Ухвала суду № 27753584, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5457/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

за участю представника відповідача - Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЦ-ЛТД", Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЦ-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЦ-ЛТД" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі -відповідач або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102300 від 24.10.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001102300 від 24.10.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 172 617 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 32 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. В своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Відповідач же, в свою чергу просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.03.12 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та згідно матеріалів справи з 27.09.2011 року по 03.10.2011 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Астана К»за травень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 10.10.2011 року №2179/23-2/34812922.

Перевіркою встановлено, що у травні 2011 року між ТОВ «БІЦ-ЛТД» Та ТОВ «Астана К»укладено договір поставки від 01.05.2011 № 010511. Предметом договору було зобов'язання постачальника (ТОВ «Астана К») передати у власність покупцю (ТОВ «БІЦ-ЛТД) плитку керамічну, прилади сантехніки, перелік яких сторони погоджують у Специфікаціях до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар належної якості та оплатити його на умовах договору.

Як вбачається з акту перевірки, контрагентом позивача було виписано податкові накладні на загальну суму 2 071 407, 80 грн., з яких сума податку на додану вартість становить 345 324, 63 грн. На підставі цих накладних позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року. Однак, як зазначає податковий орган в акті перевірки, у ТОВ «БІЦ-ЛТД»відсутні будь-які документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Такими документами зокрема є видаткова накладна, транспортні та супроводжувальні документи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2011 року до ДПІ у Вишгородському районі надійшов акт перевірки ТОВ «Астана К»від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Астана К»відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Астана К»- 1 особа. В ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Ці висновки зроблені на підставі пояснень громадянки ОСОБА_3, яка рахувалась як засновник та директор ТОВ «Астана - К». З її пояснень слідує, що вона не має ніякого відношення до підприємства, до установчого фонду не вносила особисте майно та грошові кошти, до органів державної реєстрації, податкової інспекції з метою реєстрації даного підприємства не зверталась, наміру на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Астана-К»не мала, на даному підприємстві не працювала.

Таким чином, посадові особи ДПІ у Вишгородському районі Київської області дійшли висновку про те, що ТОВ «БІЦ-ЛТД»занижено суму податку на додану вартість у розмірі 345 234, 63 грн. в травні 2011 року, а також, що договір від 01.05.2011 року № 010511, щодо поставки матеріалів на суму -20714,80 грн., укладений між ТОВ «БІЦ-ЛТД»та ТОВ «Астана-К»є нікчемним. Встановлено порушення позивачем приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 та ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

На підставі Акта перевірки від 10.10.2011 № 2179/234-2/34812922 ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0001102300, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 517 851,95 грн., з них : 345 234, 63 грн. -за основним платежем та 172 617, 32 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про відсутність права позивача на віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Астана К»у зв'язку з безтоварністю операції є правомірним, а тому податкове повідомлення-рішення є законним в частині збільшення податковим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, однак в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 172 617,32 грн. підлягає скасуванню відповідно до положень пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути ина вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 2 ЦК України встановлено, що сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи.

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу ст. 92 ЦК України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спеціальні вимоги встановлені ст. 207 ЦК України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне встановлення правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на підставі акту перевірки ТОВ «Астана К», складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, можна зробити висновок, що укладені між позивачем та ТОВ «Астана К»договори були підписані невідомими особами, а отже висновки податного органу про нікчемність договорів є обґрунтованими.

Що стосується завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного у ТОВ «Астана К»товару, колегія суддів вказує наступне.

Згідно з підпунктом «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до аналізу пункту 200.5 статті 200 ПК України, право на бюджетне відшкодування мають платники податку, які були зареєстровані платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. При цьому, право платника податку на бюджетне відшкодування виникає лише у разі правомірності формування таким платником податків податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Астана К»не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю договорів про господарські відносини, актів прийняття-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Крім того, операції ТОВ «Астана К»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Астана К» не могли фактично здійснювати господарські операції.

В зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що не є достатньою підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень місяць 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 345 234, 63 грн. сама лише наявність податкових накладних, виданих позивачу контрагентом, адже правомірність вимог позивача також повинна бути підтверджена реальністю виконання договору, а саме: наявністю у позивача товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податковим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 345234, 63 грн. є правомірним.

Стосовно нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій, колегія суддів вказує наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, допущення позивачем порушення вимог Податкового кодексу України мало місце у травні 2011 року.

Відповідно до вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З метою однозначного тлумачення норм Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України своїм листом №18222-0-26-10-20 від 11.01.2011 р. роз'яснило, що пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України чітко передбачений проміжок часу, з яким пов'язують виникнення, зміну і припинення відповідних правовідносин, виконання зобов'язань тощо. Отже, штрафна санкція у розмірі не більше 1 гривні застосовується виключно за вчинене у період з 1 січня по 30 червня 2011 року будь-яке порушення податкового законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001102300 від 24.10.2011 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 172 617, 32 грн. прийнято Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області всупереч нормам чинного законодавства, а, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційних скарг спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЦ-ЛТД" та Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.