Постанова № 27755510, 29.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6874/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача -Макарчука Ю.М.,

представника відповідача -Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ферротранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2012 року Дочірнє підприємство «Ферротранс» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001252301/1445 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 55 236 грн., в тому числі за основним платежем 44 189 грн. та за штрафними санкціями 11047 грн, а також № 0001252301/1446 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 189 грн., в тому числі за основним платежем 35 351 грн. та за штрафними санкціями 8838 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з ПП «Сервістранс -Н- 08»підтверджено необхідними бухгалтерськими документами. Придбані товари підприємство використало під час виконання господарських зобов'язань перед ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011, яка набрала законної сили і якою встановлено, що ПП «Сервістранс -Н-08»створювалося та використовувалося з метою фіктивної підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 23.08.2012 по 30.08.2012 на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі -КОДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Ферротранс»(далі -ДП «Ферротранс») по питанню взаємовідносин з ПП «Сервістранс -Н - 08»за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

За наслідками перевірки складено акт № 3429/22-508/25642707 від 04.09.2012, яким зафіксовано порушення ДП «Ферротранс»п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.1., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2010 року в розмрі 44 189 грн., а також п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення -рішення № 0001252301/1445 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 55 236 грн., в тому числі за основним платежем 44 189 грн. та за штрафними санкціями 11047 грн, а також № 0001252301/1446 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 189 грн., в тому числі за основним платежем 35 351 грн. та за штрафними санкціями 8838 грн.

Позивач не погодився з повідомленнями -рішеннями та оскаржив їх до суду.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення № 0000242301 від 25.06.2011 року, а також висновків викладених в акті перевірки суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1. цього закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 9 цього закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання стали господарські операції позивача з ПП «Сервістранс -Н - 08».

Як вбачається з постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 у кримінальній справі № 1-301/11, що набрала законної сили 15.08.2011 (т. № 2, а.с. 224) в червні 2008 року ОСОБА_3 дав вказівку ОСОБА_4 стати засновником та директором створюваного підприємства, організаційно -правова форма і назва якого повинно було бути приватне підприємство «Сервістранс -Н -08».

ОСОБА_4, виконуючи обовґязки члена організованої групи, діючи по вказівці ОСОБА_3, 23.06.2008 здійснив підписання та нотаріальне посвідчення рішення про створення ПП «Сервістранс -Н -08»та статуту підприємства, після чого надав ці та інші необхідні документи до виконкому Новомосковської міськради.

25.06.2008 на підставі наданих документів виконком Новомосковської міськради здійснив державну реєстрацію юридичної особи ПП «Сервістранс -Н -08», код ЄДРПОУ 35950329.

В подальшому ОСОБА_4 як засновник та директор ПП «Сервістранс -Н -08», виконуючи відведену йому роль в скоєнні злочину в складі організованої групи, відкрив підприємству поточний банківський рахунок, здійснив реєстрацію підприємства в державній податковій інспекції та інших органах.

В період з 25.06.2008 по 01.03.2011 організована група під керівництвом ОСОБА_3 в складі членів групи ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а з листопада 2009 року також ОСОБА_6, маючи в розпорядженні статутні, реєстраційні документи, печатку, поточні банківські рахунки СПД, використовувала ПП «Сервістранс -Н-08»для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової форми у готівкову.

Таким чином ОСОБА_3, діючи повторно, спільно з членами організованої групи ОСОБА_5, ОСОБА_4, умислом яких також охоплювалося створення підприємства, скоїв фіктивне підприємництво в складі організованої групи осіб, а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ПП «Сервістранс -Н -08»з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, надані позивачем первинні документи (рахунки -фактури, видаткові накладні та прибуткові ордери) не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Враховуючи те, що ПП «Сервістранс -Н-08» створювалося та використовувалося організованою групою в складі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 лише для здійснення фіктивного підприємництва у вигляді конвертаційного центру та беручи до уваги невідповідність первинних документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»суд приходить до висновку про відсутність в дійсності господарських операцій між ПП «Сервістранс -Н-08» та ДП «Ферротранс», тому висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є обгрунтованими, а позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Ферротранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2012 року.

Суддя К.І. Клочко