Постанова № 27763675, 26.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 5023/2764/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Букоємський Р.В.

відповідача - Сивак А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №2882Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 23.08.12 у справі № 5023/2764/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки

про стягнення 90445598,01 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, 74456575,51 грн. боргу, 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені, 10929645,02 грн. 7% штрафу та судовий збір. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 14/2262/11 від 30.09.2011 р. неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Смирнова О.В.) від 23.08.2012 р. по справі № 5023/2764/12 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 64886867,94 грн. основного боргу, 47161,53 грн. судового збору. В частині стягнення 1369000 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В стягненні 8200707,57 грн. основного боргу відмовлено. В частині стягнення 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені та 10929645,02 грн. 7% штрафу позов залишено без розгляду.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зокрема зазначає, що господарським судом при винесенні рішення неповно з'ясовано всі обставини, які мають істотне значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку позивача, суд невірно визначив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача в зв'язку з неналежним виконанням ним умов укладеного між сторонами договору № 14/2262/11. Також позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що прийняте по даній справі рішення суперечить правовій позиції відповідача по даній справі, тощо.

Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги позивач також просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2012 року у справі № 5023/2764/12 в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 8200707,57 грн. основного боргу; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2012 року у справі № 5023/2764/12 в частині залишення без розгляду вимог про стягнення 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені та 10929645,02 грн. 7% штрафу; постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимог в частині стягнення 8200707,57 грн. основного боргу, 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені та 10929645,02 грн. 7% штрафу; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23 серпня 2012 року у справі № 5023/2764/12 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач зокрема вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, стосовно невиконання позивачем вимог суду щодо надання розрахунків інфляційних, річних та пені, нарахованих до стягнення в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором № 14/2262/11.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду змінити; стягнути з нього на користь позивача 64739867,94 грн.; в частині стягнення 1516000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити; перерозподілити судові витрати у справі № 5023/2764/12; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зокрема вказує, що до винесення господарським судом оскаржуваного рішення відповідачем частково було погашено існуючу заборгованість в сумі 147000 грн. Тобто на день винесення рішення сума боргу була меншою, ніж вона стягнуто згідно з оскаржуваним судовим рішенням.

В судовому засіданні представники сторін підтримали позиції довірителів, викладених в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 30 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 14/2262/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року в обсязі до 296000 тис. куб. м.

Пунктом 2.1.2 передбачено, що допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс - мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Пунктом 6.1 договору встановлено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30-ти відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 договору встановлено строк його дії, а саме, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 201988612,80 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 р., від 30.11.2011 р., від 30.11.2011 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2011 р., від 31.01.2012 р., від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 30.04.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

У вказаний актах підставою для передачі газу зазначено договір № 14/2262/11 від 30.09.2011 р.

Поставку газу в зазначених обсягах в період з жовтня 2011 р. по квітень 2012 р. сторони підтвердили в складеному на вимогу суду акті звірки взаєморозрахунків по договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2262/11 станом на 18.10.2012 р., справа № 5023/2764/12.

Як було вище зазначено, сторони узгодили кінцевий розрахунок - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі розрахувався за отриманий газ з позивачем частково на суму 135732744,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, в графі "призначення платежу" яких зазначено: "за природний газ для виробництва тепл. ен., яка споживається населенням та реліг. організ. зг. дог. № 14/2262/11 від 30.09.2011 р.".

Судом апеляційної інстанції перевірено суму розрахунків відповідача за отриманий газ, яка дійсно складає 135732744,86 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач під час розгляду даної справи в суді першої інстанції вказував на те, що відповідно до актів приймання - передачі природного газу за листопад 2011 р. було перевищено договірні величини на 1469,00 тис. куб. м. (23469,00 тис. куб. м. фактично проти планових 22000,00 тис. куб.м.). За змістом п. 2.1.2. договору допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі 5% від узгодженого сторонами планового обсягу. Оскільки позивачем не доведено те, що коригування планових обсягів було оформлено покупцем у вигляді заявки, передані у листопаді 2011 року 369,00 тис. куб. м. (з урахуванням дозволеного договором відхилення у розмірі 5 %) на суму 483094,80 грн., на думку відповідача, слід вважати позадоговірною поставкою.

Однак зазначені доводи відповідача судом першої інстанції правомірно були визнані необґрунтованими. Зокрема, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач отримав природний газ у листопаді 2011 року, що підтверджується актами від 30.11.2011 р., які містять посилання на договір № 14/2262/11 від 30.09.2011 р., підписав їх та скріпив печаткою, тим самим підтвердив той факт, що отримав природний газ за договором № 14/2262/11 від 30.09.2011 р. Більш того, всі платіжні доручення, якими відповідач здійснював часткові оплати містять посилання на договір № 14/2262/11 від 30.09.2011 р. Таким чином, відповідач своїми подальшими діями ухвалив те, що поставки природного газу здійснювались позивачем саме на виконання умов договору № 14/2262/11 від 30.09.2011р. Тому посилання відповідача на позадоговірну поставку є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 26-2262/1.6-12 від 09.04.2012 р. про погашення заборгованості та суми штрафних санкцій за договором № 14/2262/11 від 30.09.2011 р., що підтверджується відповідним поштовим чеком.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість. Обставини щодо її несплати стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його наступним:

- задовольняючи позов в частині стягнення 64886867,94 грн. боргу суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати на користь позивача заборгованості в зазначеному розмірі;

- припиняючи провадження в частині позову про стягнення 1369000 грн. боргу суд виходив з того, що борг в зазначеному розмірі відповідач сплатив після звернення позивача до суду з позовом, що свідчить про відсутність між сторонами предмету спору в даній частині вимог;

- відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 8200707,57 грн. боргу суд виходив з того, що позовні вимоги позивача в даній частині заявлені безпідставно;

- залишаючи без розгляду позов в частині стягнення 65588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені та 10929645,02 грн. 7% штрафу суд виходив з того, що позивач не надав суду відповідного розрахунку зазначених санкцій, в т.ч. на вимогу суду;

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, і правовідносинам, що склалися між сторонами судом в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд дійшов помилкового та передчасного висновку стосовно розміру заборгованості яка існувала у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення, що призвело до безпідставного стягнення частини заборгованості, яка відповідачем вже була оплачена. За таких обставин, прийняте по даній справі рішення підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив, що станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 14/2262/11 становила 66255867,94 грн. Зазначене підтверджується як наданими сторонами первинними бухгалтерськими документами (актами приймання - передачі природного газу, платіжними дорученнями згідно з якими сплачувався борг) так і складеним сторонами на вимогу суду актом звірки взаєморозрахунків по договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2262/11 станом на 18.10.2012 р., справа № 5023/2764/12.

Оскільки позивач, всупереч зазначеному, при зверненні до господарського суду з позовом наголошував на тому, що заборгованість відповідача за договором № 14/2262/11 становить 74456575,51 грн., та вимагав стягнення саме цієї суми, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про безпідставність позовних вимог в частині стягнення 8200707,57 грн. боргу, та про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив факт часткової оплати відповідачем існуючої заборгованості в сумі 1369000 грн. згідно з платіжними дорученнями № 1710 від 22.06.2012 р., № 1739 від 26.06.2012 р. В зазначених документах в графі "призначення платежу" зазначено: "за природний газ для виробництва тепл. ен., яка споживається населенням та реліг. організ. зг. дог. № 14/2262/11 від 30.09.2011 р." Таким чином, зазначені документи є належними доказами сплати існуючого боргу. При цьому, факт оплати боргу в зазначеній вище сумі свідчить про відсутність між сторонами предмету спору в даній частині позовних вимог, та з урахуванням вимог п. 1-1 ст.80 ГПК України є підставами для припинення провадження в даній частині позовних вимог, що правомірно було зроблено господарським судом.

Разом з тим, оскаржуване рішення винесено без врахування здійсненої відповідачем часткової оплати існуючого боргу в сумі 147000 грн. згідно з платіжним дорученням № 2288 від 21.08.2012 р. В зазначеному документі в графі "призначення платежу" зазначено: "за природний газ 2012 року, договір від 30.09.2011 р. № 14/2262/11…" Таким чином, зазначений документ також є належним доказом сплати існуючого боргу.

Оскільки зазначену оплату відповідачем здійснено до винесення судом оскаржуваного рішення, є підстави для її врахування при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, прийняте по даній справі рішення в частині стягнення 147000 грн. боргу підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі в даній частині позовних вимог в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення судом оскаржуваного рішення становила 64739867,94 грн. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що заборгованість існує в більшому розмірі спростовуються вищевикладеним та позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведена.

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення зазначеної заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 64739867,94 грн. заборгованості.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені, 10929645,02 грн. 7% штрафу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в порушення п. 3.ст. 63 ГПК України, до позовної заяви не було додано обґрунтованих розрахунків стягуваної суми. 19.06.12 р. працівниками служби діловодства господарського суду Харківської області був складений Акт, який зафіксував відсутність у додатку до позовної заяви пункту 7, а саме розрахунків основної заборгованості та штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 22.06.2012 р. було зобов'язано позивача надати до суду розрахунок пені з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України із зазначенням: нарахованої суми до сплати, дати виконання зобов'язання по оплаті, періоду прострочення, кількості днів прострочення, розміру облікової ставки НБУ, суми пені за період прострочення; уточнений розрахунок інфляційних помісячно із зазначенням періоду нарахування, суми сплати, суми основного боргу, кількості днів прострочення, індексу інфляції, суми боргу з урахуванням листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 р.; уточнений розрахунок 3 % річних помісячно із зазначенням нарахованої суми до сплати, періоду прострочення, кількості днів прострочення, загальної суми %.

У зв'язку з не наданням позивачем документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, розгляд справи неодноразово відкладався, в т.ч. було подовжено строк розгляду спору за межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України. Представникам позивача судом неодноразово наголошувалося на необхідності надати суду розрахунки позовних вимог. Однак позивач документів, витребуваних ухвалами суду, так і не надав.

З приводу невиконання позивачем вимог суду щодо надання розрахунків суд першої інстанції виніс окрему ухвалу від 20.08.2012 р., якою, зокрема, встановив факт ненадання позивачем документів, які підтверджують позовні вимоги. Дана окрема ухвала набрала законної сили та відповідачем не оспорювалася.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи факт ненадання позивачем витребуваних судом документів до моменту винесення судом оскаржуваного рішення, а саме: розрахунків пені, штрафу, інфляційних та річних, дійсно необхідних для вирішення спору, оскільки тільки останні у встановленому порядку могли б підтвердити правомірність позовних вимог у відповідній частині, господарський суд правомірно дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача 565588,99 грн. інфляційних витрат, 738347,45 грн. 3% річних, 3755441,03 грн. пені та 10929645,02 грн. 7% штрафу.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідні розрахунки він надсилав на адресу суду листом від 16.08.2012 р. колегія суддів відхиляє, оскільки як свідчать матеріали справи, станом на момент винесення судом оскаржуваного рішення та оголошення його резолютивної частини представникам сторін, останній не отримував та не мав в своєму розпорядженні відповідних розрахунків позивача, а вони судом були отримані вже після винесення зазначеного рішення, що підтверджується написом на супровідному листі позивача від 16.08.2012 р. (т. 3 а. с. 30) «отримано суддею після судового засідання 23.08.12 р. о 15:10 год».

При цьому суд зазначає, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з позовом до господарського суду в загальному порядку.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.

Зазначене зумовлює залишення поданої позивачем апеляційної скарги без задоволення та часткове скасування оскаржуваного рішення з підстав та мотивів не зазначених заявником апеляційної скарги, та які призвели до прийняття судом першої інстанції частково неправильного рішення.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1, 3 ст. 103, п. 1, ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.08.12 р. по справі № 5023/2764/12 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України", м. Київ 147000 грн. основного боргу скасувати та провадження в цій частині позовних вимог припинити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.

Суддя Камишева Л.М.