Ухвала суду № 27750242, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К-21843/10,К-22361/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та заступника прокурора м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010

у справі № 2а-2890/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»

до 1. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

2. Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

за участю 1. прокуратури м. Києва,

2. прокуратури Печерського району м. Києва

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 12.10.2009, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерського району м. Києва № 00002562308/1 від 28.05.2008, № 00002562308/2 від 18.08.2008, № 00002562308/3 від 05.11.2008 про зменшення ТОВ «Селтікс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за грудень 2007 року на 5952207,00 грн.; № 0005352303/0 від 02.07.2008, № 0005352303/1 від 15.09.2008 про зменшення ТОВ «Селтікс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за січень та березень 2008 року на 2452597,00 грн. та 4799,00 грн. відповідно; № 0010452303/0 від 29.12.2008, 0010452303/1 від 16.03.2009, 0010452303/2 від 10.04.2009, № 0010452303/0 від 19.05.2009 про зменшення ТОВ «Селтікс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за квітень, травень, червень 2008 року на 1904787,00 грн., 5028894,00 грн., 2584447,00 грн.; зобов`язано ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ «Селтікс», що обліковується у ДПІ у Печерського району м. Києва, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2007 року в розмірі 5952207,00 грн., за січень 2008 року в розмірі 2452597,00 грн., за березень 2008 року -4799,00 грн., за квітень 2008 року -1904787,00 грн., травень 2008 року -5028894,00 грн., червень 2008 року -2584447,00 грн.; зобов`язано ДПІ у Печерському районі м. Києва надати ГУ ДКУ у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ «Селтікс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5952207,00 грн. грудень 2007 року, в розмірі 2452597,00 грн. за січень 2008 року, за березень 2008 року -4799,00 грн., за квітень 2008 року -1904787,00 грн., травень 2008 року -5028894,00 грн., червень 2008 року -2584447,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКУ у м. Києві на користь ТОВ «Селтікс»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 17927731,00 грн., у тому числі: за грудень 2007 року в розмірі 5952207,00 грн., за січень 2008 року в розмірі 2452597,00 грн., за березень 2008 року -4799,00 грн., за квітень 2008 року -1904787,00 грн., травень 2008 року -5028894,00 грн., червень 2008 року -2584447,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про підтвердження сум податку на додану вартість, включених ТОВ «Селтікс»до податкового кредиту та до суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, податковими накладними, виписаними ТОВ «Колос-К»та ТОВ «Грант»на поставку шкіряного напівфабрикату «веб-блу»несортованого; підтвердження розрахунку між позивачем і зазначеними постачальниками за поставлений товар та факту експорту позивачем придбаного в цих постачальників товару належно оформленими вантажними митними деклараціями.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм пунктів 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), частин 4 та 5 ст.11, частини 3 ст.49, ст.ст. 69, 71, частини 1 ст.79, частини 1 ст. 86, ст.ст. 133, 138, 152, 159, пункту 3 частини 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ТОВ «Селтікс»з податку на додану вартість за грудень 2007 року, січень, березень, квітень, травень, червень 2008 року задекларованої суми бюджетного відшкодування на 5952207,00 грн., 2452597,00 грн., 4799,00 грн., 1904787,00 грн., 5028894,00 грн. та 2584447,00 грн. відповідно, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах про результати позапланових виїзних перевірок: від 19.03.2008 № 150/23-08/33302513 про завищення товариством бюджетного відшкодування за грудень 2007 року на 5952207,00 грн., від 24.06.2008 № 332/23-3/33302513 про завищення товариством бюджетного відшкодування січень, березень 2008 року на 2452597,00 грн. та 4799,00 грн. відповідно; та в акті про результати невиїзної документальної перевірки від 22.12.2008 № 681/23-3/33302513 -про завищення сум бюджетного відшкодування за квітень, травень, червень 2008 року на 1904787,00 грн., 5028894,00 грн. та 2584447,00 грн. Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на встановлені під час зустрічних перевірок ТОВ «Грант»та ТОВ «Колос-К», на підставі податкових накладних яких позивач включив зазначені суми ПДВ до податкового кредиту, а у подальшому до бюджетного відшкодування, а також контрагентів ТОВ «Грант»в ланцюгу поставок шкіряного напівфабрикату «веб-блу»до позивача, а саме: ТОВ «Кайманс»та ПП «Укрєвросвіт»- факти неможливості встановити фактичну наявність придбаного товару, його походження та виробника, відсутності у цих суб'єктів виробничих активів (в тому числі складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів (персоналу), які б давали можливість реально здійснювати господарську діяльність, зокрема поставки товарів в такому обсязі.

За наслідками висновків вказаних актів та процедури адміністративного оскарження відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 00002562308/1 від 28.05.2008, № 00002562308/2 від 18.08.2008, № 00002562308/3 від 05.11.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за грудень 2007 року на 5952207,00 грн.; № 0005352303/0 від 02.07.2008, № 0005352303/1 від 15.09.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за січень та березень 2008 року на 2452597,00 грн. та 4799,00 грн. відповідно; № 0010452303/0 від 29.12.2008, 0010452303/1 від 16.03.2009, 0010452303/2 від 10.04.2009, № 0010452303/0 від 19.05.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за квітень, травень, червень 2008 року на 1904787,00 грн., 5028894,00 грн., 2584447,00 грн.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником -платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу зазначеними постачальниками товарів, суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за вищевказані податкові звітні періоди, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування, донарахування суми податкових зобов'язань, ДПІ у судовому процесі зазначала на встановлені в ході зустрічних перевірок ТОВ «Грант»та ТОВ «Колос-К»факти, які виключають реальність поставок товарів за товарними накладними та податковими накладними, виписаними від імені цих підприємств та наданими позивачем під час перевірки. На підтвердження цього доводу ДПІ посилалась на такі обставини, як існування штучно створених підстав для декларування сум ПДВ учасниками поставок шкіряного напівфабрикату «веб-блу»в ланцюгу поставок від ТОВ «Грант»до позивача, проміжні ланки в яких, а саме: ТОВ «Кайманс»та ПП «Укрєвросвіт»- виступали посередниками при відсутності виробника товару.

Разом з тим, позивач не надав документів, які б підтверджували перевезення товарів, придбаних як у ТОВ «Грант»так і у ТОВ «Колос-К». Суд не звернув увагу, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

З огляду на наведене висновок судів попередніх інстанцій про реальність поставок між позивачем та ТОВ «Грант», ТОВ «Колос-К» є передчасним, оскільки такий висновок зроблений без дотримання вимог статей 69, 70, 86 КАС України. Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій ухвалі, правильно встановити обставини справи та дати їм належну юридичну оцінку. Водночас суду слід дотриматися правової позиції щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, частинами другою та четвертою ст.227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суду України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та заступника прокурора м. Києва задовольнити частково; скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак