Постанова № 27763653, 26.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 5023/1629/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Тереховського Д.О. за довіреністю № 2245 від 15.11.2012 р.

відповідача - Кравченка С.М. за довіреністю б/н від 09.11.2012 р.

Сукачева В.О. за довіреністю б/н від 09.11.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3121Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року у справі № 5023/1629/12

за позовом ПП "Компанія "Надежда", смт. Машівка

до ТОВ компанія "Актив-Оіл", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 147 754,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 р. ПП "Надежда" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Актив-Оіл" заборгованості в розмірі 147754,50 грн., з яких: 99 579,94 грн. - сума основного боргу, 24 894,98 грн. - штраф, 7738,59 грн. - пеня, 15 540,99 грн. - 30 % річних та просило покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 224/Г про постачання скрапленого газу від 25.05.2011р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ компанія "Актив -Оіл" на користь ПП "Компанія "Надежда" 99579,94 грн. -суму основного боргу, 24894,98 грн. -суму штрафу, 7738,59 грн. -пеню, 15540,99 грн. -3% річних, 2955,09 грн. -суму судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є незаконним, адже це, на думку відповідача, суперечить ст. 61 Конституції України, тому в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу повинно бути відмовлено. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення штрафу за невиконання грошового зобов'язання, оскільки відповідач вважає, що за порушення грошового зобов'язання повинна має застосовуватись лише пеня. Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції повинен був оцінити співвідношення розміру відсотків стягуваної неустойки та можливих збитків кредитора та зменшити розмір штрафу. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано до суду виписки з розрахункового рахунку позивача, з якої вбачається, що відповідачем було часткового погашено суму заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2012 р., запропоновано позивачу надати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 13.11.2012 р. надав за вх. № 8852 заперечення на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду -без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Щодо фактичних обставин справи позивач зазначив, що на час подання заперечень на апеляційну скаргу жодних оплат від відповідача не надходило і просив колегію суддів звернути увагу на бездоказовість тверджень відповідача про здійснення часткової оплати.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року по даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2011 р. між ПП "Компанія "Надежда" (постачальник) та ТОВ Компанією "Актив-Оіл" (покупець) було укладено договір постачання скрапленого газу № 224/Г, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупця скраплений вуглеводневий газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 (товар), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених постачальником в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши додаткової угоди у встановлений строк на дану партію товару, покупець зобов'язаний провести розрахунок на протязі двох банківських днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 2.3. договору, ціна товару за 1 тонну визначається за даними прайс-листа ПП "Компанія "Надежда".

Пунктом 4.3. договору сторонами була встановлена відповідальність за порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього у вигляді сплати покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості протягом п'яти робочих днів з дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Відповідно до п. 4.4. договору, у разі прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку, передбаченого договором або додатковою угодою до договору, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Протягом дії договору постачальник відвантажував покупцю товар, про що між сторонами за договором укладалися відповідні додаткові угоди на кожну окрему партію товару, якими були визначені умови оплати (а.с.23-25).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки скрапленого газу за вказаним вище договором підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № ТП0021860 від 30.08.2011р.; № ТП0023589 від 06.09.2011р.; №ТП0023591 від 07.09.2011р.

На час подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем становила 99 579,94 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання скрапленого газу №224/Г від 25.05.2011р., зокрема:

- додаткової угоди №ТП0021860 від 30.08.2011р. на постачання товару на суму 24816,00 грн.;

- додаткової угоди №ТП0023589 від 06.09.2011р. на постачання товару на суму 45792,00 грн.;

- додаткової угоди №ТП0023591 від 07.09.2011р. на постачання товару на суму 37723,00 грн.

16.02.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. №330) та вимога про сплату заборгованості (вих. №330/1) з пропозицією перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за договором постачання скрапленого газу з урахуванням штрафу.

Відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість не сплатив.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 99579,94 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 99579,94 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 15540,99 грн. 30% річних.

Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог договору (п. 4.4.) та чинного законодавства (в т.ч. ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Щодо тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції замість 3% річних було стягнуто 30% річних колегія суддів зазначає, що п. 4.4. договору передбачено, що у разі прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку, передбаченого договором або додатковою угодою до договору, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, даний пункт договору не був визнаний недійсним в частині визначення відсотків річних та суперечить чинному законодавству, тобто даний пункт повинен застосовуватись при нарахуванні відсотків річних за порушення грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також колегія суддів зазначає, що принцип свободи договору передбачає, як це закріплене у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагентів та визначенні умов договору та застосування до контрагента заходів цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 4.3. договору сторонами була встановлена відповідальність за порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього у вигляді сплати покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості протягом п'яти робочих днів з дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Вказані пункти договору не визнано недійсним в частині визначення штрафу та пені як такі, що не відповідають ст.61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 6.1 договору, не суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Разом з тим, колегія вважає недоречним посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на ст.61 Конституції України, яка міститься в розділі ІІ Конституції України (права, свободи та обов'язки людини і громадянина), відтак, регулює питання недопустимості подвійної юридичної відповідальності громадянина (фізичної особи) за одне і те ж саме правопорушення, але аж ніяк не цивільно-правової відповідальності суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування рішення в частині стягнення штрафу та пені.

З урахуванням фактичних обставин справи (п. 4.3. та 4.4 договору) та положень ст. ст. 549, 611 ЦК України та ст. 230, 231, 232 ГК України колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені у сумі 7738,59. та штрафу у сумі 24894,98 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції не було зменшено розмір штрафу та не було враховане співвідношення розміру відсотків стягуваної неустойки та можливих збитків кредитора колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, матеріали справи не містять, по-перше, звернення відповідача з клопотання про зменшення розміру штрафу та, по-друге, належних доказів, наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, також, відповідачем не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не було надано до суду виписки з розрахункового рахунку позивача, з якої, як стверджує відповідач, вбачається, що відповідачем було часткового погашено суму заборгованості перед позивачем, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки, відповідач не був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, то колегія суддів зазначає, що відповідач мав можливість надати докази часткового погашення заборгованості. Крім того, відповідачем не було надано до суду апеляційної інстанції жодних доказів часткового погашення заборгованості перед позивачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 р. у даній справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ компанія "Актив-Оіл", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року у справі № 5023/1629/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року у справі № 5023/1629/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.11.2012 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Шевель О. В.