Рішення № 27753243, 02.11.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1194/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2012 року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення,-

встановив:

Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення, мотивуючи наступним. Звернення до суду з даним позовом зумовлено необхідністю захистити законні інтереси ОСОБА_1, що має статус учасника війни, права і законні інтереси якої гарантовані державою Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та вона не має можливості внаслідок похилого віку самостійно захистити свої права в суді.

До Джанкойської міжрайонної прокуратури АР Крим 27.08.2012 року звернулась ОСОБА_1 із заявою про те, що її онук ОСОБА_2 перешкоджає в мешканні в домоволодінні АДРЕСА_1, яке належить їй на праві власності, з цією метою застосовує до неї фізичну силу, влаштовує скандали, виражається на її адресу нецензурною лайкою.

ОСОБА_1 зареєстрована за зазначеною адресою, що підтверджується копіями паспорту, будинкової книги та довідкою Рощинської сільської ради. Відповідач є онуком ОСОБА_1, був вселений у вказаний будинок як член сім'ї ОСОБА_11

Відповідач перешкоджає ОСОБА_1 у вселенні та проживанні у будинку за зазначеною адресою шляхом систематичного застосування до позивачеві фізичного насильства, скандалів, погроз, лайки. Неправомірна поведінка відповідача стосовно ОСОБА_1 підтверджується матеріалами перевірок Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим ЖРЗП № 4096 від 16.07.10, № 344 від 18.01.11, № 6416 від 20.11.11, № 3813 від 24.06.12, № 4866 від 03.08.12.

01.10.2012 року прокурор збільшив розмір позовних вимог, пред'явивши позовні вимоги про вселення до другого відповідача ОСОБА_3, яка є онукою позивача, зареєстрована в будинку, належному позивачу на праві власності, та вчинює перешкоди для вселення та проживання позивача.

ОСОБА_1 позбавлена відповідачами у справі вселення та проживання у належному їй на праві власності домоволодінні.

Посилаючись на ст.ст. 150,155 ЖК УРСР, ст.ст. 16,316,317,319,321 ЦК України, просить вселити ОСОБА_1 в житлове приміщення АДРЕСА_1.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов з підстав, викладених в позовній заяві та просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснили, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є онуками позивача, зареєстровані в АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності як члени сім'ї. Відповідачі перешкоджають позивачу у вселенні та проживанні у належному їй на праві власності домоволодінні. На цей час позивач проживає у своєї дочки. Просять позовні вимоги про вселення задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, заперечує проти вселення позивача, мотивуючи тим, що в цьому разі їй та її брату не буде вистачати житлової площі для проживання, іншого житла вони не мають.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши прокурора, позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Джанкойської районної державної нотаріальної контори, реєстр. № 2620, зареєстрованого у КРП «БРТІ м. Джанкой» 27 листопада 2001 року (а.с.14).

У вказаному будинку зареєстровані і проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується даними будинкової книги вказаного будинку. Відповідачі є онуками позивача, були вселені у вказаний будинок як члени сім'ї наймача ОСОБА_11 - сина позивача, для сім'ї якого позивачем був придбаний зазначений будинок.

З 2009 року батько відповідачів - ОСОБА_11 не проживає у вказаному будинку, даних про його місцезнаходження не має, рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим він визнаний безвісно відсутнім.

Вказані обставини встановлені ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим №22-ц-0190/3469/12 від 14.05.2012 року, яка відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиціальне значення.

Суть спору полягає у вселенні позивача-власника в належне їй домоволодіння, оскільки відповідачі, які зареєстровані та проживають у зазначеному домоволодінні чинять перешкоди позивачу у вселенні та проживанні.

Зазначені правовідносини сторін регулюються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст.16, 321, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. 1,3, 9, 150,155 Житлового кодексу України.

Гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), передбачені Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», в яких закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 1,9 ЖК УРСР кожен має право на житло. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст.ст.150, 155 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідачем ОСОБА_3 не заперечувався той факт, що вона та ОСОБА_2 перешкоджають вселенню позивача.

Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом припинення дії, яка порушує право, гарантується ст. 16 ЦК України, з якої вбачається, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що право позивача на проживання та розпоряджання належним їй на праві власності житловим будинком порушено відповідачами, які перешкоджають вселенню позивача та право позивача підлягає судовому захисту шляхом її вселення.

Суд не приймає заперечення відповідача ОСОБА_3 в тій частині, що позивач не підлягає вселенню, оскільки відповідачам не буде вистачати житлової площі, оскільки вони не мають ніякого правового значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь держави в рівних частках витрати по сплаті судового збору в розмірі 53 грн. 65 коп. з кожного.

На підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст.16, 321, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст. 1,3, 9, 150,155 Житлового кодексу України, керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,209,212,214-215 Цивільного процесуального кодексу України,-

вирішив:

Позовну заяву Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с. Миколаївка Скадовського району Херсонської області в житлове приміщення - АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 53 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 53 грн. 65 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова