено ним з позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, через що, рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2012р. по справі №5023/2945/12 підлягає частковому скасуванню, а саме - в частині задоволення позовних вимог та визнання недійсними пунктів 13.1., 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 р., а апеляційна скарга 2-го відповідача підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то у відповідності до ст.49 ГПК України витрати 2-го відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області 24.09.2012р. по справі №5023/2945/12 в частині визнання недійсними пунктів 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ«Інтертранслогістик»та ПАТ «Енергомашспецсталь», з моменту укладення скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області 24.09.2012р. по справі №5023/2945/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик»(61099, м. Харків, вул. Рибалко, 37, к. 10, код ЄДРПОУ 31827404) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.11.2012р.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя А.М. Білецька

Суддя Р.А. Гетьман