Постанова № 27749618, 23.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2012 року № 2а-8780/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»до за участю 1. Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби 2. Головного управління Державного казначейства України у місті Києві Прокуратури Печерського району міста Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062310, № 0000072310 від 18.06.2012 року, стягнення відшкодування ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 2 001 433,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» (далі -позивач, ПрАТ Бліц-Інформ») з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та Головного управління Державного казначейства України у місті Києві (далі -Відповідач-1 та Відповідач-2), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000062310, № 0000072310 від 18 червня 2012 року, стягнути з Державного бюджету України через Відповідача-2 відшкодування ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 2 001 433,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники Відповідача-1 та Відповідача-2 позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні позову відмовити повністю, надавши суду письмові заперечення проти позову.

В судове засідання представник Відповідача-2 не з'явився, був належним чином повідомлений судом про день, час і місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття представника Відповідача-2 та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, протягом 5-ти днів надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 27.04.2012 року по 28.05.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Бліц-Інформ»(код ЄДРПОУ 20050164) з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 478/4040/23-20/20050164 від 29.05.2012 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 12-40.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у січні 2012 року в розмірі 201 613,00 грн. та у лютому 2012 року в розмірі 347 114,00 грн., що в порушення п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до наступного податкового періоду та на порушення п/п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на суму податку на додану вартість у розмірі 201 613,00 грн.

Перевіркою також визначено, що висновки щодо достовірності заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 799 820,00 грн. по декларації за лютий 2012 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених чинним законодавством.

За висновками перевіряючих звільняються від оподаткування податком на додану вартість поставлені контрагентами позивача імпортні товари, що згідно з УКТЗЕД мають такі коди:

- 3215 11 00 00 «Фарба друкарська чорна»;

- 3215 19 00 00 «Фарба друкарська, крім чорної»;

- 3701 30 00 00 «Тільки пластини (алюмінієві) із нанесенням на них сенсибілізованим і (світлочутливим) шаром та пластини, фотополімеризаційно придатні для виготовлення друкарських форм у поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм; пластини (магнієві) із нанесеним на них сенсибілізованим (світлочутливим) шаром для виготовлення штампів для тиснення в поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм; фотоплівки плоскі (листові) для виготовлення фотоформ у поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм»;

- 4008 21 90 00 «Офсетні гумові пластини із непористої гуми, крім покриття для підлог і матів».

Наведені висновки ґрунтуються на положеннях пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, якими встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість:

операції з ввезення товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», для використання у власній виробничій діяльності;

операції з постачання товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

18 червня 2012 року на підставі Акту перевірки Окружною державною податковою службою -Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В4»:

- форми «В1»№ 0000062310, яким позивачеві за порушення п/п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 201 613,00 грн. за лютий 2012 року.

- форми «В4»№ 0000072310, яким позивачеві за порушення п/п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 347 114,00 грн. за лютий 2012 року.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судових засіданнях представник позивача наполягав на тому, що до вартості поставлених контрагентами ПрАТ «Бліц-Інформ»товарів було включені суми податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, позивачем в свою чергу повністю виконано обов'язок щодо сплати податку на додану вартість при отриманні товарів від вітчизняних постачальників у порядку, встановленому чинним законодавством.

Крім того, позивач вважає, що за змістом пункту "о" частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»та пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від сплати податку на додану вартість до 01 січня 2015 року звільняються групи товарів, які не виробляються в Україні, які використовуються у власній видавничій діяльності та при постачанні, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»товарів переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України для їх використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції.

Позивач звертає увагу, що поставлені йому товари не використовувалися ним у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, а тому не підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач-1 надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що ПрАТ «Бліц-Інформ»віднесено до складу податкового кредиту у січні 2012 року в розмірі 201 613,00 грн. та у лютому 2012 року в розмірі 347 114,00 грн., нараховану в податкових накладних суму податку на додану вартість, на придбання від контрагентів товарів, коди яких згідно УКТЗЕД включені до товарів, які звільнені від оподаткування.

Відповідач-2 заперечуючи проти позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України відшкодування ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 2 001 433,00 грн., вказав, що відповідно до вимог п. п. 200.7, 200.8, 200.10, 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2011 року № 39 орган державної казначейської служби приймає рішення про відшкодування податку на додану вартість після отримання висновку органу державної податкової служби та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування, складеної після закінчення перевірки платника податку.

До дня звернення позивача до суду органом державної податкової служи зазначеного висновку надано не було, відтак рішення про бюджетне відшкодування Відповідачем-2 не приймалося, а тому охоронювані законом права та інтереси позивача в цій частині порушені не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Порядок справляння податку на додану вартість врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, підпунктом 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Підпунктами 199.1-199.5 статті 195 ПК України встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що підставами для включення ПрАТ «Бліц-Інформ» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: (1) придбання позивачем товарів (робіт); (2) сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням; (3) використання зазначених товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Окрім загальних положень, які регулюють порядок справляння податку на додану вартість, чинним законодавством встановлено винятки, дія яких є тимчасовою.

Так, пунктом 7 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість:

- операції з ввезення товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», для використання у власній виробничій діяльності;

- операції з постачання товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

Отже, норми Податкового кодексу України повинні застосовуватися в сукупності з нормами Закону України «Про Єдиний митний тариф».

Згідно з п. "о" ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), від сплати мита звільняються до 01 січня 2015 року товари, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 4707 90 10 00, 4707 90 90 00 і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) такі коди:

- 3215 11 00 00 «Фарба друкарська чорна»;

- 3215 19 00 00 «Фарба друкарська, крім чорної»;

- 3701 30 00 00 «Тільки пластини (алюмінієві) із нанесенням на них сенсибілізованим і (світлочутливим) шаром та пластини, фотополімеризаційно придатні для виготовлення друкарських форм у поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм; пластини (магнієві) із нанесеним на них сенсибілізованим (світлочутливим) шаром для виготовлення штампів для тиснення в поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм; фотоплівки плоскі (листові) для виготовлення фотоформ у поліграфії, довжина будь-якого боку яких перевищує 255 мм»;

- 4008 21 90 00 «Офсетні гумові пластини із непористої гуми, крім покриття для підлог і матів».

При цьому, відповідно до статті 2 Закону України «Про видавничу справу»від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР, видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

видавнича діяльність -сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

виготовлення видавничої продукції -виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами.

Визначення поняття видавнича продукція надано в статті 1 зазначеного Закону, відповідно до якого видавничою продукцією є сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями).

Видання -твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання.

Згідно ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні»державна політика у книговидавничій справі відповідно до поставленої мети здійснюється шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання, а також шляхом державного замовлення на видання книжкової продукції.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про видавничу справу»встановлено, що держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання мовами нечисленних національних меншин, шляхом надання пільг щодо сплати податків та зборів.

Такі пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість підприємствам, що здійснюють видавничу діяльність та діяльність з виготовлення книжкової продукції, надано п.«о»ч.1 ст.19 Закону України «Про Єдиний митний тариф».

Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що звільненню від сплати податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин підлягали операції з постачання визначених в п. "о" ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»товарів, в разі їх постачання переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

При цьому, перелічені у п. "о" ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»товари в подальшому мають обов'язково бути використані у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні.

Варто також зазначити, що відповідно до інформації, викладеної у листі ДПА України від 26.05.2011 р. № 14837/7/16-1517, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів (послуг) платниками податку на додану вартість, а не види діяльності окремих платників податків. Наданий платнику податку органами державної статистки код виду економічної діяльності не обумовлює обов'язку оподаткування чи неоподаткування наданих ним послуг.

Таким чином, для визначення наявності або відсутності підстав для оподаткування податком на додану вартість товарів, перелік яких наведений у п. "о" ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», важливе значення має не основний вид економічної діяльності платника податків за ЄДРПОУ, а фактичне використання придбаних у контрагентів товарів у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи за наслідками господарських операцій з контрагентами у січні та лютому 2012 року, позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачених за товари, коди яких згідно УКТЗЕД включено до переліку визначених у п. "о" ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» товарів, на підставі виписаних контрагентами податкових накладних.

Так, у січні 2012 року ПП «Дуо»на підставі договору від 16.01.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 27 498,88 грн.; ТОВ «ВІП Системи»на підставі договору від 10.01.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 60 620,97 грн.; ТОВ «Міхаель Хубер Україна»на підставі договору від 18.01.2010 року № 1-18012010 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 60 947,85 грн.; ПП «Дизайн Полідрук»на підставі договору від 01.09.2011 року № 01/2011-9 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 5 762,44 грн.; ТОВ «Спільне українсько-ізраїльське підприємство ЯМ Сервіс Україна»на підставі договорів від 25.03.2010 року № 4500067873, від 13.07.2007 № 478 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 20 843,04 грн.; ТОВ «Альянс Полиграф Груп»на підставі договору від 30.06.2010 року № БП_2010 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану в00000000000000артість у розмірі 25 940,22 грн.

У лютому 2012 року ПП «Дуо»на підставі договору від 02.02.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 16 923,43 грн.; ТОВ «ВІП Системи»на підставі договору від 29.05.2008 року № 270 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 138 297,60 грн.; ТОВ «Міхаель Хубер Україна»на підставі договору від 03.02.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 83 863,40 грн.; ПП «Форум»на підставі договору від 13.01.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 27 880,62 грн.; ПП «Ітрако»на підставі договору від 16.02.2012 року № Е10-08 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 5 032,34 грн.; ПП «Дизайн Полідрук»на підставі договору від 03.02.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 9 483,74 грн.; ТОВ «Спільне українсько-ізраїльське підприємство ЯМ Сервіс Україна»на підставі договорів від 25.03.2010 року № 4500067873, від 13.07.2007 № 478 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 48 164,91 грн.; ТОВ «Ві-Ай-Пі-Сістемс Україна»на підставі договору від 22.02.2011 року № 12052010-БП/14 було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 12 758,47 грн.; ТОВ «Альянс Полиграф Груп»на підставі договорів від 23.01.2012 року, від 18.01.2012 року було поставлено позивачу товари та виписано на його користь податкові накладні на суму податку на додану вартість у розмірі 4 709,05 грн.

За наслідками здійснення зазначених операцій контрагентами ПрАТ «Бліц-Інформ»було виписано податкові накладні у січні 2012 року на суму податку на додану вартість 201 613,00 грн. та у лютому 2012 року на суму податку на додану вартість 347 114,00 грн.

Вказані суми податку на додану вартість було відображено в деклараціях ПрАТ «Бліц-Інформ»з податку на додану вартість за січень 2012 року та лютий 2012 року (том І, а.с. 56-67).

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є поліграфічна діяльність. На підставі договорів з контрагентами-замовниками позивач надає послуги замовникам по друкуванню поліграфічної продукції (упаковки, крій для коробок, етикетки, рекламна поліграфія, тощо).

Позивачем суду надано докази використання поставлених контрагентами товарів в операціях з надання поліграфічних послуг третім особам за договорами, укладеними з ними. Зокрема, позивачем було виготовлено упаковки для харчових продуктів за договором від 13.05.2008 р. № 22/10 з ДП «Кондитерська корпорація Рошен», за договором від 22.02.2008 р. № 490/14.3/8 з АТ «Виробниче об'єднання «КОНТІ», надано послуги по друкуванню за договором від 19.07.2009 р. № 22 з ТОВ «ЕПІЦЕНТР-К», за договором від 10.01.2011р. № 1 з ДП «ОРІФЛЕЙМ Косметікс Україна», надано послуги з виготовлення упаковки за договором № 11 від 16.11.2011 р. з ДП «Табачна компанія «Хамадей»та надано інші поліграфічні послуги за договорами, укладеними з третіми особами (том VIIІ а.с. 97-226, том Х а.с. 2-253).

Діяльність по виробництву поліграфічної продукції здійснюється ПрАТ «Бліц-Інформ»у власних нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 7 та орендованих приміщеннях по вул. Кіото, 25 в м. Києві, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2001р., договору оренди № 1/12 від 27.04.2012р. (том IV а.с. 60 - 79).

При здійсненні діяльності з надання поліграфічних послуг позивачем було використано 96,76% придбаної фарби, що підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими довідками, зведеними таблицями витрат на виробництво продукції (том ІІ, а.с. 20-88), зведеними накладними (том VII а.с. 1-250, том ІХ, а.с. 1-249), технологічними картами (том ХІ), накладними-вимогами на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей (том ІІІ, а.с. 165-250, том IV а.с. 1-59, а.с. 80-209) та видатковими накладними про передачу виготовленої продукції контрагентам-замовникам (том IV а.с.211-250, том V а.с. 1-250, том VI а.с. 1-250, том VIIІ а.с. 1-49).

Поліграфічні послуги є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. «б»п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, тому при наданні таких послуг позивачем здійснювалось нарахування ПДВ на вартість послуг.

Також, на підставі Свідоцтв про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації Серії КВ № 11633-504ПР, серії КВ № 11635-506ПР, серії КВ № 11629-501ПР, серії КВ № 11627-499ПР, серії КВ № 11631-503ПР від 09.08.2006 року, серії КВ № 11626-498ПР позивачем здійснюється видавнича діяльність шляхом випуску журналів «Бізнес», «Наталі», «Будівництво і ремонт», «Прайси», «Бухгалтерія»(том VIIІ а.с. 71-76).

Згідно пп. 197.1.25. п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з наданих позивачем документів, у період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 рок у операціях з видавництва періодичних видань, постачання яких звільнено від оподаткування податком на додану вартість, позивачем було використано 3,24 % від загальної кількості використаної фарби, що придбана у постачальників.

З наведеного вбачається, що 96,76% придбаної фарби позивачем було використано в операціях з надання послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а решта 3,24 % - у операціях, звільнених від оподаткування.

За приписами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 8.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; визнання умовного постачання товарних залишків та/або необоротних активів, що перебувають в обліку платника податку на день анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, щодо яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих у рядках "Індивідуальний податковий номер покупця" та "Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)" проставляється нуль.

Як передбачено пунктом 8 наведеного Порядку, усі примірники податкових накладних, окремі особливості заповнення яких викладені в підпунктах 8.1 - 8.4 цього пункту, залишаються в особи, що їх виписала, і зберігаються відповідно до викладеного в підпунктах 6.1 та 6.4 пункту 6 цього Порядку.

На виконання приписів п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України та пункту 8.3 Порядку заповнення податкової накладної позивачем було здійснено коригування податкових зобов'язань з ПДВ в сторону збільшення шляхом складання на свою адресу податкових накладних від 29.02.2012 р. № 4537105 на суму ПДВ у розмірі 73 756,16 грн. та від 31.01.2012 р. № 4536481 на суму ПДВ у розмір 66 536,04 грн.

Зазначені суми ПДВ були включені до податкових зобов'язань позивача та зменшено таким чином суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року - на 66 536,04 грн., за лютий 2012 року -на 73 756,16 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що ПрАТ «Бліц-Інформ»правильно визначено, що операції з поставки йому товарів, визначених у п. "о" ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», які були використані для надання поліграфічних послуг третім особам, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість, оскільки такі товари не використовувалися ним у видавничій діяльності або діяльності з виготовлення книжкової продукції в Україні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суму ПДВ у розмірі 201 613,40 грн. за січень 2012 року та 347 113,56 грн. за лютий 2012 року, нараховану в податкових накладних, отриманих від ПП «Дуо», ТОВ «ВІП Системи», ТОВ «Міхаель Хубер Україна», ПП «Форум», ПП «Ітрако», ПП «Дизайн Полідрук», ТОВ «Спільне українсько-ізраїльське підприємство ЯМ Сервіс Україна», ТОВ «Ві-Ай-Пі Сістемс Україна», ТОВ «Альянс Полиграф Груп».

З цих підстав, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «Бліц-Інформ»в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000062310, № 0000072310 від 18 червня 2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові-повідомлення -підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України відшкодування ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 2 001 433,00 грн. суд дійшов таких висновків.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.10-200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.7 - 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4.6.5 розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року N 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Згідно п. 4.6.6. наведеного Порядку залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Матеріалами справи підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Бліц-Інформ»було подано до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкову декларацію з ПДВ за січень 2012 року з відповідними додатками, в тому числі із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток № 4 до декларації), згідно якої задекларовано у рядку 23.1 декларації бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку у сумі 1 233 728,00 грн. (том І а.с. 56-61).

У рядку 20.2 вказаної декларації (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) вказано суму у розмірі 2 001 433,00 грн.

Вподальшому, позивачем було подано до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, в рядку 23.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) задекларовано суму показник у розмірі 2 001 433,00 грн.

Згідно додатку № 3 до податкової декларації - розрахунок суми бюджетного відшкодування у гр. 3 заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 2 001 433,00 грн., яка відповідно до гр. 2 цього додатку складається з частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до додатку № 2 до податкової декларації - довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх періодів у гр. 4 задекларовано частину від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за січень 2012 р., у сумі 2 001 433,00 грн.

Разом з декларацією додатком № 4 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 2 001 433,00 грн. (том І а.с. 62-67).

Як встановлено судом, порушень в обчисленні платником податку вказаних показників за січень -лютий 2012 року проведеною відповідачем перевіркою не виявлено, в акті № 478/4040/23-20/20050164 від 29.05.2012 року жодних фактів формування платником податку податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ за період з січня по лютий 2012 року з недотриманням вимог закону податковим органом не викладено.

ПрАТ «Бліц-Інформ»надані платіжні доручення, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість фактично сплаченого постачальникам товарів у попередніх податкових періодах при декларуванні бюджетного відшкодування за лютий 2012 року у розмірі 2 001 433,00 грн. (том ХІІІ, а.с. 6-67).

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів /послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, то розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року з врахуванням наявності частки від'ємного значення за січень 2012 року, фактично сплаченого у попередніх періодах постачальникам товарів, відповідає положенням п. 200.4 ст. 200 ПК України та пункту 4.6.5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби, орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Проте, як було встановлено судом, всупереч вищезазначеним нормам податкового законодавства, податковим органом не направлено висновок до органу казначейства, кошти на рахунок позивача не надходили.

При цьому, відповідачем не заперечується факт наявності первинних документів та правомірності формування податкового кредиту на підставі них, проте зазначається про ненадання всіх документів на запит податкового органу.

Слід зазначити, що податковий орган в акті перевірки не зазначає, які саме операції не підтверджуються первинними документами, не обґрунтовує причини відсутності права на отримання бюджетного відшкодування, не робить будь-яких висновків щодо безтоварності операції, не зазначає які саме документи не були надані для підтвердження податкового кредиту.

Зі змісту п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Зокрема, діюче податкове законодавство не пов'язує право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2012 р. у справі № К/9991/50546/12

Відтак, доводи податкового органу про неотримання матеріалів зустрічних перевірок, не приймаються судом до уваги, оскільки проведення податковим органом такої перевірки не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Як було встановлено раніше, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за лютий 2012 року, однак, як вбачається з вищевикладеного, викладені в акті перевірки висновки податкового органу судом були визнані помилковими, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення були скасовані.

До того ж, податковий орган не приймав податкове повідомлення-рішення про відмову в наданні спірної суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 799 820,00 грн., як це передбачено пп. «в»п. 200.14. ст.200 Податкового кодексу України.

Водночас, слід зазначити, що податковим органом не виявлено жодних порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність платника податків. Податковим органом не заперечується і власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

Враховуючи викладені норми права та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що оскільки фактів порушення розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ податковим органом встановлено не було, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, відповідач висновок до Державної казначейської служби щодо відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача податку на додану вартість у розмірі 2 001 433,00 грн. не подав.

Відповідно до п.200.23 ст. 200 Податкового Кодексу України, суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного даною статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а тому вважає за необхідне позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Адже у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а відтак способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості), яка в даному випадку була заявлена позивачем.

При обранні належного способу захисту порушених прав судом враховується відповідна правова позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в ухвалі від 24 вересня 2012 р. у справі № К/9991/51115/12.

Водночас, за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»від 20.07.2010 N 1112/11/13-10 попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За таких обставин, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 2 001 433,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Бліц-Інформ» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності своїх дій щодо неповернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000062310, № 0000072310 від 18 червня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 2 001 433,00 гривень (два мільйони одна тисяча чотириста тридцять три грн.).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» судові витрати у розмірі 2 221,00 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.