Рішення № 27762442, 22.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/13403-2012 22.11.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс", м. Київ

про стягнення 122 962,95 грн.

за участю представників:

від позивача : Кобзар А.В. - представник за довіреністю № 17/03/2011 від 29.03.2011 р.від відповідача :Євтушенко Б.Є. -представник за довіреністю № 223-А від 10.10.2012 р. від третьої особи :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна" про стягнення заборгованості за договором застави № 109-CBD/PR від 05.04.2010 р. в розмірі 122 962,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс" умов кредитного договору № 109-CBD від 09.12.2009 р. в частині своєчасного повернення наданих коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого та в силу договору поруки № 109-CBD/PR від 05.04.2010 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна" утворилась заборгованість в сумі 122 962,95 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна" суму основного боргу в розмірі 105 642,00 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 10 035,99 грн. та 3% річних розмірі 7 284,96 грн. за період 10.06.2010 р. по 25.09.2012 р., а всього -122 962,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс".

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що між позивачем та відповідачем не існує договірних відносин, а ТОВ "Версія-Сістемс" в порушення умов договору поставки та надання послуг № 22612 від 01.01.2009 р. передало свої права за договором позивачу, не попередивши про це ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна", у зв'язку з чим відповідачем у справі має бути саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс". Крім того, вказав на п. 9.5 договору поставки, згідно якого права та обов'язки, що виникають за цим договором, не можна передавати третім сторонам без попередньої згоди іншої сторони.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без участі представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

09.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс" (позичальник) був укладений кредитний договір № 109-CBD (кредитний договір).

Згідно з п 1.1 кредитного договору предметом договору є надання банком позичальникові грошових коштів на наступних умовах:

сума кредиту -2 000 000,00 грн.;

строк користування кредитом -до 29.07.2010 р. (згідно з додатковим договором № 1 від 29.01.2010 р.);

плата за користування кредитом -26% річних;

фіксована плата за надання кредиту -3 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит у валюті кредиту в повному обсязі, в строк та в порядку, що встановлені кредитним договором. Позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти у валюті кредиту в розмірі, строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Також у судовому засіданні встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 109-CBD, 05.04.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс" (заставодавець) укладено договір застави № 109-CBD/PR (договір застави).

Пунктом 1.1 договору застави встановлено, що предметом цього договору є передача заставодержателю в заставу заставодавцем майнових прав (прав вимоги) щодо отримання винагороди за поставлені товари, згідно рахунків, що наведені у додатку № 1 до договору, для забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов'язань заставодавця за кредитним договором № 109-CBD від 09.12.2009 р. та будь-якими договорами до нього, в тому числі такими, що збільшують основне зобов'язання, що укладено заставодержателем, що діє як кредитор за кредитним договором та заставодавцем.

Відповідно до п. 1.2 договору застави застава забезпечує сплату заставодавцем у повному обсязі суми кредиту, процентів за кредитом та штрафних санкцій (пені, штрафу), збитків, завданих заставодержателю неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, інших втрат, розмір, строки та умови виконання яких встановлюються кредитним договором.

Згідно з п. 1.3 договору застави предмет застави сторони оцінили в 460 353,30 грн.

Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги), в т.ч. щодо оплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій, збитків, завданих заставодержателю неналежним виконанням зобов'язань за договором та/або кредитним договором та відшкодуванню витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги (п. 2.1.4 договору застави).

Майнові права, що є предметом застави, виникли на підставі договору поставки товарів та надання послуг № 22612 від 01.01.2009 р. (договір поставки), укладеного між ТОВ "Версія-Сістемс" (постачальник) та ТОВ "МЕТРО Груп Байінг Україна" (покупець), що діє згідно Додатку № 1 до вказаного договору від імені та в інтересах покупців -ТОВ «Метро кеш енд кері Україна»та ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" .

Згідно з п. 1.1 договору поставки постачальник (третя особа у справі) зобов'язується постачати покупцям, перелічені в додатку № 1 до даного договору товари, а покупці зобов'язуються приймати та оплачувати ці товари.

Відповідно до додатку № 1 до договору поставки сторони узгодили рахунки, за якими постачальник отримує винагороду за поставлений товар. У даному випадку за вказаним договором сплаті підлягають рахунки № Сч-02758 від 09.03.2010 р. та № Сч-02939 від 09.03.2010 р.

Відповідно до п. 9.5 договору поставки права та обов'язки, що виникають за цим договором, не можна передавати третім сторонам без попередньої згоди іншої сторони. При цьому, в порядку факторингу можлива передача права вимоги постачальником тільки по відношенню до сум, що мають бути сплачені покупцями за придбані в постачальника товари на підставі товарних накладних, оформлених у відповідності з вимогами цього договору, після коригування таких сум на вартість послуг, які надають покупці згідно договору поставки та додаткових угод до нього, та щодо яких є оформлені акти приймання наданих послуг чи погоджені вартість та строки їх надання, та вартість повернених товарів чи товарів щодо яких покупці заявили рекламації по кількості та якості згідно цього договору.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання кредитного договору № 109-CBD від 09.12.2009 р. «Міжнародний Інвестиційний Банк" перерахував на поточний рахунок ТОВ "Версія-Сістемс" грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн., чим виконав свої зобов'язання за вказаним договором.

Проте, ТОВ "Версія-Сістемс" свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконало, в зв'язку з чим 25.05.2010 р., 09.09.2010 р. банк, керуючись положеннями кредитного договору, направив позичальнику (третій особі у справі) листи-вимоги щодо дострокового погашення кредиту. Вказані вимоги були отримані боржником та залишені без задоволення.

Також 11.10.2010 р. позивач направив вимогу до відповідача -ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" про сплату останнім винагороди за рахунками № Сч-02758 від 09.03.2010 р. та № Сч-02939 від 09.03.2010 р., з метою забезпечення погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором № 109-CBD від 09.12.2009 р.

Зазначені фактичні обставини справи встановлені судом не заперечуються сторонами. Спір в даному випадку виник з приводу різного трактування правової природи спірних відносин, що виникли між сторонами.

Позивач вважає, що в силу договору застави у нього виникло право на звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що укладений між позивачем та ТОВ "Версія-Сістемс" договір застави майнових прав є за своєю суттю договором відступлення прав та обов'язків, а тому необхідна згода відповідача на передачу права вимоги.

Перевіряючи доводи сторін та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Отже, договір застави за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, за рахунок якого кредитор, у разі порушення боржником основного зобов'язання, має переважне право задовольнити свої вимоги.

В той же час, відступлення права вимоги за договором поставки регулюється іншими правовими нормами і має іншу правову природу.

Так, відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також в інших випадках, встановлених законом.

Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, за яким було відступлено новому кредитору право вимоги у визначеному сторонами обсязі (повністю або частково).

У спірних правовідносинах, що розглядаються судом, навпаки, з укладенням договору застави майнових прав, ТОВ "Версія-Сістемс" не втратило свого права на отримання за договором поставки від відповідача грошових коштів, що свідчить не про відступлення позивачу своїх прав та обов'язків за договором поставки, а лише про укладення договору застави майнових прав як способу забезпечення зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що саме законодавством про заставу мають регулюватися спірні правовідносини, оскільки це законодавство в даному випадку є спеціальним.

Отже, враховуючи наведене, отримання згоди у відповідача на укладення договору застави нормами чинного законодавства України не передбачено, що спростовує його доводи в цій частині.

Так само, посилання відповідача на пункт 9.5 договору поставки в даному випадку судом не приймається, оскільки він не входить до істотних умов договору застави, яким регулюються спірні правовідносини. Зазначений пункт договору поставки регулює лише випадки можливого переходу права вимоги згідно ст. 512 ЦК України, які в даному випадку застосуванню не підлягають.

Пунктами 3.3, 3.4 договору застави встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із законом. Водночас, сторони визнали, що звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку не потребує укладення (підписання) будь-яких додаткових договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Як вже зазначалось, 09.09.2010 р. в порядку, передбаченому статтями 27, 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", банк звернувся до позичальника з листом за вих. № 1827/ІІІ, в якому вимагав від позичальника виконання ним своїх договірних зобов'язань та повідомив про намір відступити на свою користь майнові права (права грошової вимоги), що є предметом застави за договором застави, у разі невиконання позичальником порушеного ним зобов'язання за кредитним договором впродовж 30 днів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" лист-повідомлення від 09.09.2010 р. було надіслано позичальнику з одночасною реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що підтверджується витягом із вказаного реєстру № 28427414 від 09.09.2010 р.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Як вже встановлено судом, кредит у визначений в повідомленні строк позичальник не повернув, що потягло за собою передбачені договором і законом правові наслідки у вигляді звернення стягнення на майнові права за договором застави шляхом передачі майнових прав позивачу в частині отримання від покупця (відповідача у справі) винагороди за рахунками № Сч-02758 від 09.03.2010 р. та № Сч-02939 від 09.03.2010 р. на суму 105 642,00 грн.

Отже, права первісного кредитора (ТОВ "Версія-Сістемс"), а саме - право вимоги до відповідача як одного з покупців за договором поставки, перейшли до нового кредитора (ПАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк") 11.10.2010 р., тобто з дня відправлення ним листа-повідомлення на адресу боржника (ТОВ "реал,- Гіпермаркет Україна") в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у зв'язку зі зверненням стягнення на заставлені по договору застави майнові права в позасудовому порядку, позивач, як новий кредитор за договором поставки, вимагав сплати відповідачем, як покупцем за договором поставки, існуючої заборгованості. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач цієї вимоги не виконав.

Судом встановлено, що рахунки, які вказано у додатку № 1 до договору застави, були виставлені постачальником (третьою особою у справі) покупцю (відповідачу) в рамках виконання договору поставки, оскільки 13.03.2010 р. постачальником було здійснено поставку товарів відповідачу двома окремими партіями, що підтверджується транспортними та податковими накладними, а також відповідними підтвердженнями приймання на загальну суму 105 642,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" до ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" про стягнення 105 642,00 грн. як належного відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" інфляційної складової боргу в розмірі 10 035,99 грн. та 3% річних розмірі 7 284,96 грн. за період 10.06.2010 р. по 25.09.2012 р. суд вважає, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки в заставу банку відповідно до умов договору застави (п. 1.1) були передані майнові права щодо отримання винагороди, яка за своєю суттю є оплатою вартості поставленого товару, що витікає з п. 3.2 договору поставки, згідно якого покупці здійснюють розрахунок за товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника коштів за отриманий товар.

Інфляційна ж складова та 3 % річних, про які просить позивач, відповідно до ст.. 625 ЦК України є матеріальними втратами внаслідок невиконання (неналежного виконання) зобов'язання боржником, а тому їх не можна віднести до винагороди, оскільки остання передбачає наявність виконаного зобов'язання (в даному випадку - поставку товару). Отже, суд приходить до висновку, що матеріальні втрати за договором не мають характеру винагороди та до такої не відносяться.

Щодо доводів відповідача про ліквідацію ТОВ "Версія-Сістемс" (третьої особи) та можливе заявлення позивачем до нього кредиторських вимог, що є предметом даного спору, у межах ліквідаційної процедури, суд зазначає, що, дійсно, на час розгляду даної справи стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс" порушено справу про банкрутство та 18.04.2012 року опубліковане відповідне оголошення. Разом з тим, дослідивши наявні у справі докази в цій частині, суд встановив, що позивач з грошовими вимогами, які виникли з договору застави № 109/CBD/PR від 05.04.2010 р. за рахунками № Сч-02758 від 09.03.2010 р. та № Сч-02939 від 09.03.2010 р., до третьої особи не звертався.

Також суд відхиляє твердження ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" про порушення позивачем умов конфіденційності договору, передбаченої Законом України «Про інформацію», оскільки такі твердження не стосуються предмету спору та не впливають на зобов'язання відповідача, що виникли за договором застави.

Так само не заслуговують на увагу доводи відповідача про порушення позивачем досудового врегулювання спору, оскільки ці доводи протирічать положенням ст. 124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 105 642,00 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорпу, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс" про стягнення 122 962,95 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 91, ідентифікаційний код 35030945) на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, ідентифікаційний код 35810511) грошові кошти в розмірі 105 642 (сто п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 00 коп.

В іншій частині позову -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 91, ідентифікаційний код 35030945) на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, ідентифікаційний код 35810511) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 84 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 листопада 2012 року.

Повний текст рішення підписаний 27 листопада 2012 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна