Ухвала суду № 27755396, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2012 р. м. Київ К-31569/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року по справі №6/59 за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Червона Хвиля»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Червона Хвиля»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 17.01.2007 №0000052302/0, яким позивачеві було визначено податок на прибуток у розмірі 11875,50грн., у тому числі 7917,00грн. основного платежу та 3958,50грн. штрафних санкцій; №0000062302/0, яким позивачеві було визначено податок на додану вартість у розмірі 9499,50грн., у тому числі 6333,00грн. основного платежу та 3166,50грн. штрафних санкцій; від 18.06.2007 №0000071703/2, яким позивачеві визначено податок з доходів найманих працівників у розмірі 1752,78грн., у тому числі 584,26грн. основного платежу та 1168,52грн. -штрафних санкцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 06.10.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києв було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Червона Хвиля»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006, оформлену актом від 28.12.2006 №788/1-23-02-25203098, на підставі якого та за результатами адміністративного оскарження, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок про порушення позивачем, зокрема: п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до валових витрат та податкового кредиту коштів на оплату послуг мобільного зв'язку та за господарськими операціями з ТОВ «Акона», як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача. В обґрунтування такого висновку ДПІ послалась на не відповідність витрат на придбання зазначених послуг цілям господарювання, визначеним нормою пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як умова зменшення суми оприбуткованого прибутку на суму витрат виробництва і обігу (валових витрат) та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму податкового кредиту.

Підставою для нарахування податку з доходів найманих працівників слугував висновок про порушення позивачем п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок не нарахування податку з фізичних осіб за здійснення працівником телефонної розмови, що розглядається як додаткове благо, одержане працівником від свого працедавця.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Для цілей податкового обліку господарська діяльність пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності -отримання доходу.

Разом з тим, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проводив організацію концерту Юрія Башмета і симфонічного оркестру «Новая Россия»у 2005 році на підставі Контракту №21/04 від 21.04.2005 з нерезидентом -компанією «Intelink Metals Inc» США про співробітництво в області зміцнення культурних зв'язків між Україною та Росією шляхом проведення концерту Ю.Башмета (Росія) і симфонічного оркестру «Новая Россия», який повинен був відбутися 29.06.2005 в Національному палаці «Україна».

Оскільки, проведення концертної діяльності потребує наявності ліцензії та з метою виконання взятих на себе зобов'язань по даному контракту №21/04 від 21.04.2005 позивач уклав договір №27/04 від 27.04.2005 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Акона»про спільне проведення, концерту Ю.Башмета та симфонічного оркестру «Новая Россия»в м. Києві.

Судом встановлено, що при укладені вищезазначених договорів позивач мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, проте, його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Червона Хвиля» негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, позивач обґрунтовано включив до валових витрат та податкового кредиту суми коштів за господарською операцією з Товариством з обмеженою відповідальністю «Акона».

В силу вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати на оплату послуг мобільного зв'язку (у тому числі і міжнародного роумінгу) відповідають критеріям валових витрат, що містяться у наведених положеннях Закону.

Судами обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про відсутність документального підтвердження виробничого характеру витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою телефонних розмов його працівників, з огляду на відсутність документального підтвердження факту направлення у відрядження цих працівників.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, позивачем на підтвердження обґрунтованості витрат на оплату послуг, наданих Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», подано договір з цим товариством, внутрішній наказ щодо користування мобільним зв'язком на підприємстві, згідно якого затверджений ліміт на користування мобільним зв'язком на час відпустки або відсутності працівників по поважним причинам, дослідивши та оцінивши які з урахуванням пояснень позивача, суди дійшли висновку про те, що Товариство в установленому порядку підтвердило факт понесення цих витрат та їх господарський характер.

З урахуванням викладеного слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про те, що витрати на оплату послуг міжнародного роумінгу підпадають під визначення валових витрат платника (позивача у справі) у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а підстави для оподаткування цих послуг як додаткового блага, наданого працівникам Товариства, відсутні.

Отже, оскільки судами надана об'єктивна оцінка наявним у справі доказам та правильно застосовані норми матеріального права, а висновки судів відповідають фактичним обставинам, підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв