Ухвала суду № 27751109, 13.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р.Справа № 2а-2259/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-2259/12/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій"

про нарахування і сплату податкових зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій", в якому просив суд зобов'язати відповідача зменшити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 918601,00 грн. та нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у сумі 191665,00 грн. внаслідок складання акту перевірки від 12.09.2011 року за №4294/2305/34951735 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Завод сучасних харчових технологій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-2259/12/2070 в задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" про нарахування і сплату податкових зобов'язань відмовлено в повному обсязі.

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийняті постанови судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а саме: пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.2 ст. 4, пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-2259/12/2070 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у період з 15.08.2011 року по 05.09.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Завод сучасних харчових технологій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 12.09.2011 року за №4294/2305/34951735.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- пп.4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2. (з урахуванням п. 1.32 ст. 1), пп.5.7.1. п.5.7, пп.5.2.5 п.5.2, п.5.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6, пп. 7.4.1, пп.7.4.3. п.7.4 ст. 7 (з урахуванням пп.1.20.5-1 п.1.2, п.1.32 ст. 1), п. 22.4 ст.22, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року, п.3 підрозділу 4 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 918601 грн. (ІІ квартал 2011 року);

- п.18 ст. 1, п.4.2 ст. 4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, п.201.4 ст.201, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 232913 грн., у т.ч. за березень 2010 року -230238 грн., за травень 2010 року -2675 грн.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року: № 0004482305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 918601 грн.; №0005172305 збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 239581,25 грн., у т.ч. за основним платежем 191665 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47916,25 грн.

Не погодившись із встановленими за результатами перевірки порушеннями, відповідач провів процедуру адміністративного оскарження. 29.09.2011 року відповідачем надано до ДПА України в Харківській області скаргу на вище зазначені податкові повідомлення-рішення, за результатам розгляду якої, рішенням ДПА України в Харківській області від 17.10.2011 року №4597/10/25-103 контролюючи орган повідомив, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.09.2011 року № 0004482305 та №0005172305 (в частині донарахувань із застосуванням звичайних цін) вважаються відкликаними, та зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернутися до суду із позовом про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, норми Податкового кодексу України, які визначають право податкового органу на звернення до суду з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін не набули законної сили, тобто у податкового органу відсутнє право звернення до суду з вимогою, з якою він звернувся до відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова заявлено позовні вимоги про нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін з посиланням на пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що Законом встановлено умови визначення ціни продажу товару як звичайної, які передбачають, зокрема, що така ціна має відповідати рівню справедливих ринкових цін, тобто цін, що діють на одному ринку товарів - сфери обігу товарів, яка визначається, зокрема, можливістю продавця реально і без додаткових витрат продати товар, а також визначатись на підставі інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Тому колегія суддів вважає, що законом встановлено умови визначення ціни продажу товару як звичайної, які передбачають, зокрема, що така ціна має відповідати рівню справедливих ринкових цін, тобто цін, що діють на одному ринку товарів - сфери обігу товарів, яка визначається, зокрема, можливістю продавця реально і без додаткових витрат продати товар, а також визначатись на підставі інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що при визначенні рівня звичайних цін позивач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а використав інформацію про фактичні витрати, понесені відповідачем на придбання продукції, яка була предметом контрактів. Позиція позивача про те, що розмір фактичних витрат, понесених на придбання продукції є її звичайною ціною, на думку суду, не ґрунтується на приписах законодавства. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством України.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право податкового органу звертатися до суду з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Передумовою такого звернення відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України є відкликання податкового повідомлення-рішення, коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього рішення, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України відповідно до п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" набирає чинності з 01 січня 2013 року, а п. 8 підрозділу "Інші перехідні положення" встановлює, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, норми Податкового кодексу України, які визначають право податкового органу на звернення до суду з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін не набули законної сили, тобто у податкового органу відсутнє право вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-2259/12/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-2259/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2012 р.