Ухвала суду № 27755515, 27.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Київ К-58210/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009

у справі № 2-а-9999/08 (22-а-39644/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайтек" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Скайтек") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ № 0000782330/0 від 08 липня 2008 року про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 339935,00 грн. та № 0000792330/0 від 08 липня 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 149299, 00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ провела виїзну позапланову перевірку ТОВ "Скайтек ЛТД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 01 лютого 2008 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2008 № 1344/2330/20094747.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 149299, 00 грн., в тому числі за липень 2007 на 12070, 00 грн.; за вересень 2007 на 27363, 00 грн.; за жовтень 2007 на 29449,00 грн.; за листопад 2007 на 40350 грн.; за грудень 2007 на 4889,00 грн.; за січень 2008 на 35178, 00 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з податку на додану вартість на 226623, 00 грн., в тому числі за серпень 2007 на 29596, 00 грн.; за вересень 2007 на 110282,00 грн.; за жовтень 2007 на 81339, 00 грн.; за листопад 2007 на 5406, 00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000792330/0 від 08 липня 2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 149299,00 грн. та № 0000782330/0 від 08 липня 2008 яким ТОВ "Скайтек" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 339935,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту - Закон), звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п. 1.20.8 ст. 1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведено обґрунтованість його припущень, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати звичайними цінами. В акті перевірки № 1344/2330/20094747 від 26.06.2008 відсутні розрахунки визначення звичайних цін на вживані транспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2008 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов