Рішення № 27758247, 24.07.2012, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/1590/6129/12

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Мизи Л.М., Процик М.В.,

при секретарі судового засідання Кушнір М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, -

встановила:

02.12.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності (а.с.2-3). В обґрунтування позову посилалися на те, що 18.10.2000 року згідно договору купівлі-продажу №2000-092С2, посвідченого Одеською універсальною біржею „Вітязь", вони придбали у відповідача квартиру АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що на цей час позивачі мають намір продати свою квартиру, але по-перше договір не був посвідчений нотаріально, по-друге позивачі загубили оригінал договору, дублікат якого для вчинення правочину по відчуженню квартири неможливо отримати ані у КП „ОМБТІ та РОН", ані у Одеській універсальній біржі „Витязь" через фактичне припинення існування останньої, просили визнати договір дійсним та визнати за ними право власності на вказану квартиру в рівних частках.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 26 березня 2012 року було частково задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності. Визнано дійсним договір купівлі -продажу від 18.10.2000 року за №2000-092С2, посвідчений Одеською універсальною біржею „Вітязь", укладений між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншого. В задоволенні решти вимог було відмовлено (а.с.35).

17.04.2012 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 березня 2012 року. В апеляційній скарзі апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що умовою звернення до суду позивачів з вимогою про визнання права власності була відсутня можливість іншим чином підтвердити наявність права власності. Крім того, суд позбавив позивачів законного права розпоряджатися своєю приватною власністю. Апелянти також зазначають, що витяг з КП „ОМБТІ та РОН", на який посилався суд, не є правовстановлюючим документом, він лише підтверджує зміст інформації про об'єкт в Реєстрі нерухомості, а не встановлює право особи на майно, а відповідно до переліку правовстановлюючих документів, що є додатком до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно таким документом може бути рішення суду.

Позивач-апелянт подав заяву про слухання справи у його відсутність, підтримав апеляційну скаргу.

Відповідачка в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. На час розгляду справи в апеляційному суді не надала доказів того, що вона не з'явилася до суду з поважних причин. У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 18.10.2000 року на Одеській універсальній біржі „Вітязь" між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншого, був укладений договір купівлі -продажу №2000-092С2 нерухомого майна -квартири АДРЕСА_1. Договір було зареєстровано на Одеській універсальній біржі „Вітязь" під №2000-092С2 від 18.10.2000 року без наступного нотаріального посвідчення угоди. Право власності позивача на квартиру зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН». Після укладання зазначеного договору сторони повністю виконали його умови. Відповідачка виселилася зі спірної квартири, а також була знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою. До укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна №2000-092С2 від 18.10.2000 року ця квартира належала на праві власності відповідачці на підставі договору купівлі -продажу, посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою 04.06.1997 року за №3-2979, зареєстрованого КП ОМБТІ та РОН 26.06.1997 року під №322 стр.11, кн.227 пр., тому згідно ст. 225 ЦК УРСР, який був чинний на момент укладання правочину, відповідачка вправі були здійснювати її відчуження. На сьогоднішній момент нотаріально посвідчити договір, вчинений на товарній біржі, позивачі не можуть, оскільки згідно зі ст. 15 Закону України „Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В зв'язку зі зміною законодавства, зокрема прийняттям ЦК України, який встановлює інші вимоги до форми правочину виникла необхідність у встановленні юридичного факту - визнання правочину дійсним, що в свою чергу має значення для визнання права власності, тому суд обгрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Разом з тим, з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 не можна погодитися, оскільки він зроблений без врахування всіх обставин справи з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачі вказають на втрату оригіналу правоустановчого документу -оригіналу договіру купівлі -продажу №2000-092С2 нерухомого майна -квартири АДРЕСА_1, який було зареєстровано на Одеській універсальній біржі „Вітязь" під №2000-092С2 від 18.10.2000 року

Як вбачається з відповіді КП „ОМБТІ та РОН" від 13.07.2012 року, оскільки оригінал договору повинен знаходитися у Одеській універсальній біржі „Вітязь", а КП „ОМБТІ та РОН" не є уповноваженим органом щодо видачі дублікатів вищезазначеного біржового договору купівлі-продажу, позивачам рекомендовано звернутися до Одеської універсальної біржі „Вітязь". Як вбачається з даних веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», роздруківка з якого приєднана до матеріалів справи, 27.12.2005 року в зв'язку з ліквідацією за рішенням засновників діяльність юридичної особи Одеська універсальна біржа «Вітязь»(ідентифікаційний код юридичної особи 24526296) припинена. Таким чином доводи відповідачів про неможливість отримати дублікат правовстановлюючого документу знайшли своє підтвердження.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 р. „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними. Таким чином, за договором купівлі -продажу від 18.10.2000 року за №2000-092С2, посвідченим Одеською універсальною біржею „Вітязь", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало по 1/2 частці зазначеної квартири. Рівність часток співвласників встановлена також ст. 370, 372 ЦК України.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Відсутність праустановчого документу на квартиру створює об'єктивні перешкоди для реалізації прав власника позивачам. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права. Оскільки правоустановчий документ позивачами втрачений, то він має право на визнання свого права власності відповідно до ст. 392 ЦК України, а тому судом першої інстанції помилково було відмовлено в задоволенні позову в цій частини.

Вказані порушення, відповідно до п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття нового рішення про задоволення позову в скасованій частині. Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна. Згідно з ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону порядок ведення Державного реєстру прав встановлюється Кабінетом Міністрів України. У ч.5 Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" вказано, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро технічної інвентаризації. Наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.2002 року встановлено, що з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно, відповідно до затвердженого цим наказом Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав (п.1.1.).

За переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що міститься у Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінюсту N 36/5 від 17.05.2004 р., рішення суду є правовстановлюючим документом для реєстрації права власності позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, ч.1 п.2 ст. 307, п. 1,3,4. ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 березня 2012 року в частині відмови в визнання права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 -скасувати.

Прийняти нове рішення в скасованій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1.

В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Встановити порядок виконання рішення суду відповідно до якого це рішення є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках квартиру АДРЕСА_1, заг. площею 48, 4 кв.м., житлової 28,9 кв.м., яка складається з двох жилих кімнат площею 11,9 кв.м., 17 кв.м., коридору площею 7,1 кв.м., ванної кімнати 2.6 кв.м., туалету 1,3 кв.м., лоджії 1,5 кв.м.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області /підпис/ А.І. Дрішлюк

/підпис/ Л.М. Миза

/підпис/ М.В. Процик