Ухвала суду № 27750268, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-39637/10

39637/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Двері Білорусії»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010

у справі № 2а-10757/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Двері Білорусії»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Двері Білорусії»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 2, 3, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідач не скористався наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим була проведена перевірка складу-магазину, що належить позивачу, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна,12.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.06.2010 № 0817/26/59/23/33750983, про порушення позивачем пунктів 1,2,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(Закон № 265/95-ВР), а саме: непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (РРО) на суму 1991,00 грн., невидача відповідного розрахункового документу та невідповідність суми готівкових коштів на місці здійснення розрахунків сумі коштів, зазначеної у денному звіті РРО, на 1990,00 грн.

На підставі акту перевірки № 0817/26/59/23/33750983 від 01.06.2010 ДПІ у Шевченківському районів м. Києва прийнято рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 19905,00 грн.

Відповідно до пунктів 1,2,13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 17 вказаного Закону встановлена відповідальність суб'єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій: а саме, за порушення вимог пунктів 1,2,13 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Факт непроведення розрахункової операції на суму 1991,00 грн. із застосуванням РРО та видачею відповідного розрахункового документа та незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці здійснення розрахунків сумі коштів, зазначеної у денному звіті РРО, на 1990,00 грн., встановлений судами попередніх інстанцій на підставі належної оцінки доказів, здійсненої за правилами статті 86 КАСУ.

Суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пунктів 1,2,13 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У силу норми частини першої ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання достовірності того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Двері Білорусії»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак